"Економічні науки" 15 Державне регулювання економіки

аспірант кафедри податків та фіскальної політики Угрин В.В.

Тернопільський національний економічний університет

Ключові аспекти процедури примусового стягнення податкового боргу в Україні

Протягом останніх років в Україні відбулись суттєві зміни у формуванні структури податкової системи, зокрема серед таких перемін чільне місце належить реорганізації фіскальних органів. Зауважимо, що таке реформування не завжди позитивно впливає на процес податкового адміністрування. Звідси закономірно, що податки, податкова система та наявність податкового боргу суттєво позначаються на стані соціально-економічного розвитку держави. Це обумовлено тим, що роль податків в сучасних економічних системах надзвичайно важлива. Оскільки податкова складова державного бюджету доволі суттєва, тому несвоєчасна сплата податків та зборів є передумовою невиконання державою своїх зобов’язань перед громадянами. А наявність податкового боргу в будь-якому розмірі це суспільне зло, що порушує права всіх, позбавляючи державу джерел фінансування їхніх потреб [3, 234]. Відтак, питання що стосуються своєчасного погашення податкового боргу платників податків є доволі актуальними в умовах сьогодення.

Відзначимо, що під погашенням податкового боргу розуміють сукупність адміністративно-правових відносин у сфері реалізації контролюючих, виконавчо-розпорядчих функцій фіскальних органів, а також належних дій податкового боржника, пов’язаних із застосуванням заходів, передбачених законом, спрямованих на самостійну сплату або примусове стягнення податкових зобов’язань, що призвели до зменшення абсолютного значення суми податкового боргу, підтвердженого відповідним документом [1 ,76]. З огляду на зазначене при несвоєчасні сплаті податків та зборів існують два основні шляхи забезпечення погашення податкової заборгованості: добровільне погашення податкового боргу (період який триває від першого дня прострочення сплати узгодженого податкового зобов’язання платника податків до закінчення терміну тривалості податкової вимоги); примусове стягнення податкового боргу.

Незважаючи на те, що платникам податків надається доволі значний період часу для самостійного погашення суми податкового боргу, така можливість часто нехтується ними як із об’єктивних так і суб’єктивних обставин. Тому, контролюючі органи наділенні правами щодо примусового стягнення такого боргу. Наведемо ключові аспекти примусового стягнення податкового боргу:

по-перше, заходи, щодо примусового стягнення податкового боргу в повній мірі покладаються на органи Міністерства доходів та зборів України. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється;

по-друге, до примусових заходів стягнення відносять вилучення готівки з каси, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі;

по-третє, для отримання права на примусове стягнення контролюючий орган має неодмінно звернутись в суд для отримання дозволу на безспірне стягнення. Лише після отримання рішення суду контролюючий орган може вилучати готівку з каси або направляти платіжні вимоги до установ банку,що обслуговують платника податків. Якщо ж після вчинення таких дій податковий борг повністю не погашено контролюючий орган ініціює звернення до суду про право на продаж майна боржника. Продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах або через торгівельні організації;

по-четверте, існують обмеження в часі щодо примусового стягнення податкового боргу, а саме позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, мають пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу [2]. Зазначимо, що виключно рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу;

по-п’яте, платник податків не вправі перешкоджати контролюючим органам після отримання ними судового рішення яке дає право погашати усю суму боргу за рахунок коштів або майна підприємства яке належним чином описане та зареєстроване в податкову заставу. У випадку недопущення посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок до обстеження територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що можуть бути джерелом погашення податкового боргу, та у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених Податковим кодексом контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника у банках та інших фінансових установах;

по-шосте, органи стягнення застосовують примусові методи виключно в порядку черговості. Так для початку вони зобов’язані ініціювати позов на вилучення готівки та стягнення коштів, а лише згодом на продаж майна. Такі дії доволі часто приводять до затягування часу щодо стягнення заборгованості, адже між моментом виникнення та погашення суми податкового боргу проходить доволі значний період, а інколи він виходить за межі бюджетного року.

На основі проведеного дослідження можна відзначити, що контролюючі органи уповноваженні здійснювати безспірне стягнення податкового боргу наділені доволі значними правами. Нажаль, як свідчить вітчизняна практика, навіть використання усіх вище згаданих методів не завжди призводить до скорочення податкової заборгованості. Тому, на нашу думку, необхідно приділити значну увагу превентивним заходам щодо недопущення виникнення податкового боргу, а також підвищення рівня добровільної сплати податкового боргу.

Література:

1. Головач А.В. Правові засади регулювання податкового боргу в Україні: монографія / А.В. Головач, О.В. Онишко, Д.Г. Мулявка Нац. Ун-т ДПС України. – Ірпінь. –2011. – 174 с.

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 із змінами та доповненням від 04.07.2013. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

3. Яковлєва А. Податковий борг: економічний зміст і дискусійні питання /А. Яковлєва // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – №3(117). –С.230-234