Франчук О.П.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С.Попова,

СКЛАДОВІ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ КОМПАНІЙ

Управлінню телекомунікаційними компаніями приділяється значна увага з боку держави, оскільки вони відіграють значну роль у соціальній та економічній діяльності суспільства, забезпечуючи оперативне або інтерактивне передавання інформації, що прискорює розвиток економіки та соціальної сфери України. Тому активний та постійний розвиток телекомунікацій повинен здійснюватися випереджувальними темпами порівняно із загальними темпами розвитку економіки так як повільні темпи розвитку телекомунікацій спричиняють зниження конкурентоспроможності економіки.

В свою чергу якість ефективного функціонування телекомунікаційних компаній визначається таким складовими: задоволення потреб населення, якістю наданих послуг, чіткою організацією виробничого процесу, застосуванням сучасних інноваційних технологій.

Якщо охарактеризувати сучасний стан функціонування галузі телекомунікацій, то слід відзначити що в умовах жорсткої конкуренції між операторами підприємства зіштовхуються з проблемою підвищення конкурентоспроможності своїх послуг та компанії в цілому.

Конкуренція є вирішальним важелем, який загострює боротьбу за споживача, це важливий стимул удосконалення матеріально-технічної бази компанії, покращення технології та організації виробництва, впровадження прогресивних видів послуг, форм та методів обслуговування споживачів та найбільш повного задоволення їх потреб [1].

В економічній літературі поняття «конкурентоспроможність» інтерпретується та аналізується в залежності від економічного об’єкту, який розглядається:

- Конкурентоспроможність – це ступінь привабливості даного продукту для здійснюючого реальну покупку споживачах [2].

- Конкурентоспроможність – це здатність об’єкта витримувати конкуренцію в порівнянні з аналогічними об’єктами на даному ринку [3].

До невід’ємних складових ефективного управління конкурентоспроможністю слід віднести:

1) стратегічний моніторинг, що включає в себе інформаційну базу задля відображення суперечливості економічного середовища, протиріччя системи, економічних інтересів, ділових партнерів та конкурентів;

2) вплив зовнішнього середовища, що передбачає оцінку нестабільності зовнішнього середовища, оцінку фактичного стану та його стратегічний аналіз для прогнозування на довгострокову перспективу. При цьому відбувається відхід від традиційних методів екстраполяції до методів математичного чи імітаційного моделювання, а також експертних оцінок. Якщо дослідження зовнішнього середовища базується на системному підході, то вивчення внутрішніх можливостей – на методі ситуаційного аналізу;

3) ситуаційний аналіз, формування інтегральної оцінки фактичного стану потенціалу компанії.

З урахуванням цих складових, розробляється система дій зорієнтованих на конкретну ринкову ситуацію, які включають в себе, принципи, методи гіпотези.

До принципів, слід виділити:

- наукова обґрунтованість,

- системність,

- оптимальність,

- цілеспрямованість,

- ефективність,

- прогнозованість,

- гнучкість,

- синергізм,

- принцип континууму (безперервне нарощення конкурентоспроможності внаслідок комбінування та варіативності внутрішніх та зовнішніх факторів розвитку);

-  принцип раціональної сталості (розподіл реалізованого потенціалу системи у часі);

- принцип абсолютної стійкості (формування загальної компетенції підприємства управління власною конкурентоспроможністю).

До методів, які визначають успішне вирішення проблем, прискорення процесів розвитку телекомунікаційної компанії або втрачені можливості і ослаблення потенціалу розвитку компанії відносять методи аналізу і моделювання.

Визначені та уточнені складові управління конкурентоспроможністю телекомунікаційних компаній дозволяють створити умови для впровадження і забезпечення ефективності інноваційних технологій при наданні конкурентоспроможних сучасних послуг зв’язку.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Алексеев С.Б. Теоретические аспекты конкурентоспособности предприятий // Економіка: проблеми теорії та практики: В 4 т. Том ІІ.− Дніпропетровськ, 2004. − С.614−619.

2. Кныш М.І. Конкурентные стратегии: [учеб. пособие] / М.И. Кныш – СПб.: Б. и., 2000. – 284 с.

3. Дикань В.Л. Обеспечение конкурентоустойчивости предприятия / Дикань В. Л. − Х.: Основа, 1995.− 158 с.