Полонська Ірина Володимирівна
Полтавський національний університет імен
В. Г. Короленка
Соціально – економічні аспекти технологічного розвитку економіки України
Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсифікацією
науково – технічних процесів розвитку як на рівні окремих країн, так і на
глобальному рівні. Науково – технічний потенціал стає першорядним фактором
розвитку економіки будь-якої держави як частини світового господарства [1]. Пошук шляхів інтеграції національної економіки в систему світогосподарських
зв'язків став особливо актуальним останнім часом, як з погляду збільшення
ефективності використання вже наявного науково – дослідного потенціалу, так і з
погляду залучення й інтенсивного використання нових технологій і прогресивних
розробок у країні.
Особливості науково – технологічної сфери України полягають, з одного боку,
у потужному науково – дослідному потенціалі, з іншого – у низькій
результативності використання цього потенціалу, що підтверджується порівнянням
рейтингів провідних країн світу та України. Головними факторами відставання
України за рівнем технологічного потенціалу є [3]
·
низький рівень інвестицій в економіку,
·
низька інноваційна активність підприємств та
бізнесу,
·
слабкість інститутів, які забезпечують діяльність
науково – технологічного комплексу,
·
нерозвиненість наукового менеджменту,
·
нераціональне використання ресурсів.
Для прориву у технологічному розвитку необхідна цілеспрямована науково –
технологічна політика, вивірений розподіл основних ресурсів, пріоритетів,
розуміння конкурентних можливостей та варіантів спеціалізації у міжнародному
розподілі праці. Результати досліджень, проведених експертами RAND Corporation з визначення індикатора технологічного потенціалу за країнами світу, наведено у табл. 1.
Таблиця 1. Індикатор технологічного потенціалу за країнами світу
(складено
за даними [4-5])
|
№ з/п |
Країна |
Індикатор технологічного потенціалу |
№ з/п |
Країна |
Індикатор технологічного потенціалу |
|
1 |
США |
5,03 |
19 |
Росія |
0,89 |
|
2 |
Японія |
3,08 |
26 |
Іспанія |
0,44 |
|
3 |
Німеччина |
2,12 |
27 |
Люксембург |
0,42 |
|
4 |
Канада |
2,08 |
28 |
Словаччина |
0,35 |
|
5 |
Тайвань |
2,00 |
29 |
Україна |
0,32 |
|
6 |
Швеція |
1,97 |
30 |
Білорусь |
0,32 |
Аналізуючи здатність національної інноваційної системи країни до розвитку
високих технологій, доцільно враховувати такі фактори [2]: національну політику
у галузі науки, технологій та інновацій, зокрема у галузі конкретних технологій (тобто необхідний
рівень фінансування забезпеченості НДДКР людськими ресурсами, міжнародною
співпрацею); розвинене законодавство в інтелектуальній сфері; рівень розвитку
людського потенціалу (який відображає стан економічного розвитку, національної
системи освіти і охорони здоров'я); здатність суспільства до сучасного
розвитку. Все це має знаходити
відображення в інноваційній і економічній політиці, громадській думці, де
важливу роль відіграватимуть рівень і масштаб фінансування, науково –
технологічні пріоритети країни, насиченість науково – технологічної сфери
кадрами, якість людського потенціалу країни в цілому (табл. 2).
Отже, аналіз основних складових науково – технологічного та інноваційного
потенціалу показав, що на сьогодні в Україні існують серйозні проблеми з
наявністю висококваліфікованих наукових кадрів, фінансуванням науково –
технологічної сфери, низька зацікавленість у виробленні нових знань, зменшення
кількості інноваційно – активних підприємств та гальмування розвитку
високотехнологічних галузей промисловості. Існує дуже слабкий взаємозв’язок між освітою, наукою, державою
та бізнесом в процесі побудови фундаменту для подальшого науково – технологічного
та інноваційного розвитку країни.
Таблиця 2. Показники стану розвитку науково – технологічної сфери (2004р.) та
можливостей науково – технологічного розвитку
(складено за даними
[4-5])
|
Країна |
Кількість дослідників та інженерів
на 1 млн. населення |
Внутрішні витрати на НДДКР на 1 особу, дол. США |
Кількість публікацій |
Витрати на НДДКР, % від ВНП |
Кількість інститутів та університетів на 1 млн. населення |
Кількість патентів |
|
Японія |
4909 |
32350 |
45655 |
2,8 |
1,74 |
117696 |
|
США |
3676 |
29240 |
173233 |
2,6 |
63,65 |
315766 |
|
Росія |
3587 |
2260 |
17589 |
0,9 |
1,74 |
1103 |
|
Україна |
2171 |
980 |
2428 |
1,0 |
0,58 |
105 |
Література
1.
Глушко О. О. Технологічний розвиток
економки України з позицій світових тенденцій // Проблеми науки. – 2010. – №1.
– С. 2-9.
2.
Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А. С.,
Геєць В. М., Кінах А. К., Семиноженко В. П. – К.:
Знання Украни, 2002. – 336 с.
3.
Федулова Л. І. Стан та проблеми України в контексті розвитку
ринків високотехнологічних товарів та послуг // Наука та інновації. – 2009. –
№3. – С. 40-48.
4.
RAND Corporation Report The Global Technology Revolution 2020, In –
Depth Analyses Bio/ Nano/ Materials/ Information Trends, Drivers , Barriers and
Social Implications/ Richard Silberglitt, Anny Wong, 2006.
5.
How technology sector grow: Benchmarking IT industry competitiveness
2008. September 2008. The Economist Intelligence Unit 2008 // global.bsa.org.