Піняк І. Л., Бурліцька О. П.

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя

Обґрунтування доцільності віднесення витрат на збут до маркетингових інтелектуальних активів підприємства

Еволюція конкуренції на основі факторів виробництва (ресурсної концепції) у конкуренцію на основі нематеріальних (інтелектуальних) цінностей актуалізує проблему доцільного й ефективного створення, мобілізації й використання інтелектуальних активів функціонування фірми в сучасних умовах як у рамках національної економіки, так і в глобальному масштабі. Розуміння механізму формування конкурентних переваг на основі використання інформаційно-інтелектуальних ресурсів передбачає розгляд і узагальнення такої економічної категорії як «інтелектуальний капітал».

Синтез моделей складу інтелектуального капіталу організації дозволяє виділити в його структурі маркетингові інтелектуальні активи (Рис. 1), що є продуктом взаємодії продуктивних активів та інтелектуальної власності і включають репутацію компанії, її партнерський і клієнтський базис, канали розподілу, торгову марку та бренд.

Маркетингові інтелектуальні активи у процесі їх використання збільшують споживчу цінність товару, що випускається підприємством, та формують додаткову вартість організації на фінансовому ринку.

Одним із базових показників маркетингових інтелектуальних активів підприємства є канали розподілу, що оцінюються на основі таких часткових показників: величина витрат на збут; розгалуженість дилерсько-дистриб’юторської мережі; рекламна підтримка розподілу. Таким чином, постає питання про аргументацію доцільності віднесення витрат на збут до даного елемента інтелектуального капіталу підприємства.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витрати на збут (Рахунок 93), пов’язані зі збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг [1, с.356]. До витрат на збут, зокрема, належать:

– витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

Рис. 1. Узагальнена структура інтелектуального капіталу

– витрати на ремонт тари;

– оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

– витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

– витрати на передпродажну підготовку товарів;

– витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

– витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

– витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

– витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

– інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Деякі витрати на збут (у частині прямих витрат) можуть бути враховані у складі витрат на виробництво продукції (у складі виробничої собівартості) якщо за технологічними умовами пакування готової продукції здійснюється разом з її виготовленням на одній із кінцевих виробничих операцій з відображенням таких витрат за дебетом рахунку 23 «Виробництво» у кореспонденції з рахунками обліку виробничих запасів, розрахунків тощо.

Незалежно від форми відшкодування підприємству витрат на збут (безпосередньо в ціні продажу готової продукції або понад (окремо) ціну продажу готової продукції) транспортні витрати та витрати на тару включаються до витрат на збут, а не відображаються як реалізація послуг і матеріальних цінностей. Суми, що відшкодовуються покупцями понад ціну продажу продукції, відображаються у складі доходів від реалізації продукції.

Транспортні витрати для доставки товарів від постачальника до складу, зі складу до магазину, зі складу до покупця розподіляються таким чином:

ü До собівартості товарів (П(С)БО 9 «Запаси») – витрати з доставки товарів до складу;

ü До складу витрат на збут (П(С)БО 16 «Витрати») – витрати з доставки товарів зі складу в магазин та покупцям.

Таким чином, ми бачимо, що дані витрати у повному обсязі присутні у кінцевій ціні продукції підприємства, вони є фактором підвищення споживчої вартості даної продукції і можуть, згідно визначення, бути віднесені до елементів маркетингових інтелектуальних активів.

Список літератури

1. Бухгалтерський облік в Україні: [навч. посіб. / за ред. Р.Л. Хом’яка]. – [3-тє вид., доп. і перероб]. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект-Захід», 2004. – 912 с.

ЗАЯВКА

на участь у конференції

«СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ У ГЛОБАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ»

13-15 листопада 2009 р.

Назва організації, її адреса: Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя, м. Тернопіль, вул.. Руська 56

Контактний телефон: 80504370709

Прізвище, ім’я, по-батькові: Піняк Ірина Любомирівна

Посада, науковий ступінь, вчене звання: старший викладач

Назва доповіді: «Обґрунтування доцільності віднесення витрат на збут до маркетингових інтелектуальних активів підприємства»

Назва секції: «Напрямки підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств»

Адреса для листування та телефон: м. Тернопіль, вул.. Коновальця 14/172, тел. 26-91-90

Планую: опублікувати тези доповіді

На Вашу адресу перераховано ____120______грн., (копія додається).

Дата____________ Підпис_____________

Підтвердіть отримання тез

Уточніть механізм отримання матеріалів конференції