УДК 338.433 : 636.086.1/.4

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ

КОРМОВИХ РЕСУРСІВ

Зеліско Н. Б., к.е.н., старший викладач

Львівський національний аграрний університет

У статті висвітлено результати опрацювання теоретичних аспектів аналізу сутності та необхідності формування і функціонування ринку кормів в сучасних умовах як основи ефективності галузі тваринництва та економіки сільськогосподарських підприємств в цілому. Виявлено джерела формування пропозиції кормової продукції. Досліджено особливості взаємодії між попитом на кормові ресурси та їх пропозицією на ринку, визначено чинники впливу на ціну. Розроблено перспективні напрями становлення ринку кормових ресурсів.

Ключові слова: кормові ресурси, ринок, попит, пропозиція, тваринництво, забезпеченість, ефективність.

І. Вступ. Головною умовою підвищення ефективності кормовиробництва є формування та функціонування ринку кормових ресурсів. Така необхідність пов’язана з економічними процесами, які відбуваються нині в сільському господарстві країни, зокрема в галузі тваринництва.

Чинники, які зумовлюють необхідність функціонування ринку кормів наступні:

· економічна недоцільність власного кормовиробництва поряд з можливістю придбання дешевих кормових ресурсів на ринку, оскільки витрати на виробництво кормів у господарстві перевищують витрати на їх закупівлю навіть з врахуванням витрат на перевезення;

· потреба у визначенні ціни окремих видів кормів чи кормових ресурсів, якщо господарство не займається тваринництвом;

· неможливість забезпечення потреби у кормах власного виробництва через обмеженість фінансових, трудових та земельних ресурсів, особливо в господарствах населення та фермерських господарствах, які в основному виробляють товарну рослинницьку продукцію;

· природнокліматичні умови, що впливають на забезпеченість кормами власного виробництва (родючість ґрунтів, неможливість заготівлі кормів).

Розробкою загальних теоретичних підходів, методологічних і практичних питань становлення та ефективного функціонування ринку кормових ресурсів, в тому числі комбікормової продукції займалися Борщевський П.П., Васильчак С.В., Дашинська С.Л., Кіщак І.Т., Клочан І.А., Князєв С.І., Лихенко Н.Д., Побережна А.А., Приходько Д.С.

ІІ. Постановка завдання. Завданням даної статті є висвітлення результатів дослідження основних проблем, що стосуються процесу формування та функціонування ринку кормової продукції, можливостей їх вирішення на основі державного регулювання через створення нормативно-правової бази, а також визначення перспектив розвитку такого ринку.

ІІІ. Результати. В економічному словнику зазначено, що на функціонування будь-якого ринку, в тому числі і ринку кормів впливають закони товарного виробництва – закон вартості, попиту і пропозиції та закон конкуренції. Ринок виступає регулятором господарської діяльності [5, с.281]. Попит – це форма вираження потреб, представлених на ринку і забезпечених грошовими засобами. Інакше кажучи, це платоспроможна потреба споживача.

Ще з середини 80-х років вчені почали вказувати на товарні властивості кормів та оцінку їх споживачами. Стверджувалось, що «відсутність товарних взаємовідносин з виробниками кормів зменшує вплив економічних важелів на збільшення виробництва, зниження собівартості продукції тваринництва і кормів» [4]. Коли ринкові відносини в Україні тільки зароджувались, Бодур І.Д. висловлював думку, що «корми приймають товарні властивості, так як споживач оцінює їх з точки зору наявних стандартів, встановлених класів і технічних умов». Основними недоліками планової економіки було те, що виробники самі себе забезпечували кормами, а якщо їх не вистачало через природнокліматичні та економічні причини то господарства опинялися у безвиході. Ефективність кормовиробництва визначалась через ефективність власного тваринництва. Мала місце нееквівалентність обміну між промисловістю і сільським господарством, поширення бартерного обміну. Такі процеси супроводжують сільськогосподарські підприємства і до сьогодні через відсутність належних ринкових умов.

На сьогодні сільськогосподарські підприємства виявляють низький попит на корми. Основними споживачами на ринку кормів є птахівничі та свинарські комплекси, які закуповують зерно фуражних культур, комбікорми, білково-вітамінні додатки, шроти олійних культур. Попит на корми прямо залежить від попиту на тваринницьку продукцію.

