Экономические науки/ Экономика АПК.

К.е.н. Карпова І.В.

Харківський інститут банківської справи

Університету банківської справи Національного банку Украйни

ФОРМУВАННЯ РИНКУ ЗЕМЛІ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Загострення світової продовольчої кризи актуалізує проблеми розвитку агарного сектору економіки України. Умовою вирішення проблем сталого розвитку аграрного виробництва та забезпечення продовольчої безпеки країни є реформування системи господарювання та відносин власності в АПК. Центральне місце в реалізації сучасної аграрної політики держави є проведення земельної реформи та створення умов для функціонування ринку землі.

Кардинальні зміни у системі земельних відносин базуються на створенні відповідної законодавчої бази та організаційно-регуляторних заходах держави. У 1991-1995 р.р. основна увага приділялася обґрунтуванню ідеології ринкових перетворень в аграрній економіці, визначенню форм власності на землю (приватної, колективної та державної) та їх законодавчому оформленню. Відбувається роздержавлення, у процесі якого земля та майно передаються у власність недержавним сільськогосподарським підприємствам; приватна власність на землю отримує правове оформлення, але у реальному житті не реалізується .

У 1995-1999 р.р. здійснюється суттєве прискорення земельної реформи. У відповідних законодавчих актах [1] врегульовано передачу землі у колективну власність безкоштовно для виробництва сільськогосподарської продукції; передбачено паювання сільськогосподарських земель, тобто визначення розміру земельної частки кожного члена сільськогосподарського підприємства, та видача сертифікатів на земельний пай; визнано, що власники земельних паїв можуть добровільно створювати спільні аграрні підприємства різних організаційно-правових форм, або продавати, дарувати, обмінювати, передавати в спадщину земельні ділянки. Проте процес паювання земель здійснювався формально, без виділення їх на місцевості, тому створення приватного сектору аграрної економіки відбувалося дуже повільно.

Прискорення земельної реформи починається з 1999 року. В Указі Президента України від 03.12.1999 р. «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» [2] встановлюється обмежений термін перетворення колективних сільськогосподарських підприємств у приватні, визначено порядок отримання землі у приватну власність, врегульовано оренду земельних паїв з виплатою орендної плати в натуральній або грошовій формі. Остаточне закріплення ринкової структури земельних відносин відбулося з прийняттям у 2001 р. нового Земельного кодексу України, якій визначає рівноправність трьох форм власності на землю – приватної, колективної та державної [3].

У результаті роздержавлення та приватизації 7 млн. осіб отримали земельні ділянки у приватну власність. Однак володіння землею її власниками поки що обмежено. В Україні до 01.01.2015 р. діє мораторій на ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення: власники земельних ділянок не мають права продавати їх, заборонено також внесення прав на землю в уставний фонд господарських товариств. Таким чином, інститут приватної власності на землю не отримує відповідної форми реалізації.

Становленню реального ринку землі в України сприятиме розвиток фінансово-кредитної інфраструктури аграрного сектору економіки, зокрема заснування публічного акціонерного товариства "Державний земельний банк" [4]. Метою діяльності Банку є створення умов для функціонування ринку земель, підтримки вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника, переважно фермерського господарства, зміцнення виробничого потенціалу аграрної економіки. Основними напрямками діяльності Банку є ефективне управління землями державної власності, проведення процедури приватизації, купівлі-продажу, здачі їх в оренду, розвиток аграрного виробництва за рахунок дешевих кредитів під заставу земельної ділянки. Однак процес створення Земельного банку гальмується внаслідок нестачі фінансових ресурсів держави.

Після відміни мораторію на ринковий оборот земель сільськогосподарського призначення продаж земель державної та комунальної форм власності здійснюватиметься на земельних торгах. Проте у законодавстві не визначена чітка і зрозуміла процедура проведення цих торгів, порядок встановлення стартової ціни на земельну ділянку, не вказується на переважне право на землю орендарів земельних ділянок. Всі ці питання потребують негайного вирішення для створення умов щодо функціонування ринку землі в Україні.

Отже, в результаті проведення аграрної реформи в Україні створено систему земельних відносин, яка у цілому відповідає ринковим умовам. Формування реального ринку землі вимагає відміни мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення та подальшого удосконалення законодавства, у якому необхідно розв’язати проблеми проведення земельних торгів та ринкового обігу земель.

Література

1. Указ Президента України від 10.11.1994 р. № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: // www. zakon.rada.gov.ua.

2. Указ Президента України від 03.12.1999 р. № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: // www. zakon.rada.gov.ua.

3. Земельний кодекс України [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: // www. zakon.rada.gov.ua.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2012 р. № 609  «Про створення Державного земельного банку» [Електронний ресурс].- Режим доступу: http: // www. zakon.rada.gov.ua.