НЕОБХІДНІСТЬ  ОРІЄНТАЦІЇ стратегічного управління підприємством НА МАКСИМІЗАЦІЮ ЙОГО ВАРТОСТІ

Турило А.М., д.е.н., проф., завідувач кафедри ЕАФ,

Криворізький технічний університет

Мар’юк Т.В., аспірант,

Криворізький технічний університет

Високий рівень мінливості та непередбачуваності сучасного ринкового середовища викликає необхідність управління підприємством з позицій прогнозування та оцінки його майбутнього стану. Тому формування ефективної системи стратегічного управління підприємством стає чи не найголовнішою передумовою його успішної діяльності. Через посилення конкурентної боротьби підприємств за капітал, час і ресурси не меншого значення набуває і управління вартістю підприємства. В умовах фінансової кризи усі управлінські рішення повинні прийматися враховуючи їх вплив на вартість підприємства. У цьому контексті має формуватись і система стратегічного управління на підприємстві.

Дослідженням теоретичних і практичних засад стратегічного управління займаються такі зарубіжні вчені як І. Ансофф, М. Портер, А. Стрікленд, А. Томпсон, Д. Аакер, П. Друкер, М. Портер, Д. Нортон, Р. Каплан, О. Віханський, М. Круглов, А. Градов, Ю. Черняк та інші. Розв’язанню проблем стратегічного управління присвячено роботи і українських науковців, таких як В. Герасимчук, Г. Дмитренко, Є. Панченко, М. Мартиненко, М. Мізюк, В. Пастухова, Г. Савіна, З. Шершньова, С. Оборська та інші. Результати досліджень усіх вищевказаних науковців і становлять систему базових знань про стратегічне управління. Але недостатньо дослідженими все ж залишаються питання, пов’язані із забезпеченням максимізації вартості підприємства на основі формування відповідної стратегії управління.

У контексті вищевикладеного значну увагу привертає така категорія стратегічного управління як «стратегічний імператив», під якою розуміють ключові напрями та пріоритети діяльності, яким підпорядковані стратегічні цілі підприємства.

Стратегічні імперативи необхідні для ефективного впровадження стратегії діяльності підприємства. У економічній літературі (зокрема у працях Д. Аакера, І. Гуркова) виділяють економічні, політичні, якісні та адміністративні імперативи. Також існує поділ стратегічних імперативів на фундаментальні  і специфічні. Існування фундаментальних стратегічних імперативів зумовлено об’єктивними чинниками діяльності підприємств. Специфічні ж стратегічні імперативи обирають залежно від факторів створення вартості підприємств. Тому, при розробці стратегії управління необхідно чітко визначити, за рахунок чого підприємство створює вартість (наприклад, за рахунок ділової репутації, синергічного ефекту від усіх видів діяльності, низької вартості капіталу, наявності конкурентних переваг тощо).

Вибір стратегічних імперативів здійснюється для формування стратегічних заходів, що мають бути проведені з метою максимізації ринкової вартості підприємства як одного з найважливіших результатів його діяльності.

Динамічність бізнес-середовища та інтенсивна конкуренція вимагає від підприємств зосередження на факторах створення та резервах підвищення вартості підприємства, майбутніх прибутках, зростаючих вимогах та потребах суспільства. Усі ці елементи (імперативи) мають лягти в основу стратегічного управління підприємством для забезпечення його сталого розвитку, ефективності та результативності діяльності, створення та зміцнення конкурентних переваг, зростання його вартості тощо.

Детально продумана та раціональна стратегія є важливим фундаментом і водночас ефективним механізмом стратегічного управління, що орієнтує діяльність підприємства на досягнення комерційного успіху. Стратегія кожного окремого підприємства має бути унікальною (не зважаючи на типову класифікацію та характерні риси стратегій, описаних в літературі економічного профілю) та залежати від певних чинників: галузевої належності та розміру підприємства; наявності виробничого, фінансового та кадрового потенціалу; ефективності менеджменту тощо.

Значна кількість передумов та факторів, на основі яких будується стратегія, зумовлює необхідність розробки кількох альтернативних стратегій. Після детального їх аналізу здійснюється остаточний вибір. Дуже важливо, щоб інформація, необхідна для розробки та коригування стратегії, була якомога повною і достовірною; відображала інтереси власників та акціонерів; віддзеркалювала поточний економічний стан галузі та країни в цілому. Варто врахувати і людський фактор, а саме здатність стратегічного мислення менеджерів, їх прагнення до успіху, адекватне сприйняття ними можливостей підприємства; а також кваліфікованість, сумлінність та ініціативність персоналу, тощо.

Отже, впровадження ефективної стратегії має безумовну практичну цінність для кожного підприємства. Проте її розробка є надзвичайно складним завданням з огляду необхідності врахування великої кількості важливих чинників та стратегічних альтернатив. Вибір доцільної системи стратегічного управління надає можливість підприємству «безболісно» адаптуватись до змін ринкового середовища, створювати і примножувати конкурентні переваги, максимально ефективно використовувати наявний потенціал підприємства для досягнення зростання його вартості.