Для кращого розуміння ринкових регуляторів найкраще їх зобразити у вигляді схеми. У зв’язку з цим нас зацікавила схема ринку кормів, яку навів у своєму дослідженні Лихенко Н.Д. [7, с.232]. Використовуючи його розробки, можна представити механізм формування та функціонування ринку кормів у такому вигляді (рис. 1.).

Дана схема в цілому дає уявлення про механізм взаємодії складових частин ринку кормів, від створення та ефективного функціонування залежить стан та ефективність тваринництва. Використовуючи вищенаведене схематичне зображення можна визначити особливості конкретного ринку кормів в регіоні.

Струк-тура тва-рин-ництва

собівартість кормів

Рис. 1. Механізм функціонування ринку кормів.*

* Розроблено на основі [7, с.232]

Попит на корми визначається попитом на продукцію тваринництва, попитом комбікормових заводів на фуражну продукцію для переробки, потребою в кормах для власного тваринництва. Отже, попит на корми є похідним попитом. Така його особливість характерна для всієї сільськогосподарської продукції. Аналітичні дослідження з цього питання проводяться сучасними економістами [8, с. 116]. Попит на корми формується під впливом розвитку виробництва, платоспроможності населення, природноекономічних та соціальних умов.

Вважається, що ринок сільськогосподарської продукції або «аграрної пропозиції» є ідеальною ринковою структурою – ринком досконалої конкуренції. Ознаками його є: наявність великої кількості продавців, стандартна продукція, автоматичне встановлення ціни на середньому рівні. Однак сучасний ринок значною мірою перетворюється на ринок недосконалої (монополістичної) конкуренції, основу якого становить нецінова конкуренція.

Пропозицію кормів на ринку визначають витрати виробництва, які разом з ціною вказують кормовиробнику на доцільність подальшого нарощування виробництва. Кількість продавців на ринку та державна політика щодо його регулювання також в значній мірі впливають на пропозицію кормів.

Ціна, як основний елемент ринку є визначником попиту і пропозиції та формується під їх впливом. Ціни на корми повинні бути: гнучкими, договірними розрахунковими, встановлюватись відповідно до вимог внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції.

В сучасних умовах виробництва, за можливості виходу на ринок окремих підприємств необхідним є створення ефективного економічного механізму господарювання у галузі кормозабезпечення. А оскільки в нинішньому ринковому середовищі існує пропозиція та попит на всі види кормів зростає необхідність раціонального використання кормових ресурсів формування ефективної кормової бази та функціонування ринку кормів.

В нових економічних умовах при створенні самостійних галузевих підрозділів з виробництва кормів, в яких корми стають таким же товаром, як і інші види сільськогосподарської продукції, необхідно вирішити ряд важливих питань. Здійснення реформування в господарствах має забезпечити раціональну організацію трудових колективів та матеріальне стимулювання їх праці; прогнозування розвитку спеціалізованих господарств; удосконалення взаємовідносин за принципом купівлі-продажу продукції та надання послуг. Практика свідчить, що поєднання матеріальних інтересів кормовиробників і тваринників є основою їх раціональної взаємозалежності.

При застосуванні прогресивних форм організації праці, коли кормовиробництво стає такою ж товарною галуззю, як і інші, актуальним є використання оренди [5, с.42] й кооперації в ряді господарств. Планування та управління виробництвом, поділ праці в господарстві, удосконалення матеріального стимулювання впровадження ринкових взаємовідносин є об’єктивними передумовами застосування оренди у кормовиробництві. Сільськогосподарська кооперація дозволяє виробникам кормової продукції спрямувати свої зусилля на одержання додаткової вигоди від господарської діяльності в галузі виробництва кормів та їх використання. Нині в Україні напрацьована досить солідна нормативно-правова база, метою якої є врегулювання відносин в кооперативах та між ними [2, с. 46], що позитивно вплине на розвиток народного господарства в цілому.

Важливою проблемою розвитку кормовиробництва в ринкових умовах є визначення економічних функцій держави в цьому напрямку. Світовий досвід свідчить, що у кризові періоди, зокрема зміни економіко-виробничих відносин, необхідне посилення регулюючої ролі держави.

Кіщак І.Т. переконаний, що зусилля з боку держави щодо регулювання виробництва кормів, ринку зерна та кормових ресурсів «потрібно нарощувати, а не послабляти». Він вважає за доцільне розробку та прийняття Закону України «Про кормовиробництво та ринок комбікормів». Такий закон повинен створити правові передумови функціонування ринку кормів та схему державного контролю за виробництвом, якістю та безпекою кормових ресурсів. Закон має містити чітке визначення суб’єктів ринку кормів, виробництва та переробки кормових ресурсів; засади державної політики щодо регулювання цього ринку; єдина державна політика у сфері підтвердження якості на підставі сертифіката; гарантія права вільного розпорядження власними кормовими ресурсами суб’єктам господарювання; визначення ролі відповідних служб з контролю якості та безпеки кормів; фінансове забезпечення та квотування на виробництво комбікормової продукції; передбачення відповідальності за порушення норм цього закону [6, с. 16].

Зважаючи на ситуацію у галузі тваринництва і кормовиробництва в тому числі, у 2006 р. державним бюджетом передбачено на їх підтримку виділення коштів у розмірі 960 млн. гривень, 26 % до потреби [1, с. 3].

Науковцями Закарпатського інституту агропромислового виробництва розроблено пропозиції щодо майбутнього Закону України «Про корми». Автори вважають, що його «необхідно гармонізувати до вимог ЄС», при розробці враховувати досвід та недоліки європейських країн у реалізації аналогічних законів [1, с.6].

Контроль держави за виробництвом, якістю та безпекою кормових ресурсів забезпечить ефективне функціонування всієї системи кормовиробництва, стабілізацію ситуації в галузі тваринництва та на ринку кормів.

ІV. Висновки. Криза економіко-виробничої діяльності підприємств породжує незабезпеченість потреби у повноцінних кормах для організації збалансованої годівлі. Дослідження показують, що однією з основних складових у виробничому процесі є наявність сучасної бази, яка дає змогу виробляти високоякісні корми, наявність вільного ринку та його доступність. Відсутність реального ринку кормових ресурсів, створення «натурального обміну» у кормовиробництві не дають можливості найближчим часом значно збільшити кількість поголів’я, підвищити його продуктивність, отримати суттєву фінансову віддачу від цього сектора сільськогосподарського виробництва.

На перспективу, з метою становлення ринку кормів, слід вжити наступні заходи:

- запровадження ефективного механізму державного регулювання ринку у поєднанні з саморегулюванням для забезпечення паритету міжгалузевого обміну та недопущення диспропорцій попиту і пропозиції;

- удосконалення нормативно-правової бази з питань застосування різних методів підтримки вітчизняних товаровиробників кормової продукції.;

- запровадження обґрунтованого встановлення цін;

- створення мережі інфраструктурних формувань, маркетингових служб, сертифікації продукції та їх наближення до товаровиробників;

- надання пільгових кредитів виробникам кормів для придбання спеціальної збиральної та переробної техніки, засобів захисту і добрив;

- поглиблення спеціалізації торгівлі, розвиток конкуренції та кооперації, підвищення платоспроможності споживачів кормових ресурсів – тваринницьких комплексів; впровадження раціональної цінової політики;

- інформаційне забезпечення виробників та споживачів щодо науково-методичних розробок з актуальних питань виробництва.

Література

1. Агій В., Нодь Ф. До обговорення проекту Закону України «Про корми» // Тваринництво України. – 2006. - № 2. – С. 5-6.

2. Андрющенко А.М. Підвищення економічної ефективності діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів // Економіка АПК. - 2006. - №8. - С. 60-63.

3. Батов Б.М. Ефективність запровадження оренди у кормовиробництві // Економіка АПК. - 2003. - №4. - С. 42-46.

4. Бодур И.Д. Экономическая эффективность и организация кормопроизводства. – Кишинев: Штиинца, 1985. – С. 68-69.

5. Економічний словник-довідник / за ред. С.В.Мочерного. – К.: Femina, 1995. – 368 с.

6. Кіщак І.Т. Законодавче забезпечення виробництва та використання якісних кормових ресурсів // Економіка АПК. - 2005. - №5. - С 14-17.

7. Лихенко Н.Д. Ринок кормів: суть та необхідність формування та функціонування // Збірник наук. праць Луг. нац. агр. університету / за ред. В.Т. Ткаченко. - Луганськ: ЛНАУ, 2004. - №34(46). – С. 228-233.

8. Майовець Є.Й. Теорія аграрних відносин. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – 282 с.