Стегніцька Л.В., Рак О.М.

Буковинський державний медичний університет, Україна

ПОДОЛАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОГО БАР’ЄРУ У РОБОТІ З ІНОЗЕМНИМИ СТУДЕНТАМИ

Впродовж останніх років наша держава активно співпрацює з багатьма країнами освітнього простору. Все частіше іноземні громадяни обирають Україну, оскільки вважають її комфортною, а головне безпечною для навчання та проживання. Вибір саме українського вишу свідчить про доступну та якісну освіту, отримавши яку, кваліфіковані випускники стають конкуренто спроможними спеціалістами на ринку праці. Однією з перешкод у навчанні – це міжкультурний бар’єр, який слід подолати задля ефективної та результативної праці з іноземними студентами. Упереджене ставлення щодо певних націй, які нашарувались та укріпились у нашій ментальності як наслідок певних стереотипів та фактів, спонукає до вирішення проблем пов’язаних з міжкультурною комунікацією, визначити шляхи подолання міжкультурного бар’єру у навчально-виховному процесі з таким контингентом студентів.

Більшість іноземців, які обирають вищі медичні навчальні заклади здебільшого є мешканцями африканських країн, Індії та Йорданії. Культурні, релігійні та соціальні розбіжності інколи стають на перешкоді активної їхньої співпраці в іншомовному середовищі. Думка громадськості та думка освітянина міцно взаємодіють і взаємозалежні, часто базуються на інформації нерідко негативного характеру, яку подають засоби масової інформації. В свою чергу, аналіз та співставлення цих фактів у поєднанні з власним педагогічним досвідом формують ставлення до іноземних студентів. За таких обставин успішне навчання та виховання вимагають особистості викладача, якому притаманні навички міжкультурної компетенції задля уникнення непорозуміння через певні стереотипи, забобони, переоцінки подібності культур та зіткнення на рівні індивідуальної свідомості.

Як показує досвід роботи зі студентами іноземними громадянами ще й досі немає чіткого та однозначного визначення поняття міжкультурної компетенції. Хоча у загальному значенні під цим слід розуміти здатність зрозуміти людей іншої ментальності та вміти спілкуватись з ними, що в свою чергу визначить поведінку і ставлення, які формуються та розвиваються індивідуально із здатністю конструктивно взаємодіяти в межах певної культури та культурної ситуації. Саме тому міжкультурна компетенція та толерантність повинні бути основними точками опори в начальному процесі і базуватися на наступних рівнях:

- перший – культурний рівень, в процесі якого набувається інформацію про культуру іншої країни та її народу, основні цінності та норми суспільного життя;

- другий – соціокультурний рівень, який дає інформацію про певні верстви населення, касти чи його особливі групи;

- третій – це психокультурний рівень, що стосується індивідуальної характеристики особистості.

Робота з іноземними студентами передбачає поєднання всіх трьох рівнів, володіння якими забезпечить позитивний результат у подальшому навчанні. Інтерпретація поведінки представників інших культур з позиції тільки власної культури є обмеженою, необ’єктивною та неефективною. Запорукою ефективної співпраці у навчанні є можливим за умови дотримання певних правил. Пропонуємо наступні кроки для оволодіння навичками міжкультурної компетенції:

– самоосвіта.

Інформація про країну іноземного студента не є достатньою для навчально-виховного процесу. Вивчення інформації про мову співрозмовника та етикету спілкування, особливо, якщо ви працюєте зі студентами з мусульманських країн, допоможе уникнути конфліктних ситуацій. Така інформація широко доступна в інтернет-ресурсах, а для підтвердження чи спростування необхідним є обговорення проблемних моментів безпосередньо з представниками певної культури чи з викладачами, які вже мають досвід роботи з іноземними студентами. Усвідомлення власного культурного надбання та розуміння культури іншої країни разом із мовними знаннями забезпечать успішну співпрацю;

– знайомство студентів з культурою країни, де вони здобувають освіту.

Вважаємо, що таку інформацію слід подавати не нав’язливо, без акценту на домінантності цієї культури. Таку стратегію можна використовувати як виховний момент під час практичного заняття, під час проведення культурно-виховних заходів, які відбуваються у навчальному закладі чи місті в якому вони проживають і навчаються;

– толерантне ставлення до представників інших культур.

Немає необхідності уникати чи відмовлятись від звичної для власної культури поведінки заради інших культурних норм. Слід намагатися аналізувати всі факти з точки зору іноземних студентів, спробувати створити нове розуміння студентської поведінки в новому середовищі та оточенні. Якщо ця поведінка не завжди є налагодженою та прийнятною для нашого суспільства під час навчального процесу чи за межами вишу, то ці факти необхідно трактувати через призму пояснення певних реалій та певних побутових правил, які допоможуть студентам уникати незручних ситуацій в повсякденному житті;

– неупереджене ставлення до студентів.

Студенти з інших країн часто різного статусу, тому слід уникати упередженого ставлення через певні соціального нерівності. Навчальний процес не повинен опиратися на особисте ставлення викладача. Необхідно формувати рівне ставлення до кожного.

– прийняття та повага культурних відмінностей.

Необхідно з повагою приймати культурні розбіжності, які інколи занадто відрізняються від власних. Слід обрати оптимальні варіанти поведінки, пристосувати та адаптувати їх до правил власної країни, навіть, якщо вони суперечать стандартам та релігійним чи моральним нормам. З часом усі нерівності будуть згладжені та врегульовані до національних вимог.

Існує велика кількість нюансів та етнічних відмінностей, велика кількість речей, притаманних тільки певним культурам, які здаються дивними, неприйнятними для людей, які не належать до них. Та це не означає, що необхідно любити чи якось по особливому ставитись до певної культури. Повага та неупереджене ставлення до культурних розбіжностей, правильне та позитивне застосування досвіду на практиці стане важливим кроком назустріч для справді ефективної міжкультурної активності.

Література

1. Березовська О, Тригуб І . Формування міжкультурної компетенції майбутніх вчителів / О. Березовська, І. Тригуб // Проблеми підготовки сучасного вчителя: зб. наук. праць УДПУ ім..П.Тичини. – Умань: ПП Жовтий О.О., 2011. – Випуск 4. – Частина 2. – С. 133-138. [ режим доступу ] http://udpu.org.ua /files/fahovi_vydannya/prob/4-2.pdf

2. Culhane E. Beyond frontiers: the critical role of cross-cultural competence in the military [ режим доступу ] http://www.siop.org/tip/july12/05culhane.aspx

3. Gudynkust W. Communicating with strangers: an approach to intercultural communication / W.Gudynkust. – New York : Random House, 1984. – 277 p.

4. Rasmussen L. Cross-Cultural competence: engage people from any culture. [ режим доступу ] http://www.globalcognition.org/head-smart/cross-cultural-competence/

5. Rezunova E.S. Cross-cultural competence and its significance in the modern system of higher education. [ режим доступу ] http://zapiski.kipu.crimea.ua/read/rezunova-e-s-cross-cultural-competence-and-its-significance-in-the-modern-system-of-higher-education/