Мотрюк Н.Г.

Буковинський державний медичний університет

Інтерактивні технології навчання студентів у виші на заняттях із англійської мови.

В умовах конкурентоспроможного виходу України на міжнародну освітню арену, усе складніше стає забезпечити високий рівень освіченості студентів ВНЗ, оскільки світові стандарти в галузі освіти передбачають підготовку висококваліфікованих спеціалістів, здатних інтегрувати теоретичні знання і практичні уміння в цілісну систему, і безумовно, володіти новими технологіями. Дедалі складніше стає втілювати в життя ці завдання застосовуючи для цієї мети тільки традиційні методи навчання. Залучення нових ефективних методів навчання іноземної мови для підготовки студентів, стало не лише бажаним, а й необхідним. Адже зміни життя в сучасних умовах вимагають і змін призначення сучасної освіти.

Саме тому на допомогу класичним технологічним аспектам приходять нові, зокрема, інтерактивні технології навчання. Розглядаючи інтерактивні технології навчання як інноваційні, треба пам’ятати, що будь-яка педагогічна технологія не буде ефективної, якщо не розглядати її як цілісну систему в єдності її компонентів і взаємозв’язків. У педагогічній літературі описано чимало типів організацій навчання: за рівнем активності суб’єктів, рівнем залучення їх до продуктивної діяльності, за дидактичною метою та за способами організації.

Загальнолюдські цінності в умовах сьогодення набувають важливого значення у здійсненні навчального процесу. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення відбувається в процесі навчання, коли дотримуються певних умов, а саме: створення позитивного настрою для навчання; відчуття рівного серед рівних; забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей; можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша. Всім цим умовам відповідають інтерактивні технології навчання. За інтерактивного навчання відбувається взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці) де і студент, і викладач є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Викладач під час інтерактивного навчання виступає як організатор процесу навчання.

Саме тому серед передових методів у сучасному навчальному процесі вивчення англійської мови, велику увагу приділяють інтерактивним методам, що базуються на особистісно орієнтованому підході до студента, спрямованих на розвиток не лише творчого потенціалу вивчаючого, але й на вміння мислити та швидко реагувати, покращуючи комунікаційні навички.

Слово «інтерактив» (пер. з англійської “inter” – взаємний, “act” – діяти) означає взаємодіяти. «Інтерактивне навчання» можна визначити як взаємодію викладача та студента в процесі спілкування та навчання з метою вирішення лінгвістичних та комунікативних завдань. Інтерактивна діяльність включає організацію та розвиток діалогічного мовлення, спрямованих на взаємодію, взаєморозуміння, вирішення проблем, важливих для кожного із учасників навчального процесу. Такі відомі вчені, як Г.М. Брос, М.В. Кларен, Л.В. Пироженко, Н.Ф. Фомин, О.І.Пометун, Н. Суворова досліджують дидактичний аспект інтерактивних технологій [4].

За Л.В. Пироженко та О.І. Пометун, визначають умовну робочу класифікацію інтерактивних технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні методи. Їх розподіляють на чотири групи залежно від мети заняття та форм організації діяльності студентів: інтерактивні технології кооперованого навчання, інтерактивні технології колективно – групового навчання, технології ситуативного моделювання (навчання у грі), технології опрацювання дискусійних питань [5].

До групового (кооперативного) навчання можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, роботу в малих групах. Під час роботи в парах можна виконувати такі вправи: обговорити завдання, короткий текст; взяти інтерв’ю, визначити ставлення партнера до даного питання, твердження і т.д.; зробити критичний аналіз роботи один одного; сформувати підсумок теми, яка вивчається тощо.

Технологія навчальної діяльності у парах була вперше запропонована А.Г. Рівіним ще в 1911 році, проте лише в 90ті роки поступово набуває популярності. Було доведено, що діяльність студентів стає ефективною, максимально результативною і в той же час вивільнює час викладача для контролюючих і корегуючих дій. Працюючи в групі, у студентів виникає покращення комунікативних навичок, проявляється як командний дух, так і характеристики лідера окремих індивідуумів. Таким чином, створюється умови для індивідуального самовираження  всередині групи, вміння працювати в команді, а також розвивається дух суперництва. Даний метод вчить студента активному самостійному пошуку відповіді, що є одним з основних завдань Болонського процесу.

