Зяблицев Д.В.

Донецький національний університет економіки

і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк

Групування методів мотивації за конкретно визначеним типом працівника

Застосування методів мотивації персоналу ґрунтується на конкретно-визначених проблемах щодо досконалості підсистем управління персоналом, та вживається на основі наявних потреб працівника, його інтересів і потенціалу з метою активізації трудової поведінки. Спираючись на наукові дослідження провідних учених-економістів у галузі економіки праці існує різниця між двома ключовими поняттями: «мотивація» та «стимулювання». Більшість з них доходить до висновку, що мотивація – це внутрішня рушійна сила, яка спонукає людину до праці, а стимулювання належить до зовнішніх важелів активізації персоналу. В той же час ці методологічні визначення не стосуються конкретно визначених потреб працівника з урахуванням його типу, що ускладнює розмежування понять – «мотивація» та «стимулювання».

Головна роль мотивації полягає у задоволенні потреб працівника і досягнення цілей підприємства одночасно шляхом визначення його мотивів і вибору стимулів. Будь-яка потреба може бути задоволеною шляхом вибору методів мотивації. При цьому слід усвідомити, що за необхідним є врахування максимальної кількості видів потреб.

Виходячи з максимальної кількості конкретних мотиваційно-трудових потреб, які мають безпосереднє відношення до праці та виокремленні у наукових дослідженнях російських (Н.В. Самоукіна) і українських (М.М. Шутов, Г.А. Слабкий) вчених, проведено їх групування за методами мотивації (табл. 1). Очевидно, що за умови визначення конкретних потреб у будь-якого працівника вони задовольняються шляхом застосування окремих видів мотивації. При цьому, одночасно, ці заходи повинні бути пов’язаними з вибором методів за підсистемами управління персоналом, на основі чого приймаються стратегічні рішення щодо вдосконалення системи управління

Таблиця 1

Адаптація методів мотивації відповідно до видів потреб працівників

Види потреб працівника	Методи мотивації, що використовуються для задоволення потреб
Підтримка життєдіяльності, здоров’я, продовження роду та відтворення	Економічні (прямі): системи оплати праці; виплати за відсутність невиходів; Економічні (непрямі): всі; Негрошові: гнучкі робочі графіки; охорона праці; комфортні психологічні відносини у колективі.
Потреба у визнанні	Економічні (прямі): премії за раціоналізацію; Негрошові: просування по службі; участь у прийнятті рішень.
Потреба у спілкуванні	Негрошові: збагачення праці та підвищення її значущості; комфортні психологічні відносини у колективі.
Потреба у приналежності до референтної групи та командної роботи	Негрошові: комфортні психологічні відносини у колективі.
Потреба у надійності та безпеці	Економічні: системи оплати праці; Негрошові: охорона праці.
Потреба у спілкуванні з керівництвом	Негрошові: участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.
Потреба в емоційній в емоційній напрузі та ризику	Економічні (прямі): премії за раціоналізацію; Негрошові: збагачення праці та підвищення її значущості.
Потреба у соціальному статусі та владі	Економічні (прямі): участь у прибутках; Негрошові: просування по службі; участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.
Потреба у підлеглості	Негрошові: збагачення праці та підвищення її значущості; комфортні психологічні умови у колективі.
Потреба у незалежності та свободі (вільному часі)	Економічні (прямі): 1виплати за відсутність невиходів; Негрошові: гнучкі робочі графіки; комфортні психологічні умови у колективі.
Потреби у само затвердженні, досягненнях та престижі	Економічні (прямі): премії за раціоналізацію; участь у прибутках; Економічні (непрямі): доплата за стаж. Негрошові: збагачення праці та підвищення її значущості; просування по службі; участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.
Потреба в роботі та задоволенні	Економічні (прямі): всі; Економічні (непрямі): всі; Негрошові: всі.
Потреба у стабільності	Економічні (прямі): всі; Економічні (непрямі): доплата за стаж; Негрошові: всі.
Потреба у новизні та творчості (активності)	Економічні (прямі): премії за раціоналізацію; оплата навчання. Негрошові: збагачення праці та підвищення її значущості; просування по службі; участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.

персоналом на підприємстві з урахуванням стану мотивації працівників до досягнення кінцевих результатів.

При розкритті загальних методологічних принципів щодо встановлення взаємозв’язку між методами управління мотивацією та персоналом, а також вибору видів і форм стимулювання за необхідним є пошук шляхів удосконалення процесу розвитку мотивації працівників відносно їх потреб. При цьому необхідно визначати критерії оцінки та вибору форм стимулювання працівників, які пов’язані з процесом управлінням персоналом і визначають ефективність цього процесу.

Задля вирішення практичних проблем удосконалення роботи підприємств за необхідним є адаптація загальних методологічних принципів управління мотивацією на кожній стадії технологічного процесу на підприємстві, відповідно до різних категорій працівників та типу їх мотивації. Задля вирішення цього завдання потребується вдосконалення цих принципів із використанням наукових підходів, які надають змогу встановити мотиваційний тип працівника та, відповідно, вдосконалити процес управління мотивацією на підприємстві.

Відтак, потребується вдосконалення процесу управління мотивацією на підприємстві на загальних принципах і з урахуванням мотиваційного типу працівника.