Судейко М.А.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Організація адвокатури Німеччини та Франції

На шляху побудови правової держави Україна має чітко визначити права та свободи своїх співгромадян, закріпити це визначення у дусі визнаних прав світового співтовариства, надати їм форми конкретних правових зобов’язань. Адвокатура у цій системі зв’язків є об’єктом, що сам підпадає під таке унормування, і водночас — є суб’єктом, який в інтересах суспільства здійснює індивідуалізацію проголошених прав і обов’язків.

Дослідження зарубіжного досвіду організації адвокатури дає змогу виявити певні особливості цього інституту, напрями, тенденції його розвитку, які ще невластиві українській адвокатурі.

Порівняння організації інституту адвокатури в європейських державах найбільш плідно буде здійснювати за законодавством Німеччини та Франції, які є членами ЄС і правові системи яких є провідними. Саме в цих країнах адвокатура відіграє знакову роль у суспільстві, має принципове значення.

Формою організації адвокатури у Німеччині є адвокатські палати при вищих судах земель під правовим наглядом органів управління юстиції земель, які об’єднуються у Федеральній адвокатській палаті(ФАП). Остання має істотний вплив на територіальні адвокатські палати, в результаті чого для адвокатури в цілому характерний централізований характер. ФАП очолюється президентом та займається спільними для інших палат справами, представляє у цілому адвокатуру в установах та організаціях, дає висновки, відповіді на запити федеральних органів, які беруть участь у законодавчій діяльності.

Органами територіальних адвокатських палат є виборна президія, правління та збори адвокатів (у ФАП правління немає). Правління територіальної адвокатської палати складається з семи або більше членів. Кожен раз після нових виборів правління воно зі свого складу обирає президію (президент, віце-президент, секретар, касир). На президію покладено оперативне управління справами палати. Президент адвокатської палати представляє її в суді та інших зовнішніх зносинах. При палаті створюються спеціальні суди для вирішення спірних питань, пов’язаних з дисциплінарною відповідальністю адвокатів і з вступом до адвокатури. Ці суди у справах адвокатів діють у тому ж окрузі, що й територіальна палата. Вони є судами першої інстанції по справах дисциплінарної відповідальності. Справи у них розглядаються колегіально – трьома суддями, які призначаються відділом юстиції з числа адвокатів. Судова палата у справах адвокатів діє при вищому суді землі (апеляційному суді). Вона виконує функції суду першої інстанції по справах, пов’язаних з оскарженням рішень про допуск до адвокатури, і суду другої інстанції по перевірці законності та обґрунтованості рішень суду першої інстанції (по справах адвокатів). Розгляд справ здійснюється колегіально п’ятьма суддями, троє з яких є непрофесійними і призначаються з адвокатів, а двоє - професійні судді. 

Адвокати Франції утворюють палату при Трибуналі вищої інстанції. На державному рівні існує Національна рада палат адвокатів, створена згідно з відповідним законом 1990 р. Вона має статус юридичної особи, складається з шістдесяти членів, які обираються адвокатами за складною двоступеневою виборчою системою.

У кожному судовому регіоні існує тільки одна палата, загалом існує 181 регіональний суд і стільки ж адвокатських палат. Останні відрізняються за своїм кількісним складом. Так, у найменшій нараховується тільки 7 баристерів (адвокатів), тоді як у найбільшій – 11 тисяч. Кожна палата є незалежною, самостійною організацією, яка затверджує внутрішній регламент своєї діяльності та володіє своїм майном . На чолі палати перебуває декан, який обирається членами палати шляхом таємного голосування строком на два роки. Декан є головою Ради палати. До компетенції Ради належить управління різними галузями діяльності палати. 

Окрім перелічених органів, які формують інститут адвокатури у Франції та Німеччині, адвокати з метою здійснення їх спільної діяльності об’єднуються у певні форми товариств. Так, адвокати у Німеччині створюють товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, бюро-товариства, партнерські товариства, Європейське господарське об’єднання інтересів.

Традиційно найбільш поширеними формами спільної роботи адвокатів у Франції є палати і цивільно-професійні товариства. Палата – це об’єднання адвокатів, кожен з яких персонально відповідає перед своїм клієнтом. Цивільно-професійні товариства підлягають реєстрації як юридичні особи та вносяться до списків палати адвокатів .

Для Німеччини характерна саме централізована організація адвокатури, оскільки в структурі її судових органів виділяються спеціальні суди по справах про порушення, вчинені адвокатами. Склад таких судів утворюють не тільки адвокати, але і професійні судді, що забезпечує об’єктивність ухвалених рішень. Загалом організація адвокатури в обох країнах спрямована на вирішення таких питань, як вступ до адвокатури, контроль за рівнем адвокатських послуг, вирішення конфліктів між адвокатами, між адвокатами та клієнтами, а також реагування на дисциплінарні порушення адвокатів. Принципи виборності органів адвокатури, строковості перебування осіб на ключових посадах в органах адвокатури, наявності певних цензів для зайняття таких посад забезпечують ефективну роботу адвокатури у Німеччині й Франції та сприяють кваліфікованому наданню адвокатських послуг у цих країнах. 

Аналіз організації адвокатури у Німеччині та Франції засвідчує, що за наявності загальних рис, зумовлених належністю їх правових систем до одного типу, є чимало особливого, що значною мірою залежить від традицій, звичаїв, особливостей розвитку держав та специфіки механізмів державного управління. Як члени ЄС, ці держави спрямовують діяльність адвокатури на досягнення цілей даного об’єднання, якими є забезпечення законності та правопорядку, реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів юридичних та фізичних осіб, удосконалення правових відносин між особою, суспільством та державою.