Хвалінський С.О.

Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України

Система страхування депозитів України: випробування кризою

Не викликає сумніву той факт, що стабільна банківська система є запорукою економічного зростання будь-якої країни, оскільки забезпечує роботу платіжної системи, стимулює заощадження коштів, інвестиційні вкладення в економіку, сприяє розвитку фінансового посередництва. Останні події, пов’язані зі світовою фінансовою кризою як в Україні так і за її межами дає привід вважати, що навіть чутки про можливі проблеми фінансової установи можуть стати причинами паніки і масового вилучення депозитів з усіх, навіть фінансово здорових банків. Одним із засобів гарантування стабільності банківської системи, в контексті пруденційного нагляду, є запровадження системи страхування депозитів (ССД).

Проведемо загальний аналіз ССД України. Нас цікавить поведінка показників діяльності під час кризи, тому виберемо діапазон років 2007-2010 з поквартальними даними.

Протягом досліджуваного періоду співвідношення депозитів юридичних та фізичних осіб майже не змінилося – має місце помітна перевага депозитів фізичних осіб. Це дає змогу стверджувати, що питання захисту корпоративних депозитів не на часі. Однак, ще раз зауважимо, що до переліку об’єктів страхового захисту депозити середнього та малого бізнесу хоча б з соціальних міркувань, оскільки цей вид бізнесу представляє середній клас.

Під час кризи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) неодноразово підіймав ліміт виплат відшкодувань (з 50 до 150 тис. грн.), тому важливо відстежити динаміку коштів Фонду і динаміку відрахувань банків – основного джерела наповнення Фонду. Проведений аналіз показує адекватне збільшення коштів ФГВФО. Однак викликає тривогу ситуація з наповненням Фонду за рахунок відрахувань банків-учасників. Оскільки Фонд не надає до публічного використання інформацію про обсяги відрахувань банків-учасників, ми розрахували приблизний обсяг відрахувань згідно практики нарахування, розробленої Фондом. Зауважимо, що практичне значення тут мають не самі цифри, а тенденції. Ці тенденції добре ілюструють тренди зростання кошів і відрахувань та частку відрахувань в кошах ФГВФО (рис. 1). Аналіз показує разючу розбіжність, приблизно в 20 разів, між темпами зростання коштів ФГВФО та темпами відрахувань. Тобто мова йде про невідповідність відрахувань банків потребам Фонду. Це дозволяє банкам уникнути відповідальності за використання коштів і, таким чином, дозволяти собі вести більш ризикову діяльність.

Рис. 1. Динаміка співвідношення коштів Фонду та відрахувань банків, тис. грн.

Пік спаду відповідності припав на 2009 р. Кошти Фонду формуються ще за рахунок спеціальних зборів з банків та підтримки держави – законодавчо закріплена можливість кредитування з боку НБУ, КМУ та введене положення про перерахування 25% (але не менше 1 млрд. грн.) позитивної різниці між доходами та витратами в держбюджет для поповнення коштів фонду (діє до 1 січня 2011 р.). Але такі заходи виправдані під час кризи. Далі треба буде або зменшувати кошти Фонду, або збільшувати відрахування банків.

Тепер спробуємо проаналізувати рівень довіри вкладників до банківської системи України та до антикризових заходів ФГВФО зокрема. Показником довіри буде рівень відтоку депозитів з банківської системи. Ми розрахуємо його як відношення грошових агрегатів М0 до М2. Динаміка цих показників зображена на рис. 2. Як видно з цих даних, під час кризи, особливо в 2009 р. значно прискорився відтік депозитів.

Рис. 2. Співвідношення динаміки агрегатів М0, М2 та М0/М2, млн. грн.

Зазначимо, що єдиним помітним заходом ФГВФО з метою стабілізації ситуації було збільшення обсягу відшкодування. Але динаміка відтоку депозитів свідчить, що цей захід був недієвим. Крім того, на нашу думку, серйозною перепоною до зростання довіри до банківської системи є криміналізація цієї сфери. За даними Української кредитно-банківської спілки за 2009 працівники банків за допомогою різноманітних оборудок викрали 62,5 млн. гривень.

Отже, аналіз показників діяльності української ССД дозволив зробити висновки, що основною проблемою ФГВФО є низька ефективність виконання основної його функції – захист вкладників та забезпечення стабільності банківського сектору в кризовий період. В якості пропозицій щодо вдосконалення ССД можна запропонувати наступні кроки. Основні реформи мають стосуватися обсягу повноважень, механізму формування коштів та здійснення власне стабілізуючої діяльності. До повноважень Фонду необхідно додати прогнозування ситуації в банківському секторі, підтримку проблемних інституцій, участь у злитті зі стабільним банком. Формування коштів має здійснюватись за „гібридним” принципом, обсяг внесків банків має залежати від ризикованості діяльності банку, і забезпечувати виконання завдань Фонду переважно за рахунок коштів банків, а не держави. Щодо стабілізуючої діяльності, то необхідно розширити перелік суб’єктів страхування – страхувати депозити малого та середнього бізнесу, виплату відшкодувань проводити через каси збанкрутілої інституції, без залучення банків-агентів, недоступність депозитів оголосити не з дня призначення ліквідатора, а з дня визнання банку банкрутом, але не пізніше ніж через 30 календарних днів після зупинки виплати депозитів, банкрутство має бути крайнім заходом – в разі неможливості чи неефективності фінансової підтримки та/або злиття зі стабільною інституцією. На нашу думку саме такі реформи зможуть забезпечити стабільність та процвітання банківського сектору і забезпечать більшу стійкість до кризових явищ.