Педагогічні науки/

Проблеми підготовки спеціалістів

д.п.н., доцент Товканець Г.В.

Мукачівський державний університет, Україна

Освітні завдання професійної підготовки майбутніх педагогів у вищій школі

У Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Концепції педагогічної освіти визначається національна політика в галузі підготовки педагогічних кадрів, яка спрямована на підвищення престижу та соціального статусу педагога, забезпечення умов для його професійного і культурного зростання.

У педагогічній діяльності вирішальну роль відіграє особистість педагога, тому можна говорити про необхідність формування у майбутніх учителів не тільки професійних, а професійно-особистісних якостей, що набуває особливої актуальності в сучасних умовах розвитку української системи освіти та переходу її на європейські освітні стандарти.

При формуванні особистості майбутнього педагога  виявляється величезна кількість проблем, серед яких чимало  і  етичних проблем. Давньокитайський мислитель Конфуцій, переконливо доводив, що кінцева мета виховання людини полягає у зміцненні моралі, що дозволить подолати труднощі в майбутньому гармонійному суспільстві. [1, с. 32]. До бажаних якостей майбутнього спеціаліста можна віднести наступні: взаємоповага, толерантність та терпимість по відношенню один до одного, готовність та здібність до діалогу культур, відкритої комунікації, плюралізму думок, виявленню гнучкої, а не силової стратегії рішення наукових, виробничих, соціальних конфліктів та подолання криз.

Однією з особливостей педагогічної діяльності взагалі є те, що обидві сторони, які приймають у ній участь, є активними учасниками обміну інформацією. При роботі з майбутніми педагогами необхідно враховувати декілька чинників, які засвідчують, що взаємодія у системі «викладач – студент» повинна бути демократичною, будуватися на основі діалогу та взаємної  поваги обох сторін:

1. Сформованість світогляду, інтересів, переконань усвідомлена діяльність студента, що забезпечує його активність у навчальному процесі.

2. Добровільність і усвідомленість вибору студентом сфери підготовки, у якій він намагається отримати вищу освіту, поглибити та розширити пізнання у галузі майбутньої професійної діяльності, перспектив кар’єри та особистого самовдосконалення.

3. Самостійність навчальної діяльності студента, яка виявляється у добровільному засвоєнні знань, розумінні її сенсу та призначення, володінні засобами навчальної роботи, умінні проконтролювати та оцінити якість своїх навчальний дій.

4. Активне спрямування навчальної діяльності студентів за засобами здійснення до науково-дослідницької.

5. Здійснення організації навчальної діяльності майбутніх педагогів на основі суб’єктних відносин та принципу колегіальності.

Завдання педагога вищої школи – знайомити студента з передовими досягненнями у відповідній галузі знань. Викладач, як правило, не може претендувати на роль носія істини «в останній інстанції», оскільки є різні наукові школи та напрями, з якими повинні ознайомитися студенти і які нерідко мають прямо протилежні точки зору на деякі проблеми.

Ефективна професійна підготовка майбутнього вчителя неможлива без самоосвіти, самовиховання та саморозвитку. А це потребує не лише знання форм і методів аудиторної роботи, роботи з книгою та іншими сучасними джерелами інформації, а й застосування вольових зусиль, розвитку певних особистісних і професійних якостей, володіння технологією професійного самовиховання. Самовиховання нерозривно пов'язане зі здатністю людини до самоаналізу і самооцінювання, з умінням контролювати свою поведінку і діяльність, ставити перед собою значущі цілі.

Професійна підготовка майбутнього педагога  передбачає не тільки передачу студентам основ педагогічної науки, а й постійну  демонстрацію можливих міркувань з приводу цих  основ, а також  демонстрацію можливостей самого наукового методу при аналізі та  вирішенні психолого-педагогічних проблем. Вища школа повинна передбачати не  тільки  формування  соціальних і професійних компетенцій, але формування на їх основі  особистості професіонала-педагога. Тобто  сутність підготовки  педагога повинна полягати у формуванні професійної  совісті, розуміння цілей, для досягнення яких і потрібні ці компетенції.

1. Зязюн І.А. Філософія педагогічної якості в системі неперервної освіти [Електронний ресурс]: матеріали статті /І.А.Зязюн // Вісник Житомир. держ. ун-ту ім. І.Франка – 2005. - № 25. – С. 13 – 18 – укр. – Режим доступу: http: // www.nbu.gov.ua

2. Мусский И. 100 великих мыслителей / И. Мусский. - М.: Виче, 2000. - 358 с.

3. Ничкало Н. Г. Учитель в образовательном пространстве : международный и украинский опыт (Teacher in educahional Spas : international and Ukrainian Experience) / Н. Г. Ничкало // Педагогическое образование в государствах - учасниках СНГ: современные проблемы, концепции, теория и практика : сб. науч. статей Междунар. науч.-практ. конф., Санкт-Петербург, 25-26 октября 2012 г.- СПб., 2012.- Ч. 1. - С. 42-57.