Економічні науки/1. Банки і банківська система

 

Горбанський А.Б.

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк)

 

Інфляційні очікування та їх вплив на грошово-кредитний ринок

 

В умовах виходу світової економіки з рецесії розвинуті країни світу багато уваги приділяють проблемам, пов’язаним із інфляцією, намагаються підтримувати її на безпечному рівні, знижуючи тим самим інфляційні очікування. У період накопичення кризових тенденцій загострюється увага до необхідності проведення державою ефективної антиінфляційної політики, що вимагає дослідження виправданості інфляційних очікувань та їх впливу на стабільність грошово-кредитного ринку.

Інфляційні очікування – це морально-психологічний стан щодо очікування споживачами, виробниками, підприємцями можливих інфляційних течій, змін у економічному середовищі, які у перспективі матимуть на них позитивний чи негативний вплив і, насамперед, пов’язані з їхніми додатковими витратами [1]. У II кв. 2010 р. у розвинених країнах інфляція дещо прискорилась (0,6% до попереднього кварталу проти 0,5% у І кварталі), передусім завдяки підвищенню цін на продовольство та енергоносії. У європейських нових ринкових економіках високі рівні безробіття та відносно слабкий внутрішній попит стримували інфляційний тиск. Більшість провідних центральних банків продовжують підтримувати м'яку монетарну політику в умовах помірної інфляції та високого рівня безробіття, одночасно припиняючи дію деяких стимулюючих інструментів (зокрема, в ЄЦБ).

В Україні у II кв. 2010 р. вперше відбулося зниження індексу споживчих цін (ІСЦ) у кожному місяці (загалом - на 1,3%) після суттєвого зростання в І кварталі (на 4,7%). У річному вимірі інфляція різко знизилася з 11,0% (І кв. 2010 р.) до 6,9%. Основною причиною зниження ІСЦ було закінчення дії тимчасового шоку з боку пропозиції за окремими групами продовольчих товарів на початку року. Додатковим чинником зниження інфляції виступило стримування підвищення адміністративно-регульованих цін та тарифів. Триваюче у першому півріччі укріплення реального обмінного курсу (РЕОК) гривні привело до зниження імпортованої інфляції, що разом із низьким споживчим попитом  стримувало базову інфляцію.

Стабілізація політичної ситуації та стану валютного ринку сприяють зниженню інфляційних очікувань. Протягом 2007-2010 рр. найнижчий їх рівень  мав місце у II кв. 2007 р. (10,7%), найвищий – у I кв. 2009 р. (20,6%). У II кв. 2010 р. в Україні інфляційні очікування на наступні 12 місяців склали 11,8% проти 14,6% у попередній період. Більшість респондентів (61,8%) пов'язує зміни споживчих цін зі зростанням витрат на виробництво, майже половина респондентів (49,8%) - з рівнем доходів населення [2]. Більше третини респондентів (37,6%) прогнозує, що зростання споживчих цін у наступні 12 міс. буде меншим 10%. Головними факторами, що сприяли оптимізму респондентів, були: поступове підвищення попиту, стабільність на валютному ринку, зменшення інфляційного тиску та позитивні зрушення в банківській системі.

Інфляційні очікування мають як зовнішні, так і внутрішні аспекти, пов’язані між собою.  У II кв. 2010 р. умови фінансування України на зовнішніх ринках дещо погіршилися, премія за ризик зросла на 25,8% (121 б.п.) за квартал проти 34,2% (86 б.п.) для нових ринкових економік у середньому. Одночасно, очікування на досягнення домовленості з МВФ та проведення пов'язаних із цим реформ стримувало падіння цін українських активів. В Україні найвищі очікування щодо зростання споживчих цін мають респонденти, які здійснюють операції з імпортом, а найбільш оптимістичні – ті, які здійснюють і експортні, і імпортні операції.

Інфляційні очікування різняться територіально: найвищі прогнози спостерігаються у респондентів Київського регіону, Волинської, Львівської, Миколаївської, Херсонської та Черкаської областей. Респонденти АР Крим, Дніпропетровської та Хмельницької областей виявились найоптимістичнішими.

Прогнози інфляції мають відмінності у різних соціальних груп. За розміром підприємств та формою власності найвищі інфляційні очікування відмічено у малих підприємств та тих, де частка державної власності у статутному капіталі не перевищує 25%.

Інфляційні очікування безпосередньо впливають на оцінку економічного ризику і прийняття управлінських рішень. У праці «Інфляція, раціональна оцінка та ринок» (Inflation, Rational Valuation, and the Market) Нобелівського лауреата Модільяні Ф. (Modigliani F.) разом з Кохом P. (Cohn R.) стверджується, що премія за ризик буде зростати в періоди, коли фактична інфляція буде більшою, ніж очікувана, та навпаки, знижуватися, коли інфляційні рівні будуть нижчими, ніж очікувані [3, c.141].

Темпи приростів рівня цін у короткостроковому періоді мають певну інертність, або очевидний ча­совий тренд. Під інертністю в даному випадку розуміють наявність стійкої залежності поточної інфляції від попередніх значень темпів приросту. Часовий тренд передбачає очевидну тенденцію до зниження або зро­стання темпів приросту цін із ви­падковим характером коливань [4, c.43]. При оцінці майбутньої інфляції економічні агенти користуються переважно адаптивними очікуван­нями, вони є головною основою неухильного зростання цін та інфляції.

Результати кореляційно-регресійного аналізу взаємозв’язків 12-місячних плинних темпів інфляції (на кінець періоду та середніх за період), а також інфляційних очікувань за 2007 - 1 півріччя 2010 рр. дозволили дійти таких висновків. Тісний кореляційний зв'язок має місце між середніми поквартальними темпами інфляції та інфляційними очікуваннями (r=0,896). Утім прогнозні і фактичні показники інфляції за 2008 - 1 півріччя 2010 рр. не збігаються між собою, більше того, мають різну направленість трендів, що підтверджується від’ємним коефіцієнтом кореляції (r=-0,841), та тісну щільність зв’язку. Протягом 2008 – 1 кв. 2009 р. фактична інфляція перевищувала очікування (від 14,5% до 3,5%), найвища різниця мала місце у II кв. 2009 р. (18,6%). Починаючи з III кв. 2009 р. прогнозована інфляція була вищою за фактичну (на 9,6% у I кв. 2010 р., на 8,5 – у II кв. 2010 р.).

Таким чином, в основі інфляційних очікувань лежать об’єктивні чинники, пов’язані зі станом грошово-кредитного ринку, і суб’єктивні фактори їх сприйняття. Високі інфляційні очікування мають неоднозначний вплив на економічний розвиток. До негативних наслідків слід віднести: зменшення частки нагромаджень у структурі доходів населення та прибутків підприємств; зміщення у купівельних традиціях у бік товарів тривалого використання; ажіотажний попит на товарні групи, які в звичайних умовах не є затребуваними. Втім інфляційні очікування стимулюють суб’єктів ринку до посилення економічної безпеки і захисту своїх активів від інфляційного знецінення. Превалюючими у системі інфляційних очікувань українців є такі фактори: пропозиція продовольчих товарів, витрати виробництва, ціна на товари і послуги, доходи населення тощо. Останнє потребує реалізації ефективних програмних економічних методів у локалізації інфляційних очікувань.

Література

1.     Карпінський Б.А. Інфляційні очікування: прояви та загрози економічній безпеці держави [Електронний ресурс] / Б.А. Карпінський. – Режим доступу: <http://www.rusnauka.com/16_NTP_2008/Economics/34142.doc.htm>

2.     Ділові очікування підприємств України (II квартал 2010 року) [Електронний ресурс]. – К.: НБУ. – Режим доступу: <http://www.bank.gov.ua/Publication/research/Pub0210.pdf>

3.     Кучер Т.Л. Детермінанти визначення показника премії за ризик інвестування у власний капітал на організованому фондовому ринку: теорія та особливості вітчизняної практики [Текст] / Т.Л. Кучер // Інноваційна економіка. – 2010. - №2. – С.140-143.

4.     Осецький В.Л. Співвідношення безробіття та інфляції: соціально-економічні наслідки у кризовий період [Текст] / В.Л. Осецький, О.О. Сльозко // Ринок праці та зайнятість населення. – 2009. - №1. -  С.42-44.