До технологій навчання у грі відносяться імітації, рольові ігри, драматизація. Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учасникам надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Студенти самі обирають свою роль у грі; висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Ігрова модель навчання має 4 етапи: - орієнтація (введення слухачів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу); - підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв’язання проблеми); - основна частина – проведення гри; - обговорення [5].

Використання інтерактивних форм навчання під час вивчення іноземних мов студентами неспеціальних факультетів буде ефективним, якщо зміст навчального процесу буде перегукуватися з майбутньою професійною діяльністю студентів. Викладач повинен зважати на рівень володіння мовою студентами, на рівень сформованості комунікативних навичок. Потрібно слідкувати, щоб теоретичні знання в процесі активного навчання ставали усвідомленими, щоб студент розвивав і удосконалював не лише знання з мови, а й міг пов’язувати їх з майбутнім фахом.

Інтерактивні методи передбачають організацію й розвиток діалогового спілкування, яке веде до спільного розв’язання загальних, але значущих для кожного учасника задач [1]. Інтерактив виключає домінування однієї думки над іншою.

В умовах обмеженості календарних годин найбільш ефективними з точки зору засвоєння мовного матеріалу та зацікавленості студентів у процесі навчання на неспеціальних (немовних) факультетах є проектний метод, метод “мозкової атаки” та метод ділових рольових ігор. Метод проектів був запропонований американським педагогом У. Кілпатріком на початку XX сторіччя. Головною метою цього методу було надання студентам можливості для самостійного отримання знань в процесі вирішення практичних завдань та проблем, які спонукали до пошуку необхідної інформації у різних наукових джерелах. Проекти мають такі загальні риси: – пошук мовного матеріалу, видів завдань та послідовності роботи згідно з темою та метою проекту; – використання мови в комунікативних ситуаціях, які наближені до реальних умов спілкування; – спонукання студентів до самостійної роботи;– пошук та вибір теми проекту, яка максимально їх цікавить;; – візуальний показ кінцевого результату [3].

Метод “мозкової атаки” (“мозкового штурму”, “брейнстормінгу”, “віднесеної оцінки”) був запропонований Дж. Дональдом Філипсом (США), і застосовується тоді, коли перед колективом стоїть проблема пошуку нових рішень, нових походів до ситуації. Основне її завдання полягає в тому, щоб за невеликий проміжок часу відшукати ряд рішень однієї проблеми. Метод “мозкового штурму” заохочує студентів пропонувати нові й оригінальні ідеї завдяки забороні на критичні зауваження з боку викладача чи інших членів групи на стадії генерації ідей. На цій стадії увага концентрується тільки на кількості ідей, а не на якості.

Рольова гра як діяльність охоплює з’ясування мети, планування, реалізацію мети, а також аналіз результатів, у яких особистість цілком реалізує себе як суб’єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагання, задоволення потреби в самоствердженні, самореалізації. Використання рольових ігор, в яких студенти спілкуються в парах або в групах не лише дозволяє зробити заняття більш різноманітним, а й дає можливість студентам проявити мовленнєву самостійність, реалізувати комунікативні вміння та мовленнєві навички.

Таким чином, можемо зробити висновок, що інтерактивна технологія навчання – це така організація навчального процесу, за якої неможлива пасивність студента у колективному процесі навчального пізнання, заснованому на взаємодії всіх його учасників, адже кожен зі студентів має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітуватись, адже від його діяльності залежить якість виконання поставленого завдання не тільки перед малою групою, а й перед всією академічною.

Література:

1. Мальцева Н., Карунова Л. Общение педагогов с помощью интерактивных методов. //Дошкольное воспитание. – 2003. – № 3. – С. 90–93.

2. Мартинова Р.Ю. Цілісна загальнодидактична модель змісту навчання іноземних мов. – К.: Вища школа, 2004. – 456 с.

3. Полат Е.С. Метод проектов на уроках иностранного языка // Иностранные языки в школе. – 2000. – № 2. – С. 25-26.

4. Пометун О. Як оцінити діяльність учнів на інтерактивному уроці // Доба. – 2002. - №2. – С.2-

5. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. –К., 2004. –192 с.