Економічні науки/1. Банки та банківська система

К. е. н., доц. Багацька К.В.,

Шидловська К.О.

Національний університет харчових технологій, Україна

Безконтактні технології у банківському секторі України

Банківський сектор України на даний час знаходиться на етапі «повільного виповзання» із фінансової кризи. Динаміка активних карток банків засвідчила значне зменшення зацікавленості учасників до карткових технологій. Платіжні системи вбачають в цьому вину самих банків (їх апатія до сучасних технологій), а банки, в свою чергу, не відчувають достатніх стимулів для розвитку карткових технологій у майбутньому.

В цей час на ринку з’явились досить цікаві нові карткові продукти, запровадження яких пожвавило б ринок. Як варіант, використання безконтактних технологій, які успішно розвиваються в США, Канаді та Європі. Індустрія платежів шукає підходящу альтернативу заміні готівки, розвиваючи безконтактну технологію, яка має необхідний потенціал. Їх принцип роботи досить простий: транзакція здійснюється у результаті проходження хвильового сигналу від джерела, який можна інтегрувати у звичайну платіжну картку, мобільний телефон, брелоки для ключів. Єдина вимога: дотримання необхідної мінімальної відстані для розпізнавання сканером радіосигналу, що надходить від картки.

На сьогодні головними постачальниками безконтактних платіжних рішень є MasterCard (PayPass) та Visa (PayWave). Основними перевагами безконтактних платіжних карток є:

1) висока надійність та необмежений ресурс картки (відсутність механічного контакту між карткою та рідером);

2) велика швидкість обміну інформацією між карткою та рідером;

3) можливість багаторазового використання – при читанні необмежену кількість раз, при перезаписі – до 100 000 раз;

4) інформація на картці не підлягає впливу зовнішніх полів, може зберігатися до 10 років;

5) картку практично не можливо підробити;

6) збільшується швидкість обслуговування клієнта (на 53% у порівнянні зі звичайними картковими платежами, на 63% у порівнянні з розрахунками готівкою) та швидкість проведення операції.

Але існують певні складності, що пов’язані з обслуговуванням таких карток (безконтактний рідер збільшує вартість кожного терміналу від 100$ до 150$) та з відсутністю відповідних терміналів на території України. Розвиток карткових технологій частіше за все являє собою «замкнене коло»: у банків-екваєрів відсутня мотивація до встановлення терміналів для карток, які поки що не отримали визнання покупців, в той час як це визнання може виникнути лише у тому випадку, якщо банки-емітенти почнуть випускати безконтактні картки для розрахунків за товари у магазинах.

Наведемо приклади використання безконтактних карток: міні-платежі за товари і послуги; розрахунки на АЗС, парковках, платних дорогах; у ресторанах швидкого обслуговування, кінотеатрах, торгових автоматах; як система захисту і сигналізації на транспортних засобах; система електронних платежів за користування різними видами громадського транспорту (метрополітен); оплата входу на атракціони, тренажерні зали, підйомники.

Оскільки перспектива використання безконтактних карток в Україні найближчим часом дуже сумнівна, можливим компромісним варіантом може бути введення у спільне користування контактних та безконтактних карток (у вигляді звичайної пластикової картки) до появи необхідних умов на території України. Ймовірно, що державне втручання та зацікавленість карткових операторів в ринку України прискорять цей процес.

Підсумовуючи все вищесказане можна зробити висновок, що використання безконтактних технологій вигідне усім: покупець завжди має при собі платіжний засіб, а процес покупки скорочується у часі в декілька разів; продавець позбавляється від необхідності перераховувати готівку та отримує збільшення об’єму продажів на 15-20%; банківські установи залучають нових клієнтів та отримують комісійний дохід.