К. соціол.
н., доцент Маркозова О.О.
Харківський
національний автомобільно-дорожній університет, Україна
РОЛЬ ОСВІТИ У ФОРМУВАННІ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ
В сучасному інформаційному
світі зростає розуміння того, що міцність політичних і соціально-економічних
основ суспільства значною мірою залежить від рівня освіти громадян. Не
випадково в усіх постіндустріальних країнах освіта віднесена до пріоритетних
сфер діяльності держави, адже вона забезпечує не тільки самореалізацію кожного
громадянина, але і зростання продуктивності праці та підвищення ефективності
виробництва в цілому. Саме освіті належить найголовніша роль у формуванні людського
капіталу, який нині є вирішальним фактором економічного розвитку країни. За
різними оцінками, у високотехнологічних країнах близько двох третин економічних
і соціальних благ створюється саме завдяки людському капіталу, важливою
складовою якого є освітній рівень працівників. Якраз освітній капітал сьогодні
стає основним фактором економічного прогресу, соціальної мобільності та
активності громадян, сприяє зниженню соціальної нерівності, бідності,
безробіття, оскільки темпи науково-технічного прогресу, рівень організації
виробництва, продуктивності праці – все це похідні від людського капіталу. У
зв’язку із цим, людський капітал, та його основну складову – освітній капітал,
можна віднести до категорії соціально значимих факторів, науковий аналіз та
вдосконалення яких набувають в сучасних умовах підвищеної актуальності.
Людський капітал – це досить складне і багатошарове
утворення, однак усі вчені погоджуються з тим, що найважливішою його складовою,
ключовим фактором самореалізації людини та зростання соціально-економічного
добробуту держави є освітній капітал [1–4].
Значення
освіти у формуванні людського капіталу полягає у тому, що сьогодні по всьому
світу центр тяжіння в економіці переноситься на нематеріальні товари і послуги.
Сюди входять цифрові, інформаційні і комунікаційні технології, фінансове та
побутове обслуговування громадян тощо. Зміни в економічній сфері призвели до
збільшення кількості працівників кваліфікованої інтелектуальної праці в
діяльності сучасних технологічних, побудованих на застосуванні інформаційних
технологій виробництв, що дало можливість досягти більшої продуктивності та
ефективності праці. У світі практично зникають робочі місця, розраховані на працівників
з низькою освітою і кваліфікацією. У західних країнах вже практично відмирають
професії, що вимагають тільки фізичних зусиль. Це не означає, що виробництво,
яке є основою індустріального суспільства, зовсім втрачає свою значущість. Але
воно все більше починає залежати від компетенції людини в різних галузях
діяльності, підвищує вимоги до якості фахівця, його знань, умінь та навичок. Крім
того, завдяки активізації економічних відносин в умовах глобалізації світу,
сучасне суспільство стало суспільством підвищеної мобільності, що стимулює
досягнення успіху людини через зміну її соціального статусу. Висока мобільність
означає, що умови самореалізації людини постійно примножуються та ускладнюються,
розширюється коло знань, якими повинна володіти особистість. У свою чергу,
підвищення загальної та спеціальної освіти громадян, що відбивається на збільшенні
їх людського капіталу, стимулює культуру технологічної творчості, формує нову
модель успішної економічної діяльності. Професійні знання та вміння в сучасному
світі застарівають досить швидко. Все наполегливіше і голосніше звучить вимога
готовності і здатності людини до оперативного перенавчання, постійного
підвищення кваліфікації, розширення своїх знань, без яких вже неможливо не
тільки зробити кар’єру, але іноді і просто утриматися на робочому місці. Тому в
умовах глобалізованого, інформаційного суспільства для всіх стало цілком
очевидним, що досягнення життєвого успіху людини неможливе без постійної
самоосвіти, що сприяє формуванню творчої особистості, яка вміє ефективно
адаптуватися до нових умов життєдіяльності, здатна критично мислити, самостійно
ставити і ефективно досягати поставлені цілі. Основними вимогами успішної
економічної діяльності людини, на думку Ф.А. Цуркана, «сьогодні є:
унікальність, інноваційність, компетентність, лідерство, швидкість у прийнятті
рішень» [5, с. 43]. І ключову роль у цьому процесі відіграє освітній капітал
людини, що зумовлює необхідність постійної самоосвіти, самостійного і творчого
підходу до досягнення цілей.
Очевидно, що
в умовах українських реалій, як і в усьому світі, зростає роль освіти як у
формуванні людського капіталу, так і у розвитку економіки країни, здійсненні
соціально-економічних реформ. Проте, для України і сьогодні актуальною залишається
проблема адекватної реакції професійної освіти
на потреби ринку праці, якому необхідні високоосвічені, самостійні,
здібні творчо мислити особистості, а не фахівці, які у кращому випадку, зуміли
формально засвоїти певну сукупність знань. Не в останню чергу якраз з цієї
причини значна частина випускників вищої школи, не дивлячись на позитивні звіти
керівництва, залишаються не працевлаштованими за спеціальністю. Адже на ринку
праці до тих, хто шукає роботу, ставляться досить серйозні вимоги: наявність
конкурентноздатної спеціальності, високий рівень креативної підготовки кадрів з
урахуванням потреб роботодавців.
Проблема
також полягає у тому, що низький рівень освітнього капіталу, що значною мірою
детермінує людський капітал в цілому, ослаблює країну, а в умовах економічної і
соціальної кризи, в якій нині перебуває наша держава, може навіть стати
загрозою національної безпеки. Тому модернізація освіти, основною ціллю якої є збільшення
людського капіталу через забезпечення доступності та ефективності освіти, є
гострою і актуальною проблемою держави.
Нажаль, на
відміну від таких країн, як США, Великобританія, Франція, де в останні
десятиріччя відбулась зміна державних пріоритетів на користь інвестицій у галузі, що формують людський
капітал [6, с.165], в Україні спостерігається зменшення капіталовкладень у
сфери, які в подальшому здатні сформувати інноваційну модель економічного
розвитку держави. Проблемою залишається і доступність вищої освіти. Це, перш за
все, стосується формування умов для територіальної, соціальної та академічної
мобільності молоді. Освіта, як складова соціально-економічного розвитку,
покликана перетворитись у привабливу і
відкриту для інвестицій сферу. Тому подальший розвиток вищої освіти, зростання
масштабів підготовки кадрів має залишатись стратегією не лише на найближчу, але
й на віддалену перспективу.
Очевидно, що модернізація
освіти в Україні має бути спрямованою на відповідність базовим принципам
ринкової економіки, на перетворення освіти у важливий ресурс особистого і
суспільного розвитку, у ресурс реалізації важливих для громадян і держави цінностей,
до яких можна віднести самостійність людини, свободу, добробут і безпеку.
Отримана освіта, що формує людський капітал, має бути економічно і соціально
ефективною. Інноваційний характер освіти стає важливим інструментом успішної
конкуренції вищої школи з іншими соціальними інститутами, а освітній капітал
людини – гарантією її успішної самореалізації. Для цього, перш за все, слід
виходити з вимог економіки, яка визначає структуру попиту на професії та
спеціальності. Зазначимо, що останніми роками динамічно розвивалися виші, що були
зорієнтовані на підготовку фахівців у галузях IT-технологій, торгівлі, фінансів і
кредиту, туризму, так як саме ці сектори економіки розвивалися максимально
інтенсивно.
Таким чином, проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що в умовах сучасного
інформаційного суспільства знання зменшують потребу в сировині, капіталі, праці,
часі та інших ресурсах, стаючи основним ресурсом економіки, цінність якого
постійно зростає. Тому в структурі внутрішньоособистісних чинників діяльності
людини, спрямованої на самореалізацію, центральне місце займає її освітній капітал.
Слід також
зазначити, що збільшення людського капіталу є досить важливим завданням як з
точки зору окремої людини, так і для динамічного розвитку суспільства,
підтримки конкурентоспроможності економіки країни, якій потрібні компетентні і
високоосвічені громадяни. Тому, для формування успішної економічної моделі
розвитку, в Україні необхідно не лише збільшити зацікавленість громадян у постійному
поповнення свого освітнього капіталу через отримання освіти, а й у вдосконаленні
її якісного рівня протягом всього життя. В той же час, і модернізація освіти
потребує структурних змін, встановленні необхідного балансу у підготовці кадрів
різних рівнів та напрямків. Освіта має стати інвестиційно привабливою як для
громадян, так і для суспільства, має бути забезпечена ефективність діяльності
навчальних закладів, прозорість фінансових потоків, незалежної оцінки якості
знань.
Література:
1. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество
и культура /
М. Кастельс – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
2. Becker G. Human Capital / G. Becker. – N.Y.: Columbia University
Press, 1993. – 412 р.
3. Shultz T. Human
Capital in the International Encyclopedia of the Social Sciences / T. Shultz. – N.Y., 1968. – 289 р.
4. Маркозова О.О. Значення освітнього капіталу людини
для досягнення життєвого успіху /
О.О. Маркозова // Вісник Національного університету «Юридична академія України
імені Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія,
соціологія / редкол. А.П. Гетьман та ін. – Х.: Право, 2014 – №4 (23). – С.
223–229.
5. Цуркан Ф.
А. Самовизначення свідомості індивіда в пріоритетах економічного буття / Ф. А.
Цуркан // Мультиверсум. Філософський альманах. – 2011. – № 6(104). – С. 41–47.
6. Бондаренко В. И. Человеческий капитал
как показатель уровня общественного развития / В. И. Бондаренко //
Социологические исследования. – 1999. – № 9. – С. 89–101.