Беседіна А.В., ст. гр. БС-07 - А

Науковий керівник: Кудінов Е.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ У БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ ТА ФІНАНСОВІЙ ЗВІТНОСТІ

Функціонування підприємств в умовах світової економічної кризи зумовлює трансформацію підходів до якості бухгалтерської інформації, необхідної для прийняття рішень. Це невідривно пов’язано з удосконаленням системи бухгалтерського обліку, одним із напрямів якого є повне висвітлення даних бухгалтерського обліку щодо зобов’язань у фінансовій звітності.

Метою статті є дослідження методичних засад відображення видів зобов’язань у формах фінансової звітності, визначення типових недоліків, надання облікової інформації в фінансовій звітності для управлінського персоналу, врахування яких при створенні такої звітності дасть змогу підвищити загальний рівень її ефективності.

Облік зобов’язання розпочинається з факту його визнання, оцінки та фіксування в системі рахунків з подальшим розкриттям у фінансовій звітності, яка має містити всю інформацію про господарські операції, пов’язана з виникненням та погашенням зобов’язань, яка може впливати на рішення, що приймаються на її основі. Це забезпечується завдяки дії принципу повного висвітлення. Інформацію про зобов’язання у фінансовій звітності всіх підприємств узагальнюють в єдиній грошовій одиниці відповідно до принципу єдиного грошового вимірника.

С. Голов та М. Пушкар розширюють умови визнання зобов’язань, ґрунтуючись на попередніх. Зокрема, М. Пушкар до таких умов зараховує:

− зобов’язання відображені в теперішньому часі і вони є наслідком минулих фактів господарського життя;

− підприємство визнає необхідність майбутніх платежів кредиторам з метою надалі підтримувати господарські зв’язки з ними;

− терміни виконання зобов’язань можуть бути визначені, але точна дата не відома [3, с.45].

Підсумовуючи основні вимоги до визнання зобов’язань, побудуємо схему яка дасть змогу проаналізувати кожне окреме зобов’язання щодо віднесення його до певного виду (Рис. 1).

Рис. 1. Порядок визначення зобов’язань та їх розкриття у фінансовій звітності

При складанні фінансової звітності всі позиції зобов’язань мають бути переглянуті з погляду виконання умов їх визнання, класифікації та оцінки. Від точності віднесення зобов’язання до певного виду залежить правильна його оцінка, оскільки завдяки їй можна отримати достовірні данні про наявні ресурси підприємства, достовірну звітність і, як результат, ефективно управляти господарською діяльністю. Отже, зобов’язання необхідно оцінювати таким методом, який би не занижував їхню суму.

Згідно концептуальної основи складання та подання фінансових звітів окремі зобов’язання можуть значною мірою вимірюватися тільки із застосуванням попередніх оцінок. Для визначення балансової вартості зобов’язань існують такі види оцінок:

1. історична собівартість зобов’язання – сума активів, що можуть бути передані в рахунок сплати зобов’язання, або суму грошових коштів чи їх еквівалентів, які будуть сплачені з метою погашення зобов’язання у процесі звичайної господарської діяльності підприємства;

2. поточна вартість зобов’язання – недисконтована сума грошових коштів чи їх еквівалентів, яку необхідно сплатити для того, щоб погасити зобов’язання на поточний момент;

3. вартість реалізації – зобов’язання відображають за вартістю їх погашення;

4. теперішня вартість – зобов’язання відображають за теперішньою дисконтованою вартістю майбутнього чистого вибуття грошових коштів, які, як очікується, будуть необхідні для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства [2, с.43 – 44].

Крім того, слід звернути увагу на порядок оцінки поточних зобов’язань, виражених в іноземній валюті, які подано в ПБ(П)О 21 «Вплив змін валютних курсів» та у МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів». Такі зобов’язанні при первісному визнанні відображають у валюті звітності перерахунком суми в іноземній валюті із застосуванням курсу НБУ на дату здійснення операції. В подальшому зобов’язання, які є монетарними статтями перераховують за курсом НБУ, що діє на дату погашення зобов’язань та/або на дату балансу. Курсову різницю, яка виникає при цьому, відображають у складі відповідних доходів або витрат підприємства. Немонетарні зобов’язання перерахунку не підлягають, їх відображають за вартістю, визначеною при їх визнанні.

Таким чином, на основі пропозицій науковців щодо цього питання в практичному аспекті сформулюємо типові недоліки надання облікової інформації в фінансовій звітності для управлінського персоналу:

− надання облікової інформації в управлінській фінансовій звітності без урахування конкретних проблем системи управління, для вирішення яких потрібен внутрішній звіт, призводить до значних обсягів облікової інформації;

− відсутність єдиного комплексного підходу до впровадження форм управлінської бухгалтерської звітності в межах суб’єкта господарювання;

− надання недостовірної облікової інформації, непридатної для управління.

Урахування визначених типових для підприємства недоліків надання облікової інформації в управлінській бухгалтерській звітності під час створення окремих форм такої звітності сприятиме підвищенню загального рівня її ефективності для системи управління суб’єктом господарювання [4, с.17].

Отже, бухгалтерський облік зобов’язань для користувачів інформації є джерелом виявлення найбільш ефективних форм та умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства, а повне висвітлення та відображення інформації щодо зобов’язань у фінансовій звітності, у свою чергу, забезпечить: аналіз залучення й використання позикових коштів у попередньому періоді; визначення максимального обсягу залучення позикових коштів та їх форм; оцінку вартості залучення позикового капіталу з різних джерел; своєчасність рахунків за отриманими кредитами.

Література:

1. Міжнародні стандарти фінансової звітності (МФС), включаючи Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) та Тлумачення за станом на 31 березня 2004 р. – Ч. 1. – К., 2004. – 1272.

2. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклад та коментарі: Практ. Посібник. – К., 2006 – 860 с.

3. Кузнєцова С. Управлінська бухгалтерська звітність: проблеми створення // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. - №11. – С. 15 – 24.