К.е.н., доцент Безус Роман Миколайович

Дніпропетровський державний аграрний університет

Суть та значення терміну «органічний сектор»

У 20-х роках минулого століття ідеї Рудольфа Штейнера набули глобального значення, а саме: гармонія людини та природи; синергія гуманістичної, філосовської та виробничої функції. Після Першої світової війни австрійський філософ Р. Штейнер співпрацював з педагогами, фермерами, лікарями та представниками інших професій, що з часом дозволило філософські погляди закріпити на практиці. Згодом теорія та практика екологічного та сталого підходу до землеробства, що сприяло підвищенні родючості грунту без використання хімічних добрив і пестицидів, набували популярності.

Зараз біодинамічне землеробство широко практикується в Європі, Північній Америці, Азії та Австралії [1]. Як і органічні технології, біодинамічні є дружніми до оточуючого середовища і не суперечать принципам виробництва органічної продукції, а це, в свою чергу, дає можливість виробникам отримувати сертифікат і, як наслідок, сертифіковану органічну продукцію, ціна якої вища ніж конверсійної.

Уолтер Джеймс (Lord Northbourn) в своїй книзі «Погляд на Землю» (1940), пише: «У кінцевому підсумку, вірогідність замінити «хімічним» землеробством органічне землеробство буде достатньо високою, але можливо виявиться, що це набагато шкідливіше. Варто зазначити, що хімічне виробництво добрив є дуже великою і добре організовані індустрією. А їх пропаганда є витонченою». Саме цей запис вважається початком введення в обіг словосполучення «органічне землеробство».

Згідно з визначенням Департаменту сільського господарства США: «Органічне землеробство - це система виробництва сільськогосподарської продукції, яка забороняє або значною мірою обмежує використання синтетичних комбінованих добрив, пестицидів, регуляторів росту та харчових добавок до кормів при відгодівлі тварин. Така система, наскільки можливо, максимально базується на сівозмінах, використанні рослинних решток, гною та компостів, бобових рослин і рослинних добрив, органічних відходів виробництва, мінеральної сировини, механічному обробітку ґрунтів і біологічних засобах боротьби зі шкідниками з метою підвищення родючості та покращення структури ґрунтів, забезпечення повноцінного живлення рослин і боротьби з бур’янами та різноманітними шкідниками» [2].

Така система описує методи вирощування сільськогосподарської продукції з використанням родючого шару грунту, при цьому акцентується увага на землеробстві і недостатньо приділяється увага вирощування тварин. Такий підхід є не припустимим у виробництві органічної продукції, бо виробництво органічної продукції можливе лише при комплексному підході, що передбачає утримання тварин з метою внесення органічних добрив. Максимальний обсяг внесення органічних добрив на 1 гектар, в перерахунку на діючу речовину, складає 170 кг азоту від тварин на гектар, що рівносильно утриманню двох корів на гектарі площі.

За визначенням Міжнародної федерації органічного сільськогосподарського руху (IFOAM): «Органічне сільське господарство – виробнича система, що підтримує здоров’я ґрунтів, екосистем і людей. Воно залежить від екологічних процесів, біологічної різноманітності та природних циклів, характерних для місцевих умов, при цьому уникається використання шкідливих ресурсів, які викликають несприятливі наслідки. Органічне сільське господарство поєднує в собі традиції, нововведення та науку з метою покращення стану навколишнього середовища та сприяння розвитку справедливих взаємовідносин і належного рівня життя для всього вищезазначеного» [3].

Процес виробництва, переробки та реалізації органічної продукцію має бути сертифікований за органічними стандартами. Саме проведення сертифікації діяльності усіх етапів дозволяє забезпечити споживача продукцією, яка має право ідентифікуватися як органічна (рис.1). Робота з органічною продукцією та сертифікація діяльності підприємств є їх об’єднуючим фактором і саме за цим критерієм такі підприємства та організації можна винести в окремий сектор – органічний сектор.

Рис.1. Схема сертифікації етапів руху органічної продукції

Ревенко Л.С., стверджує, що органічний сектор – це індустрія, причому висока, а сегрегація товаропотоків досягається за рахунок розвиненого законодавства та інфраструктури, яка забезпечує його виконання. У Росії теоретична основа і база для органічного агровиробництва створені, але відсутні опрацьовані до рівня господарюючого суб’єкта законодавчі документи, які дозволяють виділити органічний продукт [4]. Хоча ентузіасти-бізнесмени розпочали органічне виробництво на віддалених територіях, покинутих селянами землях, які природним шляхом звільнилися від накопиченого забруднення. В межах Національної програми «Здоров’я нації» розпочато виробництво органічного дитячого харчування, а промислова група «Лакор» створила лінійку унікальних продуктів в м’якій упаковці з тривалим строком зберіганні і збалансованою харчовою та біологічною цінністю для харчування космонавтів в умовах невагомості [5].

У розвинених країнах органічний сектор – це сектор високоіндустріальний, але не це виділяє його на тлі інших секторів (традиційний і ГМ сектора не менш, а ще більш інтенсивні), а те, що при високому ступені інтенсивності в ньому практикуються принципово інші методи виробництва. Відмінність не тільки у відсутності шкідливих речовин в продукції, але і у світоглядній складовій, об’єднуючою екологічну, рекреативну, ландшафтну, культурну, традиціоналістську і лише, як підсумок – виробничу функцію [6].

Отже, можна зробити висновок, що «органічний сектор» – сукупність підприємств та організацій з виробництва, переробки і реалізації органічної продукції, а також її популяризації серед населення, які у своїй діяльності дотримуються не лише принципів органічного землеробства, а і мають сертифікати на проведення вище зазначених операцій.

Література:

1. Biodynamic Agriculture: The Journey From Koberwitz To The World, 1924-1938/ John Paull/ Journal of Organic Systems – 6 – 2011 – P.27-41

2. Офіційний сайт Департаменту сільського господарства США Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.usda.gov/fundinglapse.htm?navid=ORGANIC_CERTIFICATIO

3. Офіційний сайт Міжнародної федерації органічного сільськогосподарського руху [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ifoam.org/en/organic-landmarks/principles-organic-agriculture

4. Ревенко Л. Возможности и перспективы развития сотрудничества России и стран АТЭС в сфере органического агропроизводства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.apec-center.ru/trends/36/652/show/

5. Макаров В.Н. Органическое производство и другие новые технологии производства овощей и фруктов для российской пирамиды здорового питания / В.Н. Макаров, М.Ю. Акимов, Л.Н. Влазнева / Новые медицинские технологи. - 2011.- №3.-С.10-12.

6.  Ревенко Л. Мировые тенденции органического агропроизводства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ecpol.ru/index.php/component/content/article?id=309