Історія / 3. історія науки і техніки
Шейко Н.В.
з підготовки кормів
до згодовування тваринам для особистих селянських господарств України
Термін “особисті селянські господарства” ввійшов у вжиток в Україні на початку 90-х років минулого століття, хоч його сутність існувала не лише в попередні роки (під назвами індивідуальна форма господарювання чи підсобне господарство селянина), а заходить своїми коренями в глибоку давнину і може відліковуватись від появи приватної власності. Особисте селянське господарство існувало у вільних сільськогосподарських виробників, а частково і у міських жителів, незалежно від змін формацій суспільства. Характерною його ознакою, за твердженням соціологів-аграрників, є виробництво сільськогосподарської продукції власною працею. Тваринницькі машини та обладнання для виконання робіт в особистих господарствах за своїм виконанням досить суттєво відрізняються від машин призначених для великих приватних чи колективних господарств. На це наклали відбиток різні обсяги виконуваних робіт, відмінні умови господарювання, організація праці як за розпорядком дня, так і протягом року, а також психологічний фактор – відношення до праці.
Вивчення і аналіз динаміки забезпечення тваринництва
особистих селянських господарств, як специфічного сектора агропромислового
виробництва, засобами механізації в розрізі історичних періодів, дозволяє
виділити в них спільні риси, передумови, закономірності. Це необхідно як в
загальному напрямі пізнання, вивчення, систематизації для поповнення
впорядкованих знань про вказану галузь діяльності людини, так і для аналізу,
відшукування та відтінення тієї частини досвіду минулого, яка могла б стати
корисною і в наступні періоди розвитку людського суспільства.
Робота над цим
включає на першому етапі виділення характерних періодів розвитку технологічних
прийомів і технічних засобів для приготування кормів в особистих селянських
господарствах. За основу при визначенні меж історичних періодів повинен
покладатись суттєвий і найбільш важливий принцип напряму людської діяльності,
який впливає на всі зв’язки її функціонування не лише в аграрному секторі, а й
в загальновиробничому. Разом з тим кожен період повинен обмежуватись за часом
згідно основних етапів розвитку об’єкту дослідження, які якісно відрізняються
один від одного. Насамперед необхідно знайти об’єктивні критерії, що виражають
внутрішню логіку і специфічні закономірності розвитку технічної науки,
пов’язані із застосуванням результатів наукових та практичних пошуків, що дали
практичний поштовх розвитку питань кормопереробки на новій основі, а також
випливають з відмінних між собою періодів розвитку суспільства і розмежовані
певними віхами у часі. Тому необхідно визначитись, що в цьому поєднанні
необхідно прийняти за відправну точку при визначенні етапів періодизації.
Зворикін А.А. доводить, що початком нового етапу в історії розвитку техніки
слід вважати не перше формулювання певної ідеї, а її практичне здійснення [1].
Цей підхід доповнює Шухардин С.В., вважаючи, що новим етапом розвитку певної
галузі науки і техніки є не лише практичне здійснення даних технічних рішень, а
широке їх використання у виробництві, тобто той момент, коли у виробництві нова
техніка уже займає велику питому вагу [2].
Приймаючи до
уваги накопичений теоретичний і практичний досвід з вказаного питання, історію
технології та техніки підготовки кормів до згодовування в особистих селянських
господарствах умовно можна поділити на чотири періоди.
Ранній період розвитку історії підготовки кормів до
згодовування охоплює найтриваліший період часу від IV ст. до н.е. по IX ст. н.е. коли людина почала
застосовувати процеси та прості пристрої для доведення зібраного чи вирощеного
корму до стану покращення споживання твариною. Переробці підлягала незначна
кількість кормових матеріалів, а основна їх кількість згодовувалась в
натуральному вигляді. Цей період характеризується виникненням способів
гідравлічної, теплової та механічної обробки кормових культур тваринам.
Механічна обробка виконувалась різанням, розбиванням та перетиранням. Як робочі
знаряддя застосовувались сокири, ножі, молотки, теркові камені. Структура
організації процесу механічної обробки була дволанкова: “рука” – “робочий
інструмент”. В ранній період в особистому секторі були лише окремі тварини, або
невеликі їх групи. Сама технологія годівлі тварин залишалась майже не вивченою.
Основним мірилом оцінки кожної технологічної операції були результати
спостережень за ростом і розвитком тварин, які інколи створювали підстави для
вдосконалення умов і засобів виробництва. Але оскільки обмін інформацією між
людьми не був налагоджений, то часто певні надбання окремих виконавців не
знаходили послідовників і забувались. Ранній період характерний використанням для
годівлі не змішаного набору різних кормових матеріалів, а окремих видів кормів.
Це знижувало продуктивність тварин, не створювало можливостей раціонального
споживання тваринами заготовлених кормів.
Період застосування в кормопереробних знаряддях передаточних
механізмів. При цьому як джерело енергії використовувалась мускульна сила
людини або тварини. Початком цього періоду можна вважати застосування
ротаційних жорен, які відомі на теренах України з ІІІ-V ст. Передаточні механізми в Х-ХІІ ст. набули широкого застосування для
переробки зерна на корм худобі, а згодом, в ХVІІІ-ХІХ ст., для подрібнення коренеплодів і різання стеблових кормів.
В великій кількості такі знаряддя застосовувались в особистих селянських
господарствах до середини ХХ ст. Структурна схема приготування корму мала три
складові: “біологічне енергоджерело” – “механізм передачі або впорядкування
руху” – “робочий орган знаряддя”. Механізми з впорядкування руху забезпечували
коловий рух в горизонтальному чи вертикальному напрямі або зворотньо-поступальне
переміщення переробного інструменту. Це сприяло підвищенню коефіцієнта передачі
енергії та зменшувало втомлюваність “живого двигуна”. Поряд з цим
застосовувались прості передаточні механізми, що забезпечували збільшення
частоти обертання робочого органу або організації підведення енергії в іншому
напрямі. В ранній період відбувалось формування загальної схеми кормопереробних
пристроїв, хоч їх технічна досконалість була на елементарному рівні розвитку.
Період застосування природних джерел енергії та
механічних двигунів. Структура організації роботи кормопереробної машини в цей
період залишилась триланковою, але біологічне енергетичне джерело замінювалось
на механічне. Енергія води та вітру в особистих селянських господарствах
використовувалась, в основному, з метою переробки зернового корму. Причому
наявність вказаних енергоджерел та їх застосування простими селянами було в
цілому незначне. Кормопереробні машини з приводом від природних джерел енергії
з’явились в ХІ-ХІІ ст. і існували до другої половини ХІХ ст. Використання
механічної енергії в селянських господарствах України розпочалось на рубежі ХХ
ст. в зв’язку з налагодженням виробництва двигунів внутрішнього згоряння малої
потужності. Але політичні та соціальні зміни, що незабаром відбулися в Україні,
повністю призупинили цей процес впритул до 50-х років. Поряд з цим указаний
період проходив на фоні бурхливого розвитку фундаментальних та прикладних наук,
застосування наукового підходу до вивчення фізіології годівлі тварин і кормових
матеріалів, використання систем механічного приводу кормопереробних машин від
двигунів, а також спеціалізацією галузей сільськогосподарського виробництва.
Створюється грунтовна база наукових даних по закономірностях процесів
подрібнення кормових матеріалів, дозування компонентів і їх змішування при
підготовці до згодовування. Але так як в цей час був взятий курс на
крупнотоварне аграрне виробництво, то всі технічні розробки стосувались лише
цього сектору виробництва. Що стосується тваринництва особистого сектору, то його
продовжувати вважати неперспективним напрямом і впритул до 70-х років вказані
надбання його не торкнулись.
Період спеціалізованого виготовлення заводами України
кормопереробних машин з електроприводом для потреб особистих селянських
господарств. Передумовою вказаного періоду був той стан, що в цілому по Україні
виробництво тваринницької продукції особистими господарствах зрівнялось з
обсягом, одержаним в колективних господарствах, і з деяких видів продукції
перевищувало його, але подальший розвиток гальмувався великими затратами праці
в індивідуальному секторі. Початок періоду чітко окреслюється постановою Партії
та Уряду від 1981 р. про заходи з виробництва сільськогосподарської продукції в
особистих підсобних господарствах громадян. В цей період була розроблена і
затверджена система машин по створенню техніки для особистого сектору
виробництва. Вона стала конкретним планом роботи науково-дослідних інститутів,
конструкторських організацій і заводів. Важливим напрямом в цій програмі стало
створення кормопереробної техніки. Як базове надбання було використано досвід
створення кормопереробних машин для колективних господарств та технічні рішення
зарубіжних машин малої продуктивності.
В 60-ті роки було завершено основоположні
наукові дослідження з годівлі сільськогосподарських тварин і відпрацьовано
практичні рекомендації щодо основних принципів науково обгрунтованого
застосування кормів. Був взятий курс на використання кормів, в основному, в
складі збалансованих кормових сумішок. Підвищенню рівня механізації сприяли
створення електродвигунів з високими показниками експлуатаційної надійності;
побудова розгалуженої сітки електричних мереж для забезпечення особистих
селянських господарств як однофазним, так і трифазним струмом; створення
системи технічного сервісу сільськогосподарських і зокрема тваринницьких машин.
Поруч з удосконаленням механічних процесів підготовки кормів до згодовування
все більшого розповсюдження набувають нові технології, що також включають
теплові та біологічні методи обробки, застосовується автоматизоване управління
процесом приготування корму. Триває бурхливий розвиток заводських технологій в
машинобудуванні, які базуються на нових більш точних і ресурсозберігаючих
принципах створення машин.
Викладені вище
заходи та науково-технічні досягнення дозволили підняти рівень виробництва,
зменшити ресурсні затрати і покращити якість тваринницької продукції.
Виділені чотири
періоди історії розвитку засобів механізації підготовки кормів в особистих
селянських господарствах в різних регіонах, з різним поголів’ям тварин і в
залежності від економічного стану сільськогосподарських працівників не мали
явно окреслених меж в часі. Але загальна тенденція кількісного та якісного
переходу між окремими періодами спостерігається досить чітко.
Література
1. Зворыкин А.А.
О некоторых вопросах периодизации истории естествознания и техники. – М.: АН СССР, 1957. – С. 153 – 168.
2. Шухардин С.В.
Основы истории техники: Опыт разработки теоретических и методологических
проблем. – М.: АН СССР, 1961. – 278 с.