Економіка/Банки й банківська система

ас. Байбала Н.В.

Державний вищий навчальний заклад

“Придніпровська державна академія будівництва та архітектури”, Україна

Підвищення ефективності діяльності банків на основі взаємодії зі страховою компанією

Стратегічним напрямком взаємодії страхових компаній та банків в Україні є запровадження спільних технологій продажу фінансових (страхових та банківських) послуг на вітчизняному ринку. Пріоритетом для банків на сьогодні є максимальне розширення послуг клієнтам та збільшення обсягів продаж - ця проблема, до речі, є досить актуальною і для страховиків.

Державним контролюючим органам потрібно більш приділяти уваги не тільки абсолютним величинам активів, власного капіталу, статутного фонду страховиків, але й якості даних показників.

Основним показником альянсу банк-страхова компанія є проблема ризиків в їх діяльності.

Комплексне банківське страхування передбачає можливість страхового покриття майже по всіх ризиках, притаманних для фінансової діяльності із деякими обмеженнями. Одне із обмежень, яке сформоване на даному етапі еволюції економічної інтеграції фінансових інституцій в Україні стосується відшкодування збитків лише від протиправних дій співробітників, вчинених з метою особистого збагачення або спланованого збитку банку.

Повністю ідентифікувати страхові і банківські ризики неможливо, але зовнішні і деякі внутрішні ризики співпадають і можливо спільне рішення проблем банку і страхової компанії.

На жаль, в Україні комплексне страхування банківських ризиків (Bankers Blanket Bond) не набуло поширення.

Запобігання (контроль) ризику потребують розробки організаційно-технічних заходів, що починаються з метою мінімізації розмірів збитку при прийомі ризику, на протязі терміну дії договору і у випадку настання страхової події при врегулюванні збитків страховою компанією. Ця стадія процесу управління ризиком повинна носити характер повсякденної діяльності сторін договору: страхувальника і страховика, банка і клієнта.

Необхідно відзначити, що в процесі своєї діяльності банки постійно стикаються з сукупністю різних видів ризиків, що відрізняються між собою по місцю і часу виникнення, сукупності зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на їх рівень, і, отже, за способом їх аналізу і методами їх опису.

Ці основні види ризиків зв'язані між собою, і часто на практиці достатньо важко їх розділити. Рішення цих питань є прерогативою страхової компанії.

До найбільш поширених форм співпраці і конвергенції страхових компаній і банків відносяться:

1. Наданням страховою компанією послуг клієнтам банку і самому банку на договірних основах.

2. Форма агентських відносин.

3. Форма кооперації, договірний альянс, що вимагає координації спільного бізнесу на довготривалій постійній основі.

4. Форма контролю припускає застосування механізму контролю аж до злиття і поглинання.

5. Форма фінансового супермаркету є вищою фазою інтеграції банку і страхової компанії.

Таким чином, взаємини банків і страхових організацій необов'язково припускають взаємні вкладення в капітал. Основою взаємодії можуть бути партнерські відносини. Загальним у діяльності банків і страхових організацій є наявність значної клієнтури у двох сторін:

- банківські установи й страховики здійснюють різні фінансові послуги великому числу юридичних і фізичних осіб;

- страхові компанії на партнерській основі мають можливість використати банки для просування своїх страхових продуктів, у той час як банки забезпечують відповідний розрахунково-касовий супровід;

- і навпаки, страхові організації, надаючи свої приміщення банкам, дозволяють останнім просувати банківські продукти й послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню.

Таким чином треба законодавчо врегулювати питання взаємодії банків і страхових компаній шляхом внесення змін та доповнень до базових законів. Варто також уніфікувати регуляторні вимоги до рівня капіталізації банківських установ та страхових компаній задля мінімізації системних «прихованих» ризиків.

Необхідно розробити спеціальні вимоги до страхових продуктів, що реалізуються за участю банків, з урахуванням величини ризиків, розміру покриття та періоду страхування. При визначенні нормативів резервування банківських коштів під кредитні операції слід враховувати ризики, що забезпечені страховим покриттям.

Необхідно впровадити ефективні механізми захисту інтересів споживачів послуг банківського страхування шляхом захисту конфіденційної інформації та заборони нав’язування супутніх послуг та афільованих структур.

І ще, слід передбачити відповідальність страхових компаній та банків перед своїми клієнтами за повне розкриття інформації щодо продуктів банківського страхування та їх реальної вартості, забезпечити при укладанні кредитних угод право вибору позичальниками страхових продуктів та страхових компаній. Якщо ж цей вибір регулюється кредитором, він має враховувати при визначенні ефективної кредитної ставки, що підлягає оприлюдненню, всі страхові платежі, передбачені кредитною угодою. Таким чином, інтеграція має різноманітні форми: від створення спільних фінансових продуктів і надання спільними зусиллями різних видів послуг до утворення "фінансових супермаркетів" і банківсько-страхових груп.

Важливою й досить перспективною формою взаємин банків і страхових організацій є сфера перестрахування. Закордонна практика свідчить, що страхові організації починають використати банківські технології в перестрахуванні. Страхові контрагенти приймають форми договорів про кредитування при настанні певної умови. Із премій формується депозит, а страхове відшкодування є кредитом, що виплачується з акумульованих і майбутніх коштів на депозиті.

Довгострокове кредитування банками здійснювати набагато простіше при взаємодії зі страховими компаніями, які володіють "довгими грішми". Банки й страхові компанії, що входять у банківсько-страхові групи, вирішують проблеми з капіталізацією за рахунок перерозподілу коштів усередині групи. Банківські послуги й послуги зі страхування, пропоновані спільно, прекрасно доповнюють один одного. Банківсько-страхові групи акумулюють величезні кошти, які інвестуються також і за допомогою інвестиційних і пенсійних фондів. У цілому банківсько-страхові групи працюють відповідно до концепції "фінансового супермаркету".

На відміну від всіх традиційних фінансових інститутів "супермаркети" дозволяють запропонувати клієнтам комплексні програми інвестиційного, страхового й банківського обслуговування. При цьому витрати при здійсненні різних фінансових операцій істотно знижуються. Крім того, створюється єдиний центр фінансових послуг.

Розвиваючи концепцію фінансового супермаркету, його учасники створюють загальну ідеологію діяльності на фінансовому ринку, впроваджують загальну корпоративну культуру, здійснюють погоджену маркетингову й фінансову політику. У результаті все це приводить до конкурентних переваг як об'єднання в цілому, так і окремо взятих компаній, що входять у дане об'єднання.