Рочвак О.А., Тодосейчук Г.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

РОЛЬ ТА Особливості банківського інвестування в україні

 

Банківська система відіграє важливу роль в економічному розвитку держави. Важливою передумовою економічного зростання країни є розвиток інвестиційної  діяльності банків та її стимулювання, цим і визначається актуальність обраної теми.

Дослідженням банківського інвестування присвячені праці таких вчених як О.О. Папаіка, В.О. Орлова, О.Д. Вовчак, Р.С. Квасницька та інших.

Метою роботи є дослідження ролі банківського інвестування