Бусленко Б. В.

Національний університет харчових технологій

Потреба в залученні інвестицій в агропромисловий комплекс України

В умовах економічної кризи необхідність залучення інвестиційних ресурсів в АПК України набуває особливої актуальності. На сучасному етапі від вирішення проблемних питань інвестиційної діяльності у вітчизняному сільському господарстві та переробних галузях АПК, значною мірою залежить відновлення та зростання матеріально-ресурсного потенціалу, підвищення рівня виробництва та конкурентоспроможності української продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, вирішення всього спектра соціально-економічних проблем країни.

Сільське господарство належить до провідних галузей агропромислового комплексу України, ефективність його функціонування визначає національну економічну та продовольчу безпеку. Недостатні обсяги інвестиційних ресурсів призвели до погіршення матеріально-виробничої бази суб'єктів господарювання, зменшення прибутковості і рентабельності, низького рівня концентрації і спеціалізації виробництва, слабкого розвитку інфраструктури аграрного ринку.

Матеріально-ресурсне забезпечення аграрного виробництва, його ефективний розвиток прямо залежать від обсягу, структури та напряму інвестицій – витрат на будівництво та ремонт виробничих приміщень, придбання сільськогосподарської техніки та обладнання, впровадження нових технологій, забезпечення достатнього рівня платоспроможності, зміцнення фінансової стійкості та поліпшення виробничої діяльності аграрних підприємств.

Нині ситуація з можливостями доступу до отримання довготермінових кредитів для більшості дрібних і середніх фермерських господарств проблемна. Основними перешкодами на шляху отримання кредитів є: невирішене правове питання власності на землю, низька рентабельність більшості агропідприємств, непрозорість ринку.

На думку Ф.О. Ярошенка, основу політичного принципу забезпечення інвестиційними ресурсами сільського господарства загалом повинно становити створення сприятливих умов для поєднання сировинних, переробних і торгових галузей АПК в єдиному комплексі. Проблема в тому, що кошти з бюджету виділяються здебільшого переробним підприємствам АПК, а також на важливі технічні культури, а на розвиток інших галузей коштів не вистачає.

Як справедливо зазначає М.Ю. Коденська, сільськогосподарське виробництво має екстенсивний характер, а стан розвитку аграрного виробництва зумовлений низкою чинників і насамперед байдужістю держави до стану розвитку сільського господарства. Як наслідок – дефіцит фінансових і матеріально-технічних ресурсів у підприємствах аграрного сектора, високий фізичний і моральний рівень спрацьованості основних засобів – потребує збільшення витрат на їхній ремонт.

У сучасних умовах активізація інвестиційної діяльності є визначальною – через світову кризу продовольства, котра спричинила стрімке зростання цін на продукти харчування, і цим самим зумовила потребу щодо залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій.

Таким чином, інвестиції це – найважливіша частина фінансування розширеного відтворення, яка забезпечить економічне зростання в довготривалій перспективі. Вони визначають темпи розвитку сільськогосподарського виробництва, а широке їх застосування забезпечить структурні зміни, технологічне переоснащення та модернізацію, запровадження сучасних високопродуктивних і ресурсоощадних технологій, вихід на передові позиції розвитку й пріоритетності галузі.

Інвестиційні ресурси в тих обсягах, які фактично реалізуються, не забезпечують розширеного відтворення, а для більшості вітчизняних підприємств основним джерелом інвестицій є їхні власні кошти. Все це призвело до того, що більшість сільськогосподарських підприємств – збиткові. Вони використовують застарілу техніку, а більшість обігових коштів спрямовується не на оновлення устаткування, а на його поточний і капітальний ремонти. Таке становище потребує пошуку шляхів виправлення, таких, як доступність довготермінового кредитування та залучення фінансових ресурсів

з інших галузей, насамперед переробної промисловості АПК.

Варто зазначити, що протягом тривалого періоду інвестиційна активність спадала, що пов'язано з інфляцією та зниженням стійкості національної валюти, дефіцитом бюджету, а здебільшого – прорахунками та недосконалістю законодавства. Незначне фінансування галузі зумовили катастрофічну спрацьованість устаткування, що істотно знижує ефективність функціонування аграрних підприємств; соціальний занепад села, зростання безробіття у сільській місцевості. Подальший стан розвитку сільського господарства залежатиме від політики держави у розробленні комплексу заходів, спрямованих на підвищення ефективності та стимулювання інвестиційної активності.

Основними методами такого стимулювання є:

· зменшення податкового тиску на певні види сільськогосподарської продукції;

· підвищення обсягу фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва;

· стимулювання імпорту та експорту (звільнення від експортного мита).

Оскільки, інвестиційна діяльність – це соціально-економічний процес здійснення інвестиційних вкладень з метою стабільного розвитку та досягнення високих результатів в економіці, вирішальний чинник усієї економічної політики, необхідно визначитись із напрямами її розвитку.

Одним із основних стратегічних напрямів подальшої активізації інвестиційної діяльності має бути створення привабливого інвестиційного клімату. В Україні необхідно прийняти комплексну програму залучення інвестицій, що передбачатиме:

ü впровадження та розроблення механізмів залучення іноземних інвестицій;

ü підвищення рівня гарантій і прав інвесторів,

ü налагодження автоматизованої інформаційної системи оперативного пошуку партнерів у сфері іноземного інвестування,

ü належного режиму консультаційного обслуговування з питань права, фінансування та страхування;

ü створення державного реєстру іноземних інвесторів і банку даних про об'єкти іноземного інвестування.

Таким чином, інвестиції – найважливіша частина фінансування розширеного відтворення, яка забезпечить економічне зростання у довготривалій перспективі. Вони визначають темпи розвитку сільськогосподарського виробництва, а широке їх застосування забезпечить структурні зміни, технологічне переоснащення та модернізацію, запровадження сучасних високопродуктивних і ресурсоощадних технологій, вихід на передові позиції розвитку й пріоритетності галузі.