Чуприна О.О.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого,

Чуприн К.С.

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

місце та перспективи України в сучасному світі

Сьогодні Україна прагне розширити географію міжнародного співробітництва, стати повноправним членом європейської спільноти, налагодити тісні взаємовигідні відносини з країнами БРІК та СНД, в першу чергу, з Росією. У зв’язку з цим набуває актуальності формування позитивного міжнародного іміджу.

Численні міжнародні рейтинги та інтегральні оцінки, що існують сьогодні, дозволяють скласти власне враження про певну країну, її природні, економічні, соціальні, політичні, демографічні, науково-технічні особливості. Їх аналіз дозволяє дати оцінку поточного стану соціально-економічної сфери, виявити основні проблеми, своєчасно передбачити існуючі ризики та визначити майбутні перспективи розвитку країни.

Одним з найвідоміших інтегральних показників є індекс людського розвитку (ІЛР), або індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Цей показник дозволяє оцінити розвиток країни за можливістю населення прожити довге життя та мати добре здоров’я, отримати знання та реалізувати власні здібності, мати гідний рівень життя та забезпечувати свої фізіологічні, соціальні та духовні потреби.

За даними звіту 2009 року Україна посіла лише 85 місце за ІЛР. Навіть серед колишніх республік СРСР вона поступилася не лише традиційно більш розвиненим прибалтійським країнам, а ще й Росії, Білорусі, Казахстану та Вірменії. Особливо прикро бачити подібні результати, пам’ятаючи, що у 1990 році Україна зі значенням індексу людського потенціалу посідала 45 місце серед 173 країн світу, та входила до складу 55 держав з високим рівнем людського розвитку [1].

Деякі дослідники стверджують, що ІЛР не завжди відображає рівень задоволення населення своїм життям. Тобто відчуття щастя у людини не має чіткої прямої залежності від багатства та освіченості. Тому аналітики британського дослідного центру New Economic Foundation проводять альтернативне дослідження, розраховуючи «Всесвітній індекс щастя». За його результатами щорічно публікується звіт «Happy Planet Index». У відповідному рейтингу за 2009 рік Україна обіймає лише 95 місце з 143: українці мають середню тривалість життя – 67,7 років, при чому 35,9 з них є щасливими; низький рівень задоволення життям та середні значення показників, що характеризують екологічне благополуччя [2, С. 61].

Однією з причин ситуації, що склалася, є брак інвестицій в економічну і особливо в соціальну сферу країни. Адже інвестиційний клімат в Україні залишається несприятливим. Про це зокрема свідчить низький рівень конкурентоспроможності країни.

У рейтингу глобальної конкурентоспроможності, що розраховується фахівцями Всесвітнього економічного форму, позиція України не найкраща. У 2009-2010 році наша країна посіла 82 місце з 133. При чому її рейтинг порівняно з 2008-2009 роком знизився на 10 пунктів, що засвідчує низьку конкурентоспроможність вітчизняної економіки [3, С. 13].

Цілком очевидною за таких умов є необхідність ефективної соціально-економічної політики. Але в цій царині Україна має суттєві проблеми.

Правильність цього висновку доводять результати дослідження аналітиків Світового банку щодо якості державного управління в країнах світу. За даними дослідження 2009 року Україна за жодним з напрямів (врахування думки населення і підзвітність державних органів; політична стабільність і відсутність насильства; ефективність роботи уряду; якість законодавства; верховенство закону; стримування корупції) не набрала й половини можливих балів. Найсерйозніші проблеми наша країна має зі стримуванням корупції, дотриманням законодавства та ефективністю роботи уряду [4].

Підтверджують інформацію про недостатню ефективність державного управління в Україні і результати дослідження економічної свободи, яке проводиться американським дослідницьким центром The Heritage Foundation спільно з газетою The Wall Street Journal. За результатами дослідження 2010 року Україна посіла 162 місце з 179. Тобто Україна сьогодні - це країна з незахищеними базовими економічними свободами. Це свідчить про значні недоліки державного регулювання і вказує потенційним інвесторам на високу ризикованість можливих капіталовкладень [4].

Проведене в роботі дослідження показує, що Україна має значний потенціал соціально-економічного розвитку: багаті природні ресурси, високий рівень освіти населення, місткий внутрішній ринок. Але цей потенціал використовується неефективно: переважна частка населення - нещасливі люди, з низьким рівнем добробуту і нетривалим життям. Щоб подолати цей дисбаланс і повною мірою реалізувати потенціал соціально-економічного розвитку України, необхідні інвестиції, у тому числі і іноземні. Але недоліки державного управління (корупція, недотримання норм законодавства, політична нестабільність, ускладнений доступ до фінансових ресурсів тощо) знижують привабливість України для іноземних інвесторів.

Щоб покращити ситуацію, яка склалася, необхідно, в першу чергу, досягти економічної і політичної стабільності, понизити рівень корупції, створити дієву судову владу, підвищити рівень довіри населення до державних і фінансових інститутів, а також сприяти підтримці і розвитку підприємництва. При цьому також важливо використовувати існуючі національні конкурентні переваги, а саме досягнення в сферах судно- та авіабудування, інформатизації, освіти, виробництва військової техніки і зброї тощо.

Література:

1. http://hdr.undp.org – Звіти з людського розвитку на сайті ПР ООН.

2. The Happy Planet Index 2.0. // Abdallah S., Thompson S., Mishaelson J., Marks N., Steuer N. / London, New economics foundation, 2009, 62 p.

3. The Global Competitiveness Report 2009-2010. 2009 World Economic Forum, 2009, 479 p.

4. http://gtmarket.ru – аналітичний портал «Новости гуманитарных технологий».