Чорний В

Чорний В.М.

Університет економіки та права «КРОК», Україна

Економічні ризики річкових експортних перевезень зернових

Експортна діяльність аграрних підприємств є пріоритетним напрямом зовнішньоекономічної політики України, особливо у кризовий період, коли валютна виручка від експорту продукції виступає стратегічним ланцюгом економічної безпеки держави. Зазначені проблеми висвітлювались у рамках окремих аспектів у дослідженнях Л.П. Кудирко, А.В. Троцан, О.Ю. Ємельянової, І. О. Седікової та інших вчених, проте малодослідженість річкових перевезень у процесі експорту зернових полягає у недостатній увазі вчених до економічних ризиків, що є важливою актуальною проблемою сучасної економічної науки.

Сучасний стан використання зовнішньоторговельного потенціалу річкового транспорту в багатьох країнах світу переконливо свідчить, що роль річкового транспорту у забезпеченні перевезень вантажів і пасажирів у внутрішньому та закордонному сполученні, як у повсякденному житті громадян, так і у сфері економічної діяльності зростає. Це пояснюється перш за все найнижчою собівартістю вантажних перевезень у перерахунку на 1 умовну тону вантажу при поєднанні з високими стандартами зазначеного транспорту зі стандартами екологічної безпеки. Показник енергоефективності внутрішнього водного транспорту у 10 разів перевищує автомобільні перевезення та у 5 разів – залізничні [1].

Транспортний потенціал річок України (Дніпро, Дунай, Південний Буг) величезний. Якщо порівняти вартість перевезень річковим, залізничним і автотранспортом, то переваги першого вражають: від $ 12,5 за тонну (у порівнянні з $ 28 за тонну при перевезеннях залізничним і $ 21 - автотранспортом. Ми не можемо не замислюватися над тим, яким чином відродити судноплавство на Дніпрі та на інших внутрішніх водних шляхах країни (далі – ВВШ), так як перевезення в порівнянні з 1990 роком (66 млн. тонн) до 4 млн. тонн впали в 19 разів [2, с. 28].

Основний перевізник на річковому транспорті України, АСК «Укррічфлот», задекларував загальний дедвейт в 80 тис. тонн, з яких трюмних (тих, які можуть перевозити зернові) тільки 25 тис. тонн. Задекларована АСК «Укррічфлот» можливість перевезення 600 тис. тонн трюмних вантажів на рік не дозволить перевезти річкою і 1% врожаю зернових України [3]. Іншим важливим перевізником зернових вантажів річкою є ТОВ СП «НІБУЛОН», дедвейт флоту якого становить 131080 тонн, який декларує перевезення 1,3-1,5 млн. тонн на рік, але перевозить тільки свій вантаж і не може задовольняти попит інших підприємств на перевезення внутрішнім водним транспортом. При критичній нестачі пропозиції, неконкурентних умовах і, як наслідок, дорогого фрахту, рішенням на першому етапі може стати залучення до роботи на ВВШ малотоннажного флоту під іноземним прапором. Це створить реальну конкуренцію, стабілізує тарифи, що, в свою чергу, призведе до збільшення вантажообігу рікою [2, с. 28].

У той же час, перевезення зернових річковим транспортом створює певні економічні ризики для виробників і торговельних організацій. Через інфляційну ситуацію в Україні, аграрії змушені платити більше за перевезення своєї продукції. Так, минулого року вартість транспортування зернових культур залізничним транспортом зросла на 12-15% - для експорту, та на 25-40% - для внутрішньодержавного транспортування. До того ж, згідно наказу Міністерства інфраструктури України, з 1 лютого вартість перевезення вантажів залізницею, окрім вугілля, зросла на 30%. В цей же час через підвищення вартості дизельного пального транспортування продукції автомобільними шляхами теж є малорентабельним. У цій ситуації все більше господарств звертають увагу на водні шляхи України. За даними експертів, у березні-грудні 2014 року в Україні річковий транспорт перевіз близько 2,1 млн. т. зернових, а це на 7,7% більше, ніж 2013 року. Сьогодні транспортування вантажів річками в Україні не користується особливим попитом, проте має великий потенціал для розвитку. Наприклад, найдовша ріка України Дніпро на своєму шляху до Чорного моря перетинає Чернігівську, Київську, Полтавську, Черкаську, Кіровоградську, Дніпропетровську, Запорізьку та Херсонську області. А є ще Південний Буг, Псел, Дністер [4].

Зважаючи на це, очевидним є той факт, що експортний потенціал річкового транспорту Україну містить у собі також значні економічні ризики, пов’язані із вкрай слабкою інституціональною компонентою для його реалізації. Відсутність належного законодавства та слабкість механізмів державного регулювання, спрямованого на підтримку розвитку річкового транспорту заважає реалізації колосального потенціалу нашої країни, пожвавленню судноплавства і модернізації внутрішніх водних шляхів міжнародного значення, зокрема Дунаю і Дніпра [5, с. 26].

Отже, економічні ризики експортних перевезень зернових річковим транспортом полягають у суто техніко-економічних аспектах транспортної галузі. Основним ризиком вважаємо неефективну законодавчу урегульованість відносин між власниками елементів річкової транспортної інфраструктури (портів зокрема) та органами державної влади і місцевого самоврядування на предмет встановлення тарифів і зборів, які впливають на формування цінових пропозицій перевезень. Така ситуація не дає можливості об’єктивного економічного прогнозування щодо витрат на перевезення, що створює ризик у процесі здійснення експортної діяльності зернових. Тому перспективами подальших досліджень є пошук напрямів ефективного законодавчого забезпечення функціонування річкового транспорту в Україні.

Література

1. Проект постанови КМУ «Про затвердження Державної програми розвитку внутрішнього водного транспорту на період 2014-2020 року» // Міністерство інфраструктури України – 25.04.2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mtu.gov.ua/uk/ alias_50/3 3 386.html

2. Седікова І. О. Умови експорту зернових вантажів України в нових реаліях / І. О. Седікова // Економіка харчової промисловості. – № 1 (25). – 2015. – С. 26 – 32.

3. СПЕЦ-РЕЛИЗ: Возрождение судоходства на Днепре – проблемные вопросы на внутренних водных путях Украины. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //ukragrocom.com.

4. Стан і перспективи розвитку річкових перевезень в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.agro-business.com.ua/agrobusiness/events/2719-stan-i-perspektyvy-rozvytku-richkovykh-perevezen-v-ukraiini.html

5. Кудирко Л.П., Троцан А.В., Ємельянова О.Ю.Експортний потенціал річкового транспорту в Україні / Л.П. Кудирко, А.В. Троцан, О.Ю. Ємельянова // Економічний простір. – №84. – 2014. – С. 15 – 27.