Экология /4. Промышленная экология и медицина труда

Мордич Т. В., Грегірчак Н.М.

Національний університет харчових технологій, Київ

ДОСЛІДЖЕННЯ АНТИМІКРОБНОЇ ДІЇ КОМБІНОВАНИХ РОЗЧИНІВ НА ОСНОВІ СОЛЕЙ ПОЛІГЕКСАМЕТИЛЕНГУАНІДИНУ

Однією з основних вимог, які висуваються до харчових, біотехнологічних та фармацевтичних виробництв є якісна дезінфекція. Усі об’єкти на виробництві потенційно несуть у собі джерело контамінації та інфекції. Це може призвести до випуску неякісної продукції та навіть до летальних випадків.

На даний час на підприємствах використовують широкий спектр дезінфікуючих засобів, таких як: альдегіди та засоби на їх основі, хлорактивні сполуки, кисневмісні засоби, спирти, дезінфікуючі засоби на основі амінів, четвертинні амонійні сполуки тощо. Дані розчини, як правило, є токсичними, пошкоджують оброблювану поверхню, є малоефективними, мікроорганізми стають до них резистентними.

Однак відомо, що препарати на основі полігексаметиленгуанідинів (ПГМГ) високоефективні проти бактерій, але для досягнення фунгіцидного ефекту потрібно використовувати більші концентрації робочих розчинів, збільшувати час дезінфекції або підсилити їх антимікробні властивості іншою речовиною. Саме тому, нами було вивчено дію комбінованих дезінфікуючих засобів на основі ПГМГ.

У якості випробовуваних розчинів використовували: ПГМГ (1,0%); Н₂О₂ (0,2%); (NH₄)₂S₂О₈ (0,2%); та суміші: ПГМГ (0,8%) з Н₂О₂ (0,2%); ПГМГ (0,8%) з (NH₄)₂S₂O₈ (0,2%); (NH₄)₂S₂О₈ (0,1%) і Н₂О₂ (0,1%), ПГМГ(0,8%) з (NH₄)₂S₂О₈ (0,1%) та Н₂О₂ (0,1%). Їх антимікробну дію досліджували відносно наступних тест-культур мікроорганізмів: Echerichia coli ІЕМ-1, Bacillus subtilis ВТ-2, Staphylococcus aureus БМС-1, Pseudomопаs. sp., Candida albicans D-6, Aspergillus niger P-3.

По відношенню до грамнегативних бактерій E. сoli та Pseudomonas sp. ефективними виявились 1% розчин ПГМГ, а також комбіновані розчини ПГМГ з пероксидом і ПГМГ з персульфатом. Дія розчину ПГМГ з перекисом водню та персульфатом була значно нищою. Однак найвищу антимікробну активність як на 24, так і на 48 год мав розчин ПГМГ з перекисом водню. Зона затримки росту кишкової палички під дією даного розчину виявилася на 15% більшою, ніж розчину ПГМГ. На другу добу антимікробна активність розчину ПГМГ з перекисом водню посилилася, про що свідчить збільшення зони затримки росту на 40%, порівняно з розчином ПГМГ з персульфатом. Розчин ПГМГ щодо Pseudomonas sp на 24 год проявив порівняно з комбінованими розчинами нижчу активність, але вже на 48 год вона зросла на 45%. Розчини ПГМГ з персульфатом та ПГМГ з персульфатом та перекисом на проявили високої антимікробної дії. Таким чином, можна зробити висновок, що відносно грамнегативних неспороутворювальних бактерій найефективнішим і найстабільнішим виявився розчин ПГМГ в комбінації з перекисом водню.

Оскільки грампозитивна бактерія B. subtilis здатна до спороутворення, тому було доцільним встановити антимікробні властивості досліджуваних розчинів відносно даного мікроорганізму. Найвищу біоцидну дію впродовж 48 год мав комбінований препарат на основі ПГМГ та перекису. Порівняно з розчином ПГМГ його активність підвищилася на 22% (24 год) і на 35% (48 год). Слід відмітити, що стабільну активність щодо даної культури показав комбінований розчин ПГМГ, перекису водню і персульфату.

Отже, з результатів дослідження видно, що комбінований дезінфікуючий розчини ПГМГ з перекисом водню має ефективну антимікробну дію відносно B. subtilis, тому можна припустити що він володіє спороцидною активністю.

За результатами досліджень антимікробної активності стосовно грампозитивної бактерії S. aureus відмічено, що розчини ПГМГ, ПГМГ з перекисом та ПГМГ з персульфатом на першу добу виявили нижчий рівень антимікробної активності порівняно з трьохкомпонентним розчином. Однак уже на другу добу діаметр зон затримки росту культури збільшився на 35-40%. Таким чином, можна зробити висновок, що відносно грампозитивних бактерій активними виявилися усі досліджувані розчини.

Дріжджі C. albicans є типовими представниками еукаріотичної мікрофлори людини, за певних умов вони можуть проявляти патогенні властивості. Тому доцільно було вивчити вплив досліджуваних розчинів на даний мікроорганізм. Найефективнішим на 24 год виявився комбінований розчин на основі ПГМГ з перекисом та персульфатом, однак уже на 48 год зона затримки росту зменшилася 37%, що може свідчити про його фунгістатичну дію. Відмічено, що активність розчину ПГМГ з перекисом водню до даної культури є на 22% вищою, ніж 1%-го розчину ПГМГ на 48 год.

Як відомо, мікроміцети утворюють спори, які є стійкими до дії багатьох дезінфектантів. Саме тому було проаналізовано вплив розчинів дезінфектантів на A. niger . Усі досліджувані комбіновані розчини на основі ПГМГ виявили високу антимікробну дію до A. niger на 24 год. При використанні розчину ПГМГ з персульфатом на першу добу зона затримки росту гриба була більшою на 5% порівняно з розчином ПГМГ, проте на 48 год вона зменшилася на 27%, що свідчить про фунгістатичну дію.

У підсумку варто відмітити, що комбіновані розчини ПГМГ з перекисом водню виявили ефективнішу антимікробну дію щодо більшості використовуваних тест-культур порівняно з розчинами діючих речовин окремо.

Література:

1. Легеза К. М. Універсальні засоби дезінфекції: плюси та мінуси // Управлвління закладом охорони здоров’я. - 2010. - № 1. - С. 64-73

2. Лисиця А.В. Механізми бактерицидної дії полігексаметиленгуанідину // Наукові доповіді НУБіП. – 2011., №3 (25);

3. Грегірчак Н. М. Оцінка дії біоцидних препаратів на бактеріальну та грибкову мікрофлору.// Сучасне птахівництво. – 2008. - №1. - с. 7-8.