Асп. Гунько Д.В.

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури

Термінологічне впорядкування поняття «регіон»

Ще на стику XX та XXI століть, та особливо останніми роками процеси регіоналізації набули особливої актуальності. Основною термінологічною одиницею при цьому виступає поняття «регіон», однак низка теоретичних питань щодо сутності даного поняття залишається недостатньо вивченими і потребують подальшого дослідження.

Вивчення наукової літератури виявило термінологічну різноманітність у трактуванні сутності регіону, яка потребує визначеності та наукової однозначності.

На сьогоднішній день термін «регіон» не вживається в нормативно-правових актах України, хоча статтею 132 Конституції України визначено, що однією із засад, на яких ґрунтується територіальний устрій України, є збалансованість соціально-економічного розвитку саме регіонів.

Тому виникає необхідність визначити термінологічне наповнення поняття «регіон».

Взагалі можна виділити чотири основні напрямки, в межах яких може бути сформоване уявлення щодо даного поняття, які наведені на рис. 1.1.

Рисунок 1.1 – Основні парадигми визначення поняття «регіон»

На думку провідного науковця – регіоналіста України З. Варналія, саме регіон як соціум та спільнота людей, які живуть на певній території – напрямок, в якому необхідно розглядати це поняття.

Але для більш повного розуміння наповненості терміну «регіон» був проведений аналіз наукових публікацій, які присвячені даному питанню. У табл. 1 наведені характеристики поняття «регіон» за авторами.

Таблиця 1 – Поняття «регіон»

Автор	Регіон – це
Алампиев П.М.	Географічно суцільна територіальна частина народного господарства країни, яка має свою виробничу спеціалізацію, міцні, внутрішні економічні зв`язки, та нерозривно пов`язана з іншими частинами суспільного поділу праці
Алаєв Є.Б.	Територія, що характеризується єдністю, взаємозалежністю складних елементів, цілісністю, при чому ця цілісність – об`єктивна умова та закономірний результат даної території
Бильчак В. та Захаров В.	Соціально-економічна просторова цілісність, що характеризується структурою виробництва усіх форм власності, концентрацією населення, робочих місць, духовного життя людини в розрахунку на одиницю простору і часу, має місцеві органи управління своєю територією.
Добрынин А.И.	Територіально спеціалізована частина народного господарства країни, яка характеризується єдністю та цілісністю відтворювального процесу
Керецман В.	Певна територія, в рамках однієї держави чи групи держав, яка є однорідною за певними критеріями – економічними, демографічними, екологічними, етнічними, соціально-культурними та іншими – і за цими критеріями дана територія відрізняється від інших
Климанов В.В.	Система в межах даної території, яка має свої характерні умови виробництва, розподілу та перерозподілу матеріальних благ; свої історичні, культурні зв`язки, які простежуються протягом тривалого часу та історичні аспекти. Регіон як система має свої виробничі переваги, які виникли у зв`язку з географічним розміщенням, природно-кліматичними умовами, історичним укладом життя.
Мельник С.А.	Окрема самостійна господарююча система, що має чітко означені межі своєї території , власні органи управління, матеріальну і фінансову основу і, як правило, визначаються законодавчими актами держави, виходячи з її стратегічних і тактичних цілей та завдань
Європейське економічне співтовариство	Територіально-спеціалізована частина народного господарства країни, що характеризується єдністю й цілісністю відтворювального процесу
Поповкін В.А.	Цілісність власне природного середовища, матеріального середовища, яке створено людиною, і соціуму. Різні типи регіонів формуються та існують завдяки певним типам взаємозв`язків між цими трьома середовищами
Пробст А.Є.	Територіально-виробнича комплексність різноманітних виробництв, що зв`язані між собою певною пропорційністю в результаті внутрішньодержавного поділу праці
Скуфина Т.	У широкому значенні – певна об`активно існуюча територія і просторова визначеність, якій притаманні природно-кліматичні, історично-демографічні ознаки, господарський устрій та тип виробничо-побутової культури У вузькому аспекті – функціональні відносини соціального, природного, технічного комплексів в межах означених територій, які виступають об`єктами управління і вимагають створення певних організаційних структур як об`єктів управління

Кожне з наведених тверджень відображає різні ознаки регіону, що підтверджує те, що кожний автор розглядав дану проблему в окремо взятому ракурсі – історичному, географічному, ресурсному, виробничому, економічному, регіонально-економічному, геополітичному і міждисциплінарному, політично-правовому і геосистемному.

Але на нашу думку, найбільш вдалим визначенням поняття «регіон» є таке: регіон – це система соціально-економічного характеру, яка сформована в межах певної природно - географічної території, якій притаманні певна специфіка та спеціалізація, структура виробництва і господарства, міжрегіональні та зовнішньо економічні, політичні та культурні зв`язки, що мають місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в межах яких формується територіальна спільність із своїми місцевими інтересами.

Особливий акцент необхідно зробити на тому, що регіон - система.

Для того, щоб зрозуміти, що представляє собою регіон як системне утворення, необхідно розглянути основні ознаки регіону, як системи, які наведені на рис. 1.2.

Якщо розглядати регіон з позиції системного аналізу, то можна сказати, що це дуже складна динамічна відкрита соціальна система, яка, в свою чергу, є підсистемою держави, її невід`ємною складовою частиною.

Будь-який регіон можна представити у вигляді територіальної соціально-економічної системи, якій притаманна складна структура, до якої входять всі види продуктивних сил, яка відображає всю різноманітність суспільних відносин на даній території.

Рисунок 1.2 – Характеристика регіону як системи

На сучасному етапі розвитку та трансформації економіки України питання визначення механізмів функціонування регіональних систем та визначення ключових факторів, які впливають на формування їх конкурентної позиції як всередині держави, так і за її межами є дуже актуальними питаннями. А теоретичне впорядкування поняття «регіон» та визначення його системних ознак може стати надійною фундаментальною основою для подальшого формування механізмів формування конкурентної позиції такої економічної системи.

Література

1. Алампиев П.М. Экономическое районирование СССР. – М.: Изд-во

экономической литературы, 1963, 96 с.

2. Варналій З. Регіональна політика України: нові умови, нові вимоги // Стратегічні пріоритети. – 2007. - №1(2). – с. 141-149

3. Декларація щодо регіоналізму в Європі: Асамблея Європейських

регіонів . – Режим доступу – www.ua.logos.kiev.ua

4. Добрынин А.И. Региональные пропорции воспроизводства / А.И. Добрынин. – Л., 2005. – 467 с.

5. Економіка України в умовах глобалізації. – Монографія / за заг. ред. І.М. Школи, О.В. Бабінської. – Чернівці: Книги – XXI, 2009. – 528 с.

6. Керецман В. Проблеми формування регіональної політики та регіонального управління в Україні / В. Керецман. – Центр устойчивого развития «Роза ветров». – Режим доступу – www.sustainable-cities-net.org.ua/publications-how.php?id=244

7. Климанов В.В. Региональные системы и региональное развитие в России / В.В. Климанов. – М.: Эдиториал УРСС, 2004. – 296 с.

8. Поповкін В.А. Регіонально-цілісний підхід в економіці. – К.: Наукова думка, 1993. – с.16

9. Некрасов Н.Н. Региональная экономика: теория, проблемы, методы / Некрасов Н.Н.. – М.: Экономика, 1978. – 344 с.

10. Скуфина Т. Региональное развитие России в свете циклически-волновых представлений / Скуфина Т., Баранов С. // Федерализм. – 2007. - №1. – с.29-48