Я.Г. Гриньова

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ВИВЧЕННЯ ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

Завдання викладача при формуванні позитивної мотивації полягає в тому, щоб «відкрити серце дитини», розбудити бажання до навчання, інтерес до нових дисциплін, до нових знань. Мета студента полягає в оволодінні необхідним спектром знань, умінь і навичок для того, щоб їх ефективно реалізувати в практичній діяльності, а також бути конкурентоспроможним і успішним на ринку праці. При цьому за всієї значущості кожної конкретної професії, яку отримує людина, принципово важливо, щоб ця людина стала й була особистістю з високим рівнем загальної й професійної культури, широким кругозором, різнобічними інтересами, здатностями розуміти інших людей, зіставляти свої бажання й наміри з прагненнями й планами інших, доводячи це власними вчинками і ставленням до них. Відсутність або хибність такої мотивації призводить до загрози суспільної ізоляції та виникнення девіацій соціальної поведінки молоді. Інерція традиційної педагогіки ще дуже велика й орієнтує переважно на стимуляцію спонукальних мотивів (отримати високі бали, успішно скласти сесію тощо), тому, видається, запровадження активних методів навчання здатне подолати цю інерцію й сприятиме появі пізнавально-спонукальної мотивації, яка перетворюється у фактор активізації навчального процесу й ефективності навчання.

Загальний сенс формування мотивації щодо оволодіння правовою культурою полягає в тому, що викладачу, у першу чергу, потрібно перевести студенів із рівня негативного й байдужого ставлення до вивчення правових норм до зрілих форм позитивного, свідомого й відповідального ставлення.

Проблема байдужості та нерозуміння важливості й актуальності правових знань поширена саме серед студентів технічних ВНЗ, де вже на першому заняті лектор – викладач правової дисципліни – отримує від аудиторії питання такого ґатунку: «Навіщо нам вивчати право, ми ж не юристи й ніякого відношення до нього не маємо?». Побороти такі стійкі нігілістичні мотиви з характерним хронічним відтінком не завжди легко. Тому вже від першої «вступної» лекції, від того, які задачі поставить викладач перед аудиторією, яке змістове наповнення лекція буде мати, яка емоційна інтонація буде обрана лектором та ін., буде залежати результат формування мотивів і подальше ставлення студентів до навчання. Ефективність такого впливу буде залежати від добре обґрунтованих доводів щодо актуальності вивчення права, його ціннісної ролі в суспільстві та важливого практичного значення в регулюванні професійної діяльності майбутніх фахівців.

Формуванню позитивної мотивації студента в процесі вивчення правових дисциплін сприятимуть: допомога викладача при виконанні завдання у вигляді порад, рекомендацій, консультацій; незвичайна форма викладення матеріалу із застосуванням сучасних технологій; емоційність мови викладача; проведення пізнавальних командних ігор («Брейн-ринг», «Всезнайка»), конкурсів, конференцій; розв’язання та аналіз практичних ситуацій з використанням нормативно-правових актів; створення дискусійних ситуацій; самостійна підготовка студентами доповідей і рефератів із подальшим обговоренням в аудиторії; залучення студентів до роз’яснювальної роботи в студентському колективі (наприклад, у гуртожитку) з метою подолання правового нігілізму; залучення студентів до активної участі в позааудиторних виховних заходах на правову тематику (круглі столи, зустрічі з працівниками ОВС, юристами, вечори запитань-відповідей, конференції, брифінги та ін.).

Важливими завданнями викладача при формуванні позитивної мотивації щодо оволодіння правовою культурою в студентів є:

- закріплення вміння студенів навчатися, яке забезпечує засвоєння правових знань і їх подальше ефективне застосування в професійній діяльності;

- організація самостійної роботи, яка передбачає підготовку доповідей, рефератів, виступи за якими відбуваються на семінарських заняттях, окремих тем і питань, які за навчальними робочими програмами відведені на самостійне вивчення, закріплення засвоєного матеріалу, роботу з нормативними актами при вирішенні ситуаційних задач тощо;

- правильне застосування заохочувальних методів і методів догани, наприклад оцінка навчальних дій підвищує мотивацію, незалежно від того, у якій формі вона може бути виражена – чи то в усній (похвала), чи то в письмовій (національна шкала, бали). Важливим моментом тут є те, що оцінка знань має стосуватися не здібностей студента в цілому, а тих зусиль, яких він докладає при виконанні поставлених завдань. Водночас метод догани не повинен бути суворим, завжди повинен бути обґрунтованим, доречним і виражатися у формі зауважень, вимог, попереджень, рекомендацій щодо подальшого виправлення помилок і пильного контролю за навчальною діяльністю з боку викладача, без усіляких перебільшень, бо це може вплинути на розвиток негативної мотивації;

- актуалізація вже набутих мотиваційних правових установок, які потрібно не руйнувати, а закріпляти й підтримувати в процесі аудиторної й самостійної роботи при вивченні «Правознавства», «Транспортного права», «Господарського законодавства» та інших правових дисциплін;

- створення умов для появи нових правових мотиваційних установок (нових мотивів, цілей) і появи у них нових якостей (стійких, свідомих, дієвих та ін.), наприклад: зв’язок обраної професії з правом, правові знання як невід’ємна складова успішної професійної діяльності та необхідна умова життєдіяльності кожного громадянина України;

- корекція хибних мотиваційних установок, які часто притаманні першокурсникам і підлягають виправленню, це такі питання як: утворення, діяльність органів державної влади (ВРУ, місцеві ради, КМУ і інші виконавчі органи) та розподіл влади між ними; право його роль і значення у суспільній та професійній діяльності; законність, правосуддя, юридичну відповідальність тощо;

- зміна внутрішнього ставлення студента до наявного рівня своїх можливостей у правовій, професійній, суспільній, державній сферах із подальшою перспективою розвитку цих можливостей. Кожен студент і як майбутній фахівець, і як гідний громадянин своєї країни має розуміти, що наявність високого рівня правової культури у фахівця полегшить вирішення й реалізацію професійних, особистих, соціальних, державних завдань, досягнення визначених цілей, але для цього необхідно оволодіти необхідною сумою знань, умінь і навичок.

Крім того, викладач повинен постійно пам’ятати, що правовій культурі протистоять такі явища, як правопорушення, невиконання законів, бездіяльне ставлення до обов’язків, які в сукупності строюють антикультуру в суспільному ладі та державному устрої, негативно впливають на правопорядок, режим законності, породжують правовий нігілізм, і відповідно формувати в студента негативне ставлення до подібних проявів у суспільно-професійній діяльності.

Отже, вироблення мотиваційних установок щодо вивчення права у процесі вивчення правових дисциплін є необхідним і важливим для майбутніх фахівців, оскільки отримані знання, вміння й навички будуть сприяти: виробленню стійкої й активної громадянської позиції; конкурентоспроможності на ринку праці; розвитку комунікативних здібностей; професійному й кар’єрному зростанню (професійній успішності); умілому оперуванню правовим інструментарієм і практичному застосуванню правових норм у професійній і суспільній діяльності; зменшенню зловживань службовим становищем, нетерпимості до правопорушень і безвідповідального ставлення до професійних обов’язків; затвердженню поваги до права, закону як особистого переконання кожної людини в їх необхідності, справедливості та цінності; формуванню навичок правомірної поведінки в усіх сферах життєдіяльності; виробленню нетерпимості до злочинів і насилля.