К.е.н, доцент Квасній Л.Г.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Вовк І.Р.

Національний університет Львівська політехніка

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Нинішній розвиток економіки України та аналіз стану справ у господарській діяльності господарюючих суб’єктів всіх галузей свідчить, що саме нині настав час, коли інноваційна діяльність набуває основної ролі у розвитку економіки загалом. Ще у 1977 р. спеціальна комісія Сенату США відзначила, що найближчим часом і у віддаленому майбутньому розвитком науки і новітніх технологій визначатиметься економічний рівень держав [1]. Корпорації і фірми виявляють все більший інтерес до інноваційного інвестування, оскільки воно дає змогу створити нові види продукції, які задовольнятимуть зростаючі ринкові вимоги та забезпечуватимуть високий рівень прибутків на вкладений капітал.

Термін "інновація" економісти трактують як втілення потенційного науково-технічного прогресу в реальних нових продуктах та технологіях. Б. Твісс визначає інновацію як процес, у якому винахід або ідея набувають економічного змісту. Ф. Ніксон вважає, що інновація – це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, які забезпечують появу на ринку нових товарів та поліпшених промислових процесів та устаткування.

Інноваційна діяльність сприяє зростанню обсягів виробництва товарів та послуг, прибутковості, конкурентоспроможності підприємства і сприяє забезпеченню ринку новими продуктами.

Інноваційний продукт характеризується вищим технологічним рівнем, новими споживчими якостями товару або послуги порівняно з попереднім.

Процес інноваційної діяльності перебуває в центрі уваги ряду багатьох вчених, зокрема Н. П. Гончарова, Т. В. Майорова, А. А. Пересада, А, П. Череп. Тому особливо актуальним є дослідження інноваційної діяльності, її основних аспектів, механізмів розвитку як одного із факторів розвитку вітчизняних підприємств в контексті забезпечення їх економічної безпеки.

Т. В. Майорова вважає, що інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію наукових досліджень і розробок для покращення якості продукції, що випускається, удосконалення технологій їх виготовлення з наступним впровадженням й ефективною реалізацією на внутрішньому і зовнішньому ринках [1].

Для того щоб інноваційна діяльність була успішною, в першу чергу потрібні інвестиції, які будуть спрямовувати підприємство на фінансування інноваційної діяльності. А. А. Пересада виділяє такі типи інновацій: товарну, технологічну, ринкову, маркетингову та управлінську [2].

Залежно від сфери застосування розрізняють економічні, організаційні, технологічні, товарні і суспільні інновації, технічні та соціальні. Залежно від глибини змін деякі автори поділяють інновації на радикальні (базові), поліпшуючі, модифікаційні (окремі). За причинами виникнення інновації поділяють на реактивні та стратегічні. Реактивні — це інновації, які забезпечують виживання фірми в умовах конкуренції. Вони появляються як реакція на новації з боку конкурентів, щоб завдяки їм фірма могла продовжувати існування на ринку. Стратегічні інновації — це нововведення, впровадження яких має випереджувальний характер з метою отримання конкурентних переваг у перспективі [2].

Вимоги ринку сприяють появі нових товарів, нових технологій для їх виробництва, нових форм організації праці тощо і, зрештою, нових знань.

Поява інновацій веде, з одного боку, до підвищення продуктивності, з іншого - вони сприяють збільшенню активності на ринках і появі нових ринків. Усе це сприятиме загальному економічному зростанню. Під інноваційною діяльністю розуміється як створення власних інновацій, так і використання існуючих з метою виробництва нових товарів, підвищення конкурентоспроможності продукції.

Що стосується джерел фінансування інноваційного розвитку, то світовий досвід показує, що вони можуть бути різноманітними. Це залежить від характеру інновацій та їх фінансової ємності. Існують різні класифікації джерел фінансування інноваційної діяльності. Так, існує класифікація цих ресурсів як державних ресурсів та ресурсів організації. Можна також класифікувати фінансові ресурси на власні, залучені на фінансовому ринку і одержані е результаті перерозподілу. До власних ресурсів належать доходи від реалізації продукції, фінансових операцій і різні надходження. На фінансовому ринку кошти можуть бути залучені в результаті продажу власних акцій та інших цінних паперів, фінансового лізингу, кредитування інвестицій тощо. До фінансових ресурсів, що отримуються від перерозподілу, належать, наприклад, бюджетні асигнування, пайові внески, страхові відшкодування [2].

На сьогоднішній день інноваційна активність підприємств зменшується, так як далеко не кожне підприємство має змогу організувати і матеріально забезпечити процес нововведень (особливо це стосується малих і приватних підприємств). Існує ще один аспект інноваційної діяльності — інвестиції в людські ресурси. Внаслідок кризи багато хто з фахівців тривалий період не працюють за спеціальністю. Оскільки технології змінюються досить швидко, то знання таких спеціалістів стають застарілими, що призводить до зменшення ефективності інноваційної діяльності.

Для ефективної інноваційної діяльності потрібні не лише нововведення в процес виробництва, а й закони та нормативно-правові акти, які будуть створювати сприятливі фінансові умови для даних нововведень. Що стосується нашої держави, то більшість таких законів або не діє, або діє не повною мірою.

Література

1. В.Г. Федоренко Інвестування: Підручник. – 2-ге вид., перероб і доп. – К.: Алерта, 2008. – С. 237

2. В’ялик М.С. Інноваційна діяльність як один із факторів економічного розвитку вітчизняних підприємств. // Управління розвитком, №15. – 2009. – С.77