Экономика/1. Банки и банковская система

Фурман І. В., Гайовик М. О.

Вінницький національний аграрний університет

Діяльність іноземних банків в Україні

У забезпеченні фінансової стабільності держави та підвищенні рівня розвитку економіки країни провідну роль відіграє банківська система. В Україні, саме в умовах європейської інтеграції, коли існує необхідність досягнення рівня розвитку економіки розвинених країн світу, постає питання вдосконалення фінансової сфери. Одним із важливих джерел підвищення рівня капіталізації банків та фінансування економіки є іноземний капітал. На сучасному етапі банківська система і економіка України потребує притоку іноземних інвестицій, але існує необхідність визначення, в якій формі та на яких мовах потрібно залучати іноземний капітал у банківську сферу.

Іноземні банки, що прийшли у країни з ринком, що формується, виявилися більш гнучкими з точки зору зменшення витрат та успішними з точки зору підвищення прибутковості. Посилення конкуренції після входження іноземних банків викликало зниження прибутковості місцевих банків, що спонукало їх до скорочення загальних витрат [1].

З точки зору менеджменту та управління активами банки з іноземним капіталом мають ряд переваг. Серед них можна виділити такі: вища ефективність діяльності порівняно з вітчизняними банками; вища якість активів; менша частка недоходних активів: дебіторської заборгованості, основних засобів та нематеріальних активів; надають більш широкий спектр банківських послуг, висока якість банківських послуг; низька вартість банківських послуг; висока корпоративна культура та прозорість діяльності. Проте, іноземні банки здатні привести дешеві ресурси зі своїх стабільних економік і володіючи новітніми технологіями, можуть витіснити вітчизняні банки зі свого ж ринку.

Необхідно звернути увагу на наявність деяких позитивних та негативних моментів, що несе собою присутність іноземних банків. До позитивних моментів можна віднести більш швидке та ефективне впровадження передових методів банківської діяльності, підвищення якості кредитного аналізу, зростання обсягу кредитних ресурсів та посилення стабільності їх джерел. Іноземні банки з більш високою капіталізацією, на відміну від місцевих, будуть спроможні здійснювати кредитну діяльність навіть під час економічного спаду. Аналізуючи досвід країн Латинської Америки, Пік та Розенгрен у праці “Implications of the Globalization of the Banking Sector: The Latin American Experience” зазначали, що філії іноземних банків не зменшували пропозицію кредитів під час економічного спаду. У дійсності, вони вбачали дану ситуацію як можливість розширити присутність своїх філій шляхом процесів злиття та поглинання. До переваг також можна віднести: розширення спектра якісних послуг, комплексний підхід до обслуговування різних клієнтів; здешевлення банківських послуг (за розрахунками експертів відміна бар’єрів у банківському секторі знизить вартість послуг на 21-28 %); запровадження міжнародного досвіду фінансового оздоровлення, реорганізації та реструктуризації банків, що набуває виключно важливого значення в умовах майбутніх об’єднань, поглинання і злиття банків; зменшення можливості відмивання брудних коштів; надання поштовху розвитку конкуренції та прискорення процесу реформування банківського сектору; підвищення кваліфікаційного рівня банківських працівників, так як вони будуть вимушені працювати за європейськими стандартами надання банківських послуг [3].

Слід також згадати про соціальний аспект приходу філій іноземних банків – створення нових робочих місць. З іншого боку, іноземні банки завдяки конкурентним перевагам «відбирають» найбільш прибуткові вітчизняні ринки та клієнтів, залишаючи місцевим банкам обслуговування інших (більш ризикових) клієнтів, збільшуючи загальний рівень ризиків їх портфелів [2].

Серед негативних рис діяльності іноземних банків в Україні можна виділити такі:

1. Іноземні банки можуть бути менш схильними до здійснення кредитної діяльності у приймаючій країні, наприклад, коли економічна ситуація в країні різко змінюється, або надавати кредити виключно великим компаніям, особливо компаніям з іноземним капіталом, лишаючи компанії з низьким кредитним рейтингом та роздрібний кредитний ринок місцевим банкам.

2. Присутність іноземних банків може послабити позиції ще недостатньо розвиненої банківської системи країни. Місцеві банки, які не спроможні на рівних конкурувати з іноземними банками – банкротують, що може призвести до фінансової нестабільності. Іноземні банки завдяки конкурентним перевагам «відбирають» найбільш прибуткові вітчизняні ринки та клієнтів, залишаючи місцевим банкам обслуговування інших (більш ризикових) клієнтів, збільшуючи загальний рівень ризиків їх портфелів.

3. Іноземні банки можуть проводити лише спекулятивну діяльність не надаючи повний спектр якісних банківських послуг. Таке спостерігалося в Україні в другій половині 1990-х років, коли основною метою приходу частини іноземних банків було інвестування в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Після зниження ставок по ОВДП та зниження обсягів спекулятивних прибутків від цих операцій, такі банки (зокрема, “Кредіт Свісс Фьорст Бостон Україна” та “Сосьете Женераль Україна”) згорнули свою діяльність на українському ринку банківських послуг.

На сьогодні в Україні залишилося сім банків, капітал яких належить провідним банкам світу – “Райффайзенбанк Україна”, „Кредит банк (Україна)”, ІНГ банк Україна, Сітібанк (Україна), ХФБ банк Україна, Банк Креді Ліоне Україна та Банк Пекао (Україна) [3].

Основним фактором привабливості національної банківської системи для іноземних банків є отримання більш високого прибутку за умови прийнятного ризику. Провідні напрямки оптимізації допуску іноземного банківського капіталу мають знайти системне вирішення під час розробки та реалізації національної стратегії розвитку банківської системи.

По-перше, збільшення частки іноземного банківського капіталу у банківській системі має відбуватися поступово – відповідно до створення сприятливих внутрішніх умов розвитку банківського сектора та підвищення конкурентоспроможності національного банківського капіталу.

По-друге, державна політика повинна бути спрямована на зміцнення та подальший розвиток сегмента банків з державним капіталом, які спеціалізуються на забезпеченні стратегічних соціальних, структурних та зовнішньоекономічних завдань економічного зростання (Ощадбанк, Ексімбанк, Банк реконструкції та розвитку).

По-третє, слід стабілізувати чинну законодавчу та нормативну базу регулювання банківської діяльності, оскільки часті внесення змін до правових документів призводять до виникнення неточностей і суперечностей у термінології й ускладнюють практичну діяльність банків в Україні. Реалізація таких заходів дасть змогу нейтралізувати або принаймні мінімізувати негативні наслідки збільшення частки іноземного капіталу в банківський системі України.

Отже, питання “відкриття дверей” для іноземних банків є неоднозначним на сьогоднішній день. Проте Україна поступово інтегрується у світову економічну систему, саме тому прихід іноземців у вітчизняну банківську систему неминучий. Однак діяльність ”прибульців” в обов’язковому порядку повинна бути регламентована належними нормативними актами.

Література

1. Владичин У. Достатність регулятивного капіталу у вітчизняному та іноземному банківництві України // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – Випуск 19. – С. 523-529

2. Дзюблюк О. Глобалізаційні процеси та участь іноземного капіталу у розвитку вітчизняної банківської системи // Банківська справа. – 2008. – № 2. – С. 37-46

3. Козоріз М. А. Методологічні засади дослідження впливу іноземного капіталу на розвиток банківської системи України // Фінанси України. – 2007. – № 11. – С. 95-103

4. Офіційний веб-сайт Асоціації українських банків http://aub.org.ua