Будівельний
комплекс України: необхідність переходу до синергетичних засад функціонування
Підприємства
будівельного комплексу України відносяться до однієї з найважливіших
структурних ланок економіки держави. Основною метою їх діяльності виступає
забезпечення населення, підприємств будинками й спорудами житлового й
промислового призначення з високим рівнем комфорту й зручності.
В період динамічних
та стрімких економічних реформ вітчизняної економіки підприємства будівельного
комплексу в більшості випадків знаходяться у кризовому становищі, що негативно
позначається на їх функціонуванні. Серед таких найбільше кризоутворюючих
факторів можна назвати: розрив господарських зв'язків, втрата професійних
кадрів, нездатність оперативно реагувати на ринкові трансформації, старіння
виробничо-технічного потенціалу, низький рівень управління, спад виробництва
тощо.
У світлі
евроінтеграційних процесів, що відбуваються в Україні, а також у зв'язку із
глобалізацією всього світового співтовариства вітчизняні будівельні
підприємства постають перед важливим питанням – пошуку шляхів підвищення
ефективності діяльності й зміцнення своєї конкурентоспроможності.
Одним з
варіантів досягнення поставлених цілей виступає вироблення стратегії, тобто
довгострокового певного напрямку розвитку підприємства, а також системи
взаємозв'язків усередині й позицій у навколишньому середовищі, які забезпечують
досягнення підприємством цілей його функціонування.
Питання
сутності, особливостей і методології впровадження стратегічних основ
функціонування досліджуються в роботах: Аакера Д., Лігоненко Л., Потрера М.,
Томпсона А. [1;5;19;20] і ін. [9;15]. Вважаємо важливим підкреслити, що стратегія
будівельних підприємств України повинна носити синергетичний характер. На
основних моментах синергетичної теорії розвитку акцентують увагу такі
дослідники, як Баранцев Р., Крисаченко
В.С., Курдюмов С., Малков С., Річард Р., Прігожин І., Суріков В., Хакен Г.,
Чернавський Д. [2-4;7;11;12;14;16;17]. Питання взаємодії двох аналізованих у
статті об'єктів («будівництво», «синергетика») висвітлюються в ряді робіт
зарубіжних дослідників. Однак у вітчизняній економічній літературі всебічної
уваги вони ще не одержали.
Метою даної
наукової роботи виступає дослідження сутності, особливостей синергетичної
стратегії діяльності будівельних підприємств, а також обґрунтування доцільності
даного напрямку розвитку вітчизняного будівельного комплексу.
Найбільше
широко розповсюдженим в області управління діяльністю підприємств є трактування
стратегії як набору основних довгострокових цілей і завдань підприємства, вибір
курсу дій і розподіл ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей
[9;10;18]. Синергетика являє собою науку про колективні процеси і явища
самоорганізації у відкритих системах [8]. Крім того, даний термін у літературі
досить часто розглядається в контексті таких понять як «еволюція»,
«становлення» та ін.
Як відомо
еволюція являє собою процес зміни, розвитку [6], або процес зміни в часі [3].
Еволюційні процеси розглядаються багатьма дослідниками з різних точок зору.
Зокрема хімічний підхід у дослідженні еволюційних процесів став основою
концепції синергізму (концепції самоорганізації) [11;16], головним фокусом якої
стало дослідження порядку, механізму виникнення якісно нових структур, форм у
процесі самоорганізації. При цьому процеси, що відбуваються, виникнення нового
підкоряються єдиному алгоритму розвитку, незалежно від сутності системи, у якій
вони відбуваються. Система, що перетерплює зміни, базується на принципах
позитивного зворотного зв'язку, іншими словами всі корінні перетворення, що
відбуваються, накопичуються й рано або пізно приводять до виникнення якісно
нового утворення. Саме тому в економічній літературі домінують трактування
синергетики як переходу неврівноваженої системи до більш високо організованої,
складної і впорядкованої форми організації [3;11;16].
Для
підприємств будівельного комплексу України чітко прослідковується необхідність
переходу від 1-ої фази синергетичної еволюції – фази розвитку, що досягла
критично нестійкого стану (нинішній стан справ у галузі), до 2-ої фази –
подолання нестійкого стану шляхом переходу до більш організованої й
впорядкованої системи. Здійснити другу фазу, на думку автора, можна в
результаті впровадження синергетичної стратегії в діяльності будівельних
підприємств.
Синергетична
стратегія ґрунтується на ідеї об'єднання в одну групу бізнес-одиниць, тісно
зв'язаних у функціонуванні. Тому розповсюдженим є ототожнення синергії й
стратегічних переваг у результаті об'єднання деякого числа підприємств.
В результаті
об’єднання, бізнес-одиниці зміцнюють свої ринкові позиції, а, отже, і
стабільність усієї групи. Адже ще класики менеджменту підкреслювали – ефект спільних
дій завжди вище простої суми індивідуальних зусиль [1;18;19]. Крім того,
перевагами такого синергетичного об'єднання підприємств виступають:
1) підвищення
ефективності діяльності;
2) зростання
продуктивності виробництва;
3)
узгодженість у реалізації дій із подолання кризоутворюючих факторів;
4) скорочення
витрат функціонування;
5) підвищення
якості й обсягів реалізації кінцевого продукту.
Важливо й те,
що таке синергетичне об'єднання (група) несе в собі більший внутрішній
потенціал та здатність запобігати зовнішнім негативним діям, ніж можливості
окремо взятого будівельного підприємства.
З метою
запобігання негативного впливу найбільш імовірних ризиків на дане об'єднання
доцільним є впровадження диверсифікаційних заходів. Як відомо, диверсифікація
(від лат. «різноманітність», «багатосторонній розвиток») – це розподіл дій
підприємства по різних напрямках, одночасний розвиток багатьох, не пов'язаних
один з одним напрямків діяльності, або ж впровадження на ринок нової продукції
(послуг). Також під диверсифікацією розуміють розосередження вкладень капіталу
з метою зниження ризику [13]. Даний захід дасть можливість усьому
синергетичному об'єднанню розподілити основні напрямки діяльності між
структурними бізнес-одиницями, розосередити їх активи й тим самим знизити
ризиковий характер усіх здійснюваних кроків розвитку.
В остаточному
підсумку, ефект від синергетичної стратегії, згідно із точкою зору [1], можна
оцінити тільки в єдності дії чотирьох видів синергії: менеджменту, реалізації,
інвестування й оперативності.
Таким чином,
синергетична засади функціонування підприємств будівельного комплексу України
несуть в собі основи створення якісно нового, конкурентоспроможного комплексу,
здатного зміцнювати позиції вітчизняної економіки в період євроінтеграційних та
глобалізаційних процесів.
Література:
1.Аакер Д. Стратегическое рыночное
управление/ Пер. с англ. под. ред. Ю.Н. Каптуревского. – СПб: Питер, 2002. – 544с.
2.Баранцев Р.Г. Нелинейность –
когерентность – открытость как системная триада синергетики // Мост. – 1999. – №29. – С.54-55.
3.Крисаченко В.С. Философский анализ
эволюционизма. – Киев: Наукова думка, 1990. – 216с.
4.Курдюмов С.П., Малинецкий Г.Г.
Синергетика – новые направления // Математика. Кибернетика. – М.: Знание, 1989.
– №11. – 48с.
5.Лігоненко Л.О. Антикризове управління
підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій. –
К.: Київ. нац. торг.-екон. ун.-т, 2001. – 580с.
6.Люкшинов
А.Н. Стратегический менеджмент. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 375с.
7.Малков С.Ю.
Применение методов синергетики к аналізу социальных систем // Стратегическая
стабильность. – 1997. – №1. – С.51-57.
8.Островерх
Н.М. Нерівноважні соціально-економічні системи // Коммунальное хозяйство городов: Научн.-техн. сб. – Вип. №59. – К.: Техніка, 2004. – С.328-335.
9.Пономаренко
В.С., Пушкар О.І., Тридід О.М. Стратегічне управління розвитком підприємства:
Навчальний посібник. – Харків: Вид. ХДЕУ, 2002. – 640с.
10.Попов С.А. Стратегическое управление. – М.: Вильямс,
2000. – 495с.
11.Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: новый
диалог человека с природой: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1986. – 432с.
12.Ричард Р., Нельсон и Сидней Дж. Уинтер. Эволюционная
теория экономических изменений. – М.: Финстатинформ, 2000. – 474с.
13.Світлична Т.І. Теоретичні
основи курсу «Економічний ризик та методи його вимірювання»: Навчальний
посібник. – Харків: ХНАМГ, 2004. –
146с.
14.Суриков В.В. О термине «синергетика» // Синергетика.
Труды семинара. Т.3. – М.: МГУ, 2000. – С. 272-275.
15.Устинко
А., Петрина М. Стратегічне планування як метод удосконалення управління
підприємством (на прикладі ВАТ «Промприлад»)// Регіональна економіка. – 2003. –
№2. – С.98-105.
16.Хакен Г. Информация и саморганизация: Пер. с англ. –
М.: Мир, 1991. – 480с.
17.Чернавский Д.С. Информация,
самоорганизация, мышление // Синергетика. Труды семинара. Т.3. – М.: МГУ, 2000. – С.61-99.
18.Chandler
A. Strategy and Structure. Cambridge (Mass.), 1962. – 310p.
19.Porter
M. Towards a Dynamic Theory of Strategy. Strategic Management Journal,
December, 1995. – P.12-26.
20.Thompson
A.A., Strickland A.J. Strategic management: Concepts and Cases, 3rd edition.
Plano, Tex: Business Publication, 1984. – 460p.