Довга А.П., Лихолат Ю.В., Боброва О.М.
пр. Гагаріна, 72, м.
Дніпропетровськ, 49010, Україна
e-mail:
Lykholat2006@ukr.net,
alla-saf@yandex.ru
Особливості
морфологічних змін представників роду Berberis l. в умовах степового
Придніпров’я
Степове
Придніпров’я відносять до групи регіонів України з найбільш порушеним станом
навколишнього середовища. Рослинність у цих умовах, як і інші компоненти
екосистеми, дуже чутливі до техногенного забруднення (на фоні постійної засухи)
під час вегетаційного періоду. Різні порушення й деградація природного
рослинного покриву, в цілому, призводять до випадів окремих видів флори
регіону. Поновлення рослин відбувається за рахунок використання при озелененні
техногенних територій газостійких і водночас високодекоративних видів, що в
свою чергу забезпечує успішне функціонування «зеленого фільтру» як у
безпосередній близькості до джерел емісії, так і при віддаленні до них.
Висновок про доцільність використання того чи іншого виду в
конкретному регіоні повинен базуватися, перш за все, на основі проведених
морфологічних спостережень [2]. Враховуючи, що відомості про морфологічні
особливості представників роду Berberis L.
в умовах степового Придніпров’я практично відсутні, метою нашої роботи було
проведення порівняльної характеристики представників роду Berberis L. за даними показниками в умовах ботанічного саду
Дніпропетровського національного університету. Об’єктами дослідження служили 9
видів із роду Berberis L.
Морфологічних спостереження проводили за загальноприйнятими методиками [1]. За
період досліджень вивчались наступні види׃ Berberis vulgaris L.,
Berberis poirettii Schneid., Berberis amurensis Hurp., Berberis macracantha Schrad., Berberis lycium Royle., Berberis сanadensis
Mill., Berberis heteropoda Schrenk.,
Berberis nummularia Bge., Berberis oblonga (Rgl)Schneid.
Міжвидові відмінності в стійкості видів детерміновані анатомо
– морфологічними і фізіолого – біохімічними особливостями рослин, які
еволюційно сформувалися і використовуються рослинами, перш за все, для їх
адаптації до екстремальних чинників природного середовища. Критерієм такої
біолого – морфологічної реакції рослин на вплив негативних факторів може слугувати
їх морфологічний статус.
З усіх
органів листок рослин є самим чутливим до екстремальних умов зростання.
Листовий апарат крім основних функцій життєдіяльності організму в умовах міста
виконує роль природного фільтру, який очищує повітря від шкідливих домішок.
Тому вони більше ніж інші органі підлягають змінам та пошкодженням.
Продуктивність рослин визначається за двома показниками –
репродуктивною здатністю й вегетативною масою. Другий показник має загальний
характер, оскільки на швидкість накопичення маси впливає багато факторів,
починаючи від біологічних особливостей рослини (зокрема площі листка) до міри
адаптації в нових умовах вирощування.
В результаті проведених досліджень була встановлена площа
листової пластинки. Встановлено, що найбільша величина цього показника була
характерна для: Berberis macracantha
довжина 4,5±0,07 см ширина 2,1±0,16 см, Berberis
vulgaris. – довжина листа 3,7±0,02 см ширина 2,5±0,42 см, Berberis amurensis довжина3,9±0,06 см,
ширина 1,4±0,06 см, Berberis сanadensis довжина
3,5±0,04 см ширина 1,3±0,15 см. Середня величина листової пластини була
притаманна для: Berberis oblonga -
довжина 3,4±0,01см ширина1,8±0,14см, Berberis
lycium довжина 3,3±0,04 см ширина 2,2 см, Berberis poirettii довжина 3,0±0,03см ширина 1,07±0,01см. Найменший
розмір листя характерний для Berberis
heteropoda довжина 2,2±0,07см ширина 1,3±0,07см, та Berberis nummularia. довжина 2,9±0,07см ширина 1,4±0,15см.
Крім високої стійкості представники роду Berberis широко відомі як декоративні рослини. Їх кущі прикрашають
парки, сади і газони міст. На початку літа вони добре помітні завдяки своїм
барвистим суцвіттям, а восени - яскраво забарвленими плодами і листям.
Більшість видів барбарисів використовуються в одиночних або групових посадках,
живих загорожах, а низькорослі види - на кам’янистих гірках і у вигляді
бордюрів, у якості ґрунтопокривної рослини. Загорожі з таких кущів непроникні,
прекрасно підстригаються, що дає можливість надавати кущам будь – яких форм.
Різноманітність сортів лає необмежений простір фантазії при створенні
композицій в озелененні територій.
Незважаючи на те що барбарис - дуже зручна
рослина для створення зелених насаджень, вирощування привабливої, доглянутої
живої загорожі вимагає чимало наполегливості, терпіння і часу. На це потрібно 6
– 7 років. Він цвіте на минулорічних приростах, тому загорожі після цвітіння
підстригають аж до настання холодів.
У степовому
Придніпров’ї хорошу живу огорожу можна зробити з барбарису звичайного. Барбарис
звичайний досягає з часом якраз оптимальної для огорожі висоти - близько 3 м. У
нього зустрічаються форми як із зеленими, так і з пурпуровими листками.
Поєднання їх виглядить чудово. Для того, щоб можна було дати зрівнювати й
розрізняти рослини по декоративним якостям, ми дали характеристику за дев’ятьма
основними ознаками: форма росту, форми крони, кольору стовбура й пагонів,
кольору листя на протязі вегетаційного періоду, а також восени, часу та
тривалістю цвітіння, кольору квітів й плодів.
Таким чином, можна стверджувати, що всі представлені в роботі
види є придатними для подальшого використання в умовах зеленого будівництва.
Список використаної літератури
1. Волгін С.О., Прокопів А.І.
Морфологія і анатомія вищих рослин. Ч. 1. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000.
– 85 с.
2. Мороз П.А., Черевченко
Т.М., Рахметов Д.Б. Становленння та розвиток селекційних досліджень у
національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України // Інтродукція рослин. – 2003. – №4. – С. 37–45.