Вульчин Н.Я.

Науковий керівник: Савчук Т.М.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКВАНЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Головними суб’єктами ринкової економіки є суб’єкти підприємницької діяльності. Малий бізнес є невід’ємною структурною складовою такої економічної системи. Мале підприємство виконує особливу функцію в економіці, його роль полягає в оновленні економічної системи, створенні інноваційного середовища. Розвитку малого підприємництва передує низка економічних і організаційних чинників, серед яких особливу роль відіграє механізм оподаткування.

Поміж сучасних вітчизняних науковців, які досліджують проблеми розвитку малих підприємств та податкове навантаження на них, необхідно відзначити українських вчених: О.В. Балабенко, П.Ю. Буряк, Л.О. Коршун, А.І. Кулікава, С.М. Ксьондз, О. Мірошниченко, С. Михайленко та інших.

До малих підприємств застосовується спрощена система оподаткування, яку в Україні було запроваджено Указом Президента України №727/98 від 3 липня 1998 року “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” [4, 65].

Сьогодні в Україні існують такі альтернативні режими спрощеного оподаткування: система оподаткування, основана на застосуванні єдиного податку, фіксований податок для підприємців-фізичних осіб та фіксований сільськогосподарський податок [6, 47].

Відповідно до Указу Президента України №746/99 від 8 червня 1999 року “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” суб'єктами малого підприємництва є зареєстровані в установленому порядку фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 чоловік, а обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 000 000 грн. [1].

Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку:

- 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору вразі сплати податку на додану вартість (ПДВ) згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”;

- 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Але за даних ставок оподаткування перехід на спрощену систему оподаткування є доцільним лише для тих суб’єктів малого підприємництва, ціна реалізації товарів, робіт, послуг яких значно перевищує валові витрати. Відносно ж тих суб’єктів малого бізнесу валова націнка на товари або послуги яких становить 10 – 30 %, можливим є припущення, що зазначені суб’єкти господарювання або настільки цінують спрощеність обліку господарської діяльності, що готові сплачувати більшу суму податків, або значно зменшують оподатковану виручку від реалізації [5, 53].

Необхідною умовою для суб’єктів малого підприємництва є принцип необтяжливості оподаткування, який має полягати у зменшенні витрат, пов’язаних із нарахуванням і сплатою податків як для платників, так і для держави (в Україні основне податкове навантаження покладено на юридичних осіб, які забезпечують 85,5 % податкових надходжень та соціальних внесків, тоді як у розвинутих країнах податкове навантаження суттєво перекладене на фізичних осіб: 28,3 % податкових надходжень припадає на податок з доходів фізичних осіб та 17,4 % становлять внески громадян на соціальне страхування, частка податку на прибуток становить 9,5 %, а внески юридичних осіб на соціальне страхування – 9,8 %, що свідчить про визнання цими країнами необхідності податкового стимулювання підприємництва [3, 458]).

Необґрунтованим є також визначення граничного обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), при якому може застосовуватися до суб’єктів малого підприємництва спрощена система оподаткування (500 тис. грн. – для фізичних осіб та 1 млн. грн. – для юридичних осіб). Такі обмеження встановлені Указом Президента України, проте з 1998 року значно зріс рівень цін, і встановлений граничний обсяг вже не відповідає діючому рівню цін, оскільки не враховує рівень інфляції. Обмінний курс національної валюти України знизився фактично вдвічі порівняно з доларом США та у 2,5 раза порівняно з євро [5, 54].

В Україні кількість малих підприємств зростає з року в рік (з 218 тис. у 2001 році до 326 тис. у 2008 році), але дане зростання в основному спричинене не виникненням нових підприємств, а поділом уже існуючих. Проте за експертними оцінками у 2009 році скорочення кількості малих підприємств в Україні може досягти 20 % [2, 13].

До факторів, що стали пригнічувати розвиток малого підприємництва в умовах кризи слід віднести наступні: погіршення умов господарювання, збільшення кредитних ставок, зростання місцевих податків та зборів, згортання банківського кредитування; посилення корупції та залежності бізнесу від чиновників [2, 12]. Крім того, з урядових антикризових заходів в Україні підтримка малого бізнесу практично випала. У державному бюджеті 2009 року фінансування програми розвитку малого бізнесу зменшено уп’ятеро.

Посилення кризи і відсутність підтримки з боку влади підштовхнули представників малого бізнесу до масових акцій протесту. Зрештою Уряд вимушений був піти на деякі поступки.

Висновки. Отже, на сучасному етапі розвитку стан малого підприємництва в Україні надзвичайно критичний. Заходи, що вживаються, а саме спрощене оподаткування, не дають очікуваних результатів, закони по підтримці малого бізнесу мають багато недоліків та суперечностей. Для вирішення зазначеної проблем в оподаткуванні слід прискорити створення єдиного систематизованого законодавчого акту – Податкового кодексу України, який охоплював би всі без винятку питання податкового права і відповідав принципам державної податкової політики.

Література:

1. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва: Закон України від 3 липня 1998 року №727/98.

2. Баранюк А.П., Музичишина А.О., пополітова І.Д. Державна підтримка діяльності малих підприємств // Сучасні підходи, методи і моделі в управлінні фінансами: економічний і соціальний аспекти: збірник статей та доповідей ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, 14-15 травня 2009р., МОНУ, Хмельницький національний університет, Інститут економіки та управління. – Хмельницький, 2009. – Т.2. – С. 11 - 13.

3. Буряк П.Ю. Шляхи реформування та удосконалення спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого та середнього бізнесу // Науковий вісник БДФА. Економічні науки: збірник наукових праць / Міністерство фінансів України, Буковинська державна фінансова академія; головний редактор В.В. Прядко. – Чернівці, 2008. – Вип. 4. – С. 453 – 462.

4. Коршун Л.О., Кулі кава А.І., Ксьондз С.М. Спрощена система оподаткування малого підприємництва в Україні: сутність, проблеми та перспективи // Сучасні підходи, методи і моделі в управлінні фінансами: економічний і соціальний аспекти: збірник статей та доповідей ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, 14-15 травня 2009р., МОНУ, Хмельницький національний університет, Інститут економіки та управління. – Хмельницький, 2009. – Т.2. – С. 64 – 67.

5. Мірошниченко О. Модернізація спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва: питання і перспективи // Вісник податкової служби України. – 2009. - №26. – С. 52- 56.

6. Михайленко С. Альтернативні системи оподаткування малого підприємництва // Економіст. – 2008. - №11. – С. 47 – 49.