Секция 10. Экономика предприятия.

Голович Н.М. – асистент

Херсонський державний аграрний уныверситетя

Резерви підвищення економічної ефективності інвестицій у галузь промислового садівництва

Актуальність теми дослідження проблем інвестування галузі промислового садівництва завжди знаходилося у центрі уваги економічної науки. Це обумовлено тим, що інвестиції загалом торкаються самих базових основ господарської діяльності, визначаючи процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, забезпеченні технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу промислового садівництва та пошук шляхів підвищення їх економічної ефективності є одним із найбільш дієвих механізмів соціально-економічних перетворень.

На рівень ефективності використання капітальних вкладень, їхню результативність (віддачу) впливає велика кількість різноманітних організаційно-економічних чинників. Найбільш істотний вплив на ефективність капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість інвестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність економічних методів управління ними з боку відповідних суб'єктів господарювання [1].

Також для підвищення економічної ефективності інвестування необхідно вдосконалити законодавчу базу України. Особливо це стосуються іноземного інвестування [2]. Рекомендованими напрямами у цьому випадку може бути наступне: зниження податкового навантаження на інвестиційні сільськогосподарські проекти, державні дотації у перші роки реалізації проекту, державне фінансування проектів, нульовий кредит для реалізації інвестиційних проектів та інше.

Великим і досі мало використовуваним резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу – від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури; чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного циклу вже й так є істотно більшими, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою [3].

Потребує детального аналізу питання ризикового характеру інвестування. Для аграрних підприємств, які знаходяться у зоні ризикованого землеробства, для забезпечення високих врожаїв та стабільних прибутків необхідно розробити комплекс заходів для зменшення залежності від погодних умов.

Всебічне врахування природних умов дозволяє встановити, які культури та їх сорти можна успішно вирощувати в тому чи іншому регіоні, районі (господарстві), оскільки вони виступають важливими елементами основних засобів виробництва галузі промислового садівництва. На відміну від інших засобів виробництва вони безпосередньо створюють новий продукт, чим і визначається їх вирішальна роль у формуванні ефективності садівництва. Тому удосконалення породно-сортової структури садів є одним із основних напрямів в удосконаленні стратегії виробництва плодів. Необхідно також враховувати природні інвестиційні властивості ряду плодових культур помологічних сортів, що сприяє швидкій трансформації інвестицій в діючі основні засоби виробництва та високу окупність вкладень.

Перспективним напрямком є розширення площ зрошувальних багаторічних насаджень за рахунок введення в експлуатацію сучасних зрошувальних систем, впровадження прогресивних способів поливу, зокрема краплинного зрошення, підкронового та надкронового дощування. Для підвищення ефективності промислового садівництва важлива роль належить розширенню місткості внутрішнього ринку та використання експортного потенціалу галузі. Для подолання негативних тенденцій формування ринку плодоовочевої продукції необхідно, насамперед, зорієнтувати виробництво продукції на ринок для найповнішого задоволення потреб споживачів та одержання максимального прибутку.

Основними принципами функціонування ринкових відносин мають бути ощадливість, конкуренція, захист споживачів і товаровиробників. Захист сільськогосподарських товаровиробників продукції від імпорту й монополії у переробці й торгівлі необхідно здійснювати шляхом об'єднання виробників, створення власних обслуговуючих, переробних і торгівельних кооперативів. В умовах сучасної економічної кризи галузь потребує цільового кредитування (терміном не менше ніж на 5 років), збільшення бюджетних асигнувань, використання потенціалу зарубіжних інвесторів. Дослідженнями встановлена висока ефективність спеціалізації садівництва і агропромислової інтеграції в галузь.

Ефективне функціонування плодово-продуктового виробництва зумовлює необхідність створення економічних умов для функціонування спеціалізованих господарств різних організаційно-правових форм, поліпшення системи вітчизняної селекції та насінництва, реконструкції та модернізації переробних підприємств, розвитку кооперування та інтеграції виробників і удосконалення економічного механізму взаємовідносин з переробними торгівельними підприємствами як гарантами реалізації вирощеної продукції.

Список використаної літератури:

1. Борейко І.П. Оцінка інвестиційної діяльності підприємств аграрного сектору економіки. / І.П. Борейко. // Економіка АПК. – 2009. – №12. – С.74-79.

2. Григоренко А.І. Стан і проблеми функціонування плодовоягідного ринку в Україні / А.І. Григоренко // Економіка АПК. – 2005. – №9. – с. 132-138.

3. Череп А.В. Інвестознавство: [Підручник] / А.В. Череп – К.: Кондор, 2006. – 398 с.