Історія / 3. історія науки й техніки

Бадаєв Р.Г.

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, Україна

Діяльність професора О.Г. Набоких у контексті розвитку грунтознавства в Україні

(

Олександр Гнатович Набоких (1874-1920) – вихованець Ново-Олександрівського (нині Харківського сільськогосподарського інституту), професор Новоросійського (Одеського) університету й один з фундаторів Одеського сільськогосподарського інституту, блискучий ґрунтознавець, агроном і фахівець в галузі фізіології рослин, видатний організатор широкомасштабних ґрунтових досліджень в Україні. Своєю плідною діяльністю він значною мірою сприяв розвитку генетичного ґрунтознавства, його ім'я займає одне з почесних місць в історії науки про ґрунти. Велика заслуга О.Г. Набоких у справі пропаганди всебічного вивчення ґрунтів і четвертинних відкладень України, розробки методик вивчення морфології ґрунтів, глибокогрунтових досліджень, лабораторного аналізу, картографування й багатьох теоретичних питань ґрунтознавства.

Накопичений величезний матеріал і схильність О.Г. Набоких до прикладного для агрономії використання ґрунтових досліджень дозволили йому зробити ряд теоретичних узагальнень і сформулювати свою принципову наукову позицію в галузі ґрунтознавства. На цій основі він виступив із критичними зауваженнями на адресу концепції В.В. Докучаєва і його учнів, особливо М.М. Сибірцева відносно наукового визначення ґрунту як природничо-історичного явища, місця ґрунтознавства в системі наук, питання про ступінь взаємозв'язку науки про ґрунти й геологію.

З 1906 по 1911 рік, на свої кошти й за підтримкою Товариства натуралістів, а також губернських (Київського, Подільського й повітового Олександрійського) земств О.Г. Набоких провів перші широкомасштабні рекогносцирувальні дослідження. Були обстежені ґрунти у всіх повітах Херсонської, Бессарабської й Подільської губерній, у Черкаському, Чигиринському, Уманському, Бердичівському, Таращанському, Свирському, Радомисельскому повітах Київської губернії, Житомирському, Старокстянтинівському, Заславському, Ровенському й Кременецькому повітах Волинської губернії, деяких повітах Таврійської губернії, у Донськой, Кубанській і Батумській областях, а також у Тифліській і Екатеринославській губерніях. Під час цих експедицій було відібрано 200 монолітів, які являли собою профілі ґрунтів і підґрунть на глибину 4 м, виконано близько 1500 визначень змісту гумусу, близько 2000 - карбонатів, а зразки 25 типових ґрунтів були піддані повному аналізу по всіх горизонтах.

Однак незмірно більша робота виконана з 1913 по 1916 рік Так, за замовленням губернських земств були проведені детальні ґрунтові дослідження й картографування ґрунтів територій колишньої Харківської, Подільської й Херсонської губерній. Складання великомасштабних 10-верстових ґрунтових карт (1:417 000) дозволило підготувати серію випусків «Матеріали по дослідженню ґрунтів і ґрунтів (Харківської, Херсонської й Подільської губерній)». Тільки по Херсонській губернії було 13 таких випусків загальним обсягом 1450 сторінок, в яких наведені результати ґрунтових досліджень із 26 тисячами визначень змісту гумусу, опис рослинності, методики ґрунтових досліджень і ін.

О.Г. Набоких уперше досліджував слабоподзолисті ґрунти Правобережної України й розробив класифікацію опідзоленних ґрунтів лісостепу, уперше детально вивчив оподзолені, реградовані й деградовані ( що еволюціонували в сірі лісові) чорноземи й розробив їхню класифікацію. Ним уперше створена класифікація чорноземів України, що враховує водний режим і динаміку карбонатів. У роботах О.Г. Набоких зустрічаються перші докладні відомості про ґрунти сухих степів, а також гідро- і голоморфні ґрунти долин степових рік. Ним докладно досліджене питання про хімічні властивості й походження типів плавневих ґрунтів заплави Дунаю з мікроландшафтним районуванням плавнів. Застосовуючи метод глибоких виїмок монолітних зразків, він детально вивчає поховані ґрунти; розробляє вчення про леси, уперше класифікує різні типи лесу України. О.Г. Набоких вніс найцінніший вклад в область ґрунтової картографії й методику ґрунтових досліджень, запропонувавши метод так званої «трифазної ґрунтової зйомки», і вперше застосував метод обліку й картографування окремих ознак ґрунтів, що дозволило створювати більше повні й точні ґрунтові карти.

О.Г. Набоких належить надзвичайно цікава розробка вчення про типи водних режимів і їхньої ролі у формуванні ґрунтів і ландшафтно-географічних зон. Оцінюючи роль окремих грунтоутворювачів, він уперше звернув увагу вчених на вплив водних режимів як домінуючого фактору ґрунтоутворення. За його твердженням, процеси, що ведуть до створення ґрунтових типів, визначаються насамперед балансом і циркуляцією вологи в поверхневих горизонтах вивітрювання. Учений виділяє шість самостійних первинних типів зволоження й сім типів водних режимів, які асоціюються з типовими ґрунтами головних рослинних формацій. Він доходить висновку, що кожному типу водного режиму відповідають строго певні рослинні співтовариства й що рослинність є чинником, що безупинно регулює прихід і витрату вологи в товщі грунту.

Слід зазначити, що творча спадщина О.Г. Набоких не обмежується виконаними дослідженнями й ідеями тільки в галузі ґрунтознавства. Наявність відібраних на початку XX століття монолітів, а також збережені близько 40 робочих карт, дозволяють в наш час порівнювати ґрунти й має значну цінність для моніторингу агроекологічного стану ґрунтів України.

Література:

1. Михайлюк В.И. А.И. Набоких – теоретик и организатор почвоведения в Украине // Грунтознавство. – 2003. – Т. 4, № 1–2. – С. 95–101.