Полонська Ірина Володимирівна

Полтавський національний університет імен В. Г. Короленка

Соціально – економічні аспекти технологічного розвитку економіки України

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсифікацією науково – технічних процесів розвитку як на рівні окремих країн, так і на глобальному рівні. Науково – технічний потенціал стає першорядним фактором розвитку економіки будь-якої держави як частини світового господарства [1]. Пошук шляхів інтеграції національної економіки в систему світогосподарських зв'язків став особливо актуальним останнім часом, як з погляду збільшення ефективності використання вже наявного науково – дослідного потенціалу, так і з погляду залучення й інтенсивного використання нових технологій і прогресивних розробок у країні.

Особливості науково – технологічної сфери України полягають, з одного боку, у потужному науково – дослідному потенціалі, з іншого – у низькій результативності використання цього потенціалу, що підтверджується порівнянням рейтингів провідних країн світу та України. Головними факторами відставання України за рівнем технологічного потенціалу є [3]

· низький рівень інвестицій в економіку,

· низька інноваційна активність підприємств та бізнесу,

· слабкість інститутів, які забезпечують діяльність науково – технологічного комплексу,

· нерозвиненість наукового менеджменту,

· нераціональне використання ресурсів.

Для прориву у технологічному розвитку необхідна цілеспрямована науково – технологічна політика, вивірений розподіл основних ресурсів, пріоритетів, розуміння конкурентних можливостей та варіантів спеціалізації у міжнародному розподілі праці. Результати досліджень, проведених експертами RAND Corporation з визначення індикатора технологічного потенціалу за країнами світу, наведено у табл. 1.

Таблиця 1. Індикатор технологічного потенціалу за країнами світу

(складено за даними [4-5])

№ з/п	Країна	Індикатор технологічного потенціалу	№ з/п	Країна	Індикатор технологічного потенціалу
1	США	5,03	19	Росія	0,89
2	Японія	3,08	26	Іспанія	0,44
3	Німеччина	2,12	27	Люксембург	0,42
4	Канада	2,08	28	Словаччина	0,35
5	Тайвань	2,00	29	Україна	0,32
6	Швеція	1,97	30	Білорусь	0,32

Аналізуючи здатність національної інноваційної системи країни до розвитку високих технологій, доцільно враховувати такі фактори [2]: національну політику у галузі науки, технологій та інновацій, зокрема у галузі конкретних технологій (тобто необхідний рівень фінансування забезпеченості НДДКР людськими ресурсами, міжнародною співпрацею); розвинене законодавство в інтелектуальній сфері; рівень розвитку людського потенціалу (який відображає стан економічного розвитку, національної системи освіти і охорони здоров'я); здатність суспільства до сучасного розвитку. Все це має знаходити відображення в інноваційній і економічній політиці, громадській думці, де важливу роль відіграватимуть рівень і масштаб фінансування, науково – технологічні пріоритети країни, насиченість науково – технологічної сфери кадрами, якість людського потенціалу країни в цілому (табл. 2).

Отже, аналіз основних складових науково – технологічного та інноваційного потенціалу показав, що на сьогодні в Україні існують серйозні проблеми з наявністю висококваліфікованих наукових кадрів, фінансуванням науково – технологічної сфери, низька зацікавленість у виробленні нових знань, зменшення кількості інноваційно – активних підприємств та гальмування розвитку високотехнологічних галузей промисловості. Існує дуже слабкий взаємозв’язок між освітою, наукою, державою та бізнесом в процесі побудови фундаменту для подальшого науково – технологічного та інноваційного розвитку країни.

Таблиця 2. Показники стану розвитку науково – технологічної сфери (2004р.) та можливостей науково – технологічного розвитку

(складено за даними [4-5])

Країна	Кількість дослідників та інженерів на 1 млн. населення	Внутрішні витрати на НДДКР на 1 особу, дол. США	Кількість публікацій	Витрати на НДДКР, % від ВНП	Кількість інститутів та університетів на 1 млн. населення	Кількість патентів
Японія	4909	32350	45655	2,8	1,74	117696
США	3676	29240	173233	2,6	63,65	315766
Росія	3587	2260	17589	0,9	1,74	1103
Україна	2171	980	2428	1,0	0,58	105

Література

1. Глушко О. О. Технологічний розвиток економки України з позицій світових тенденцій // Проблеми науки. – 2010. – №1. – С. 2-9.

2. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А. С., Геєць В. М., Кінах А. К., Семиноженко В. П. – К.: Знання Украни, 2002. – 336 с.

3. Федулова  Л. І. Стан та проблеми України в контексті розвитку ринків високотехнологічних товарів та послуг // Наука та інновації. – 2009. – №3. – С. 40-48.

4. RAND Corporation Report The Global Technology Revolution 2020, In – Depth Analyses Bio/ Nano/ Materials/ Information Trends, Drivers , Barriers and Social Implications/ Richard Silberglitt, Anny Wong, 2006.

5. How technology sector grow: Benchmarking IT industry competitiveness 2008. September 2008. The Economist Intelligence Unit 2008 // global.bsa.org.