Ступнікер Г.Л.

ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури»

Актуальні питання розвитку концепції інтелектуального капіталу підприємств

Ключовою передумовою становлення концепції інтелектуального капіталу (ІК) є необхідність пошуку чинників підвищення продуктивності праці та набуття підприємствами, що володіють інтелектуальним потенціалом, ознак інноваційності за умови наявності інноваційної стратегії їх розвитку.

Досить суттєвим є внесок зарубіжних спеціалістів та вітчизняних вчених, що займаються дослідженням інтелектуального капіталу, але, в той же час, існує нагальна потреба в систематизації поглядів на формування та реалізацію його складових. Вчення про капітал, його природу і функціональні форми є теоретичною базою для визначення сутності ІК, хоча, незважаючи на активізацію інтелектуальних ресурсів у якості ключових чинників сучасних виробничих процесів в світовій практиці, існують й критичні позиції деяких фахівців щодо виділення інтелектуальної форми капіталу. Вагомим аргументом для участі у подібній дискусії є з’ясування взаємозв’язку основних напрямів економічної теорії з вартісними оцінними підходами, та класифікаційна характеристика методів вимірювання ІК у зарубіжній та вітчизняній практиці.

Застосування економіко-управлінського підходу до ІК значно розширює сферу реалізації його складових, оскільки дозволяє визначити особливості їх функціонування, встановлювати взаємозалежності між ними, здійснювати порівняльну характеристику інтелектуального та фізичного капіталу, проводити структуризацію активів підприємства в контексті визначення їх ринкової вартості.

Дослідження впливу рівня розвитку людських ресурсів на продуктивність праці в контексті концепції ІК дозволяє дійти до висновку, що людський капітал є його базовою формоутворюючою складовою.

Формування іншої складової ІК - технологічного капіталу – відбувається за рахунок нематеріальних активів (НМА) та об’єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ). Технологічний капітал – єдина складова, яка відображається (ідентифікована) в бухгалтерському балансі підприємства, тому особливу увагу слід приділяти класифікації різновидів нематеріальних активів за функціональними ознаками та дослідженню методологічних засад відображення в бухгалтерському обліку даних про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності. У зв’язку з цим виникає необхідність переходу від бухгалтерського розуміння НМА до економічного.

В характеристиці третьої складової ринкового капіталу підприємства значне місце займає аналіз сутності гудвілу - невіддільних від бізнесу неідентифікованих НМА. Причому варто зазначити, що, на нашу думку, існує принципова відмінність між бухгалтерським та управлінським гудвілом.

Оцінка і аналіз ІК є інформаційним базисом передбачення функціонування і розвитку організації в майбутньому та істотно впливають на якість управлінських рішень. Тому діагностику ІК можна вважати не просто обов’язковим елементом сучасного менеджменту, але й основою стратегічного розвитку успішних підприємств.

ІК підприємства в контексті його економічної діагностики можна розглядати як з точки зору результату, так і процесу. У першому випадку особливу актуальність мають оцінювальні процедури щодо якості задіяних інтелектуальних ресурсів та можливостей їх трансформації у інтелектуальні активи підприємства, тобто спрямування здійснених підприємством витрат у його потенційні доходи. При дослідженні ІК як процесу важливим є вивчення особливостей формування його складових, які являються взаємозалежними і взаємодоповнюючими з точки зору впливу на забезпечення конкурентних (у тому числі й монопольних) переваг серед підприємств галузі й отримання на цій основі прибутку більш високого рівня.

Більшість традиційних показників, що вимірюють вартість ІК підприємства мають суттєвий недолік, оскільки в основі їх розрахунку лежить ринкова капіталізація підприємства, що значно обмежує об’єктивність оцінок. Показником, що підвищує інформативні можливості аналізу рівня використання підприємством інтелектуального капіталу, на нашу думку, є показник наднормативної прибутковості власного капіталу. Формування та подальше використання ІК, що створюється на підприємствах, які мають норму прибутковості власного капіталу, вищу за нормативну по галузі, є дійовим інструментом підвищення їхньої конкурентоспроможності.

Система функціональних залежностей між показниками формування та використання ІК підприємства відображає наявність впливу між:

· витратами, пов’язаними з відтворенням власного (ідентифікованого в балансі підприємства) й інтелектуального (сформованого в процесі виробничо-господарської діяльності ) капіталу;

· ключовими фінансовими показниками, що характеризують результативність та ефективність виробничо-господарської діяльності;

· показниками, на основі яких здійснюється оцінка формування і використання інтелектуального капіталу підприємства.