Економічні науки/10. Економіка підприємства

Мехеда І.О.

Кременчуцький державний політехнічних університет ім. Михайла Остроградського

Основні аспекти розробки політики антикризового управління

Антикризове фінансове управління – це системи прийомів і методів управління фінансами, спрямована на попередження фінансової кризи та банкрутства підприємства. Антикризовий фінансовий менеджмент значною мірою повинен спиратися на функціональний і методичний інструментарій контролінгу, а також врахувати вимоги Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом»[4].

Банкрутство підприємств - це наслідок глибокої фінансової кризи.

Криза - це переломний етап у функціонуванні будь-якої системи, на яко­му вона піддається дії ззовні або зсередини, що вимагає від неї якісно нового реагування. Основна особливість кризи полягає в загрозі руйнування системи. Класифікація кризових явищ наведена в табл. 1.

Таблиця 1

Класифікація кризових явищ і ситуацій

№ п/п

Класифікаційна ознака

Вид кризових явищ і ситуацій

1

Приналежність до країни функціонування обєкта управління

Зовнішні (за межами країни) і внутрішні (у межах країни)

2

Рівень виникнення

Субєкта управління (макрорівневі), галузеві, міжгалузеві, державні світові

3

Сфера виникнення

Соціально політичні, адміністративно-законодавчі. Виробничі, комерційні, фінансові, демограіфічні,природно-екологічні, геополітичні

4

Ступінь системності

Системні та несистемні (унікальні)

5

Можливість прогнозування

Прогнозні, частково прогнозні

6

Ступень реалізації

Що реалізувалися та ті, що не реалізвалися

7

Час прийняття рішень з антикризового управління

З наперед вибраною стратегією управління та з прийняттям поточних рішень з антикризового управління

8

Вплив на діяльність субєкта управління

Руйнуючі субєкт управління, частково руйнуючі субєкт управління, не впливають на обєкт управління

9

За причиною виникнення

З невизначеність щодо майбутнього, з недоліками інформації, особові (субєктивні)

 

Кризовий стан, який визначає діагностика, потребує надзвичайних та нестандартних рішень та дій. Ці дії можна умовно поділити на дві групи:

І. Дії, які повинні змінити діяльність фірми відповідно до змін у її зовнішньому оточенні, та її внутрішній динаміці. Такими діями можуть бути проникнення фірми на нові ринки, відмова від поточної предметно-виробничої спеціалізації СПД, її принципова реорганізація та вживання систем стратегічного планування. Такі дії мають назву стратегічні дії.

II. Дії, що не приводять до принципових змін у виробничих відносинах. Але вони також є досить радикальними: проведення широких компаній по стимулюванню збуту, демпінг цін. Для оживлення попиту, ліквідація великих запасів застарілих товарів, зміна застарілого обладнання. Такі дії мають назву надзвичайні оперативні дії.

П. Драккер пропонує свій варіант антикризового керування. Основа цього варіанта - керування, націлене на результати. Він виділяє 3 економічні задачі антикризового керування:

1) існуючий бізнес повинний стати ефективним;

2) його потенціал повинний бути визначений і реалізований;

3) його варто перетворити в інший бізнес, що відповідає задачам майбутнього, що змінюються[2].

Типовими наслідком кризи є: втрата клієнтів і покупців готової продукції; зменшення кількості замовлень і контрактів з продажу продукції; неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей; зростання собівар­тості та різке зниження продуктивності праці; збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і наявність понаднормових запасів; виникнення внутріш­ньовиробничих конфліктів і збільшення плинності кадрів; зростання тиску на ціни; суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання ви­ручки від реалізації продукції.

Система антикризового фінансового управління підприємством базується на певних принципах. До цих принципів відносяться такі:

1.Постійна готовність до можливого порушення фінансової рівноваги під­приємства.

2.Діагностика кризових явищ на початкових етапах фінансової діяльності підприємства.

3.Диференціація індикаторів кризових явищ за ступенем їхньої небезпе­ки для фінансового розвитку підприємства.

4.Терміновість реагування на окремі кризові явища у фінансовому роз­витку підприємства.

5.Адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансовій рівновазі.

6.Повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з кри­зового фінансового стану.

7.Використання за необхідності відповідних форм санації підприємства для запобігання його банкрутству.

Основною метою антикризового фінансового управління є розробка і реалізація заходів, спрямованих на швидке відновлення платоспроможності та достатнього рівня фінансової стійкості підприємства, що забезпечить його вихід з кризового фінансового стану

З урахуванням цієї мети на підприємстві розробляється спеціальна полі­тика антикризового фінансового управління при загрозі банкрутства.

Реалізація політики антикризового фінансового управління підприємст­вом при загрозі банкрутства передбачає:

1. Здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку.

2. Визначення масштабів кризового етапу підприємства.

3. Дослідження основних чинників, які характеризують кризовий розви­ток підприємства.

4.  Формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам. З урахуванням умов фінансовий менеджмент на даному етапі може бути спрямований на реалізацію трьох принципових цілей, адекватних масштабам кризового стану підприємства:

-  усунення неплатоспроможності підприємства;

-  відновлення фінансової стійкості підприємства;

-  зміна фінансової стратегії з метою забезпечення стійкого економічного зростання підприємства.

5. Вибір і використання дієвих внутрішніх механізмів фінансової стабілі­зації підприємства, які відповідають масштабам його кризового фінансового стану.

6.    Вибір ефективних форм санації підприємства. Якщо масштаби кризо­вого фінансового стану підприємства не дозволяють вийти з нього за рахунок реалізації внутрішніх методів і фінансових резервів, підприємство вимушене вдатися до зовнішньої допомоги, яка набуває форми санації.

7.Забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи.

Політика антикризового фінансового управління є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, яке поли гас в розробці системи методів по­передньої діагностики загрози банкрутства та використання механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечують його вихід із кризового стану.

Література:

1.                 Бріхгем Є.Ф. основи фінансового менеджменту.-К.:Молодь, 1997.-1000с.

2.                 Драккер Питер Ф. Управление нацеленное на результаты. Пер. с англ.-М.: Технологическая школа бизнеса, 1994.-189с.

3.                 Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент. Управление денежным оборотом предприятия: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1995.-400с.

4.                 Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д., Калач Н.Ю. та ін. Фінансовий менеджмент:Навч.:-метод. посібник для сам ост. вивч. дисц.-К.:КНЕУ,               2001.-294с.

5.                 Чернявский А.Д. Антикризисное управление: Учеб. пособие.-К.: МАУП, 2000.-208с.