Сидоренко Т.М., Одновол А.В.

Дніпропетровський національний університет

Зв’язок рівня тривожності із шкільною успішністю та статусом молодшого школяра в колективі однолітків

Вивчення психічних станів тривожності людини є досить актуальною проблемою сучасної психології. У школі діти досить часто стикаються зі стресовими ситуаціями, що можуть вплинути на формування їх особистості. Некоректне зауваження вчителя, несправедлива, з точки зору школяра, оцінка можуть спровокувати появу такої особливості, як тривожність. Тривожність характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги. Кожна людина має достатній рівень тривожності, який є корисним. По-перше, це є компонентом самоконтролю і самовиховання. По-друге, певний рівень тривожності є особливістю діяльності будь-якої людини. Якщо цей рівень є в межах норми, то дане почуття допомагає. Прикладом може стати почуття тривоги у учня напередодні контрольної роботи, що змушує його мобілізувати всі сили і добре підготуватись до якісного виконання важливого завдання. Така тривога є адекватною і абсолютно нешкідливою. Але якщо тривога стає неадекватною, вона переростає у хронічну або патологічну тривожність, що є досить шкідливим для учня та його діяльності.

Тема тривожності досить уважно вивчалась різними психологами. Досліджені та описані причини тривожності, зв’язок між силою нервової системи та станом тривоги, розроблені методи і способи психокорекційної роботи з тривожними дітьми (Айзенк, Аракелов Н., Прохоров А.О., Прихожан А.М., Фрейд З.).

Метою нашої роботи є вивчення факторів, що можуть спричинити підвищення рівня тривожності у молодших школярів та використання інформації, отриманої в емпіричному дослідженні для практичної роботи шкільного психолога.

Методи дослідження: в емпіричному дослідженні застосовувались методика діагностики рівня тривожності Р.Теммпл, В.Амен, М.Доркі, методика діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса, соціометрія, робота з класним журналом для отримання даних щодо шкільної успішності.

Дослідження проводилось серед учнів третіх класів двох шкіл м. Дніпропетровська: середньої школи №135 та гімназії №138. Загальна вибірка 60 школярів (27 дівчат та 33 хлопця).

Аналіз отриманих результатів. Висновки.

1. Шкільна тривожність є порівняно м’якою формою прояву емоційного неблагополуччя дитини. Вона проявляється у хвилюванні, підвищеному неспокої у різноманітних учбових ситуаціях, у класі, у очікуванні поганого відношення до себе, негативної оцінки до себе з боку вчителів або однолітків. Школяр постійно відчуває неповноцінність, він не впевнений у правильності своєї поведінки, своїх рішень.

2. Наше дослідження підтвердило зв’язок між рівнем тривожності та шкільною успішністю та між рівнем тривожності і статусом школяра в класі.

3. За результатами нашого дослідження в обох класах кількість учнів з середнім та високим рівнем тривожності складає більше 60% учнів. Проте факторами підвищеного рівня тривожності в класі середньоосвітньої школи виявились страх самовираження та страх ситуації перевірки знань, а в класі гімназії – проблеми та страхи у віносинах учнів з вчителями.

Пропонуються наступні напрямки психокорекційної роботи з шкільною тривожністю:

1. Розвиток основних новоутворень, що допоможуть успішності учнів в школі (внутрішній план дій, довільність як особлива якість психічних процесів, рефлексія);

2. Формування необхідних учбових вмінь та навичок;

3. Виховання правильного відношення до результатів власної діяльності, вміння правильно оцінювати їх, опосередковано відноситься до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;

4. Формування правильного відношення до результатів інших дітей;

5. Розширення та збагачення навичок спілкування з дорослими та однолітками, розвиток адекватного відношення до оцінок та думок інших людей.

Література

1. Айзенк. Психологические теории тревожности. Тревога и тревожность. С-Пб., 2001.

2. Прихожан А.М. Формы и «маски» тревожности. Влияние тревожности на деятельность и развитие личности. Тревога и тревожность. – С-Пб., 2001.

3. Прихожан А.М. Причины, профилактика и преодоление тревожности//Психологическая наука и образование – 1998. – №2.

4. Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика. – М., 2000.

5. Прохоров А.О. Психические состояния и их проявление в учебном процессе. – Казань, 1991.

6. Фрейд З. Страх. Тривога и тривожність. – С-Пб., 2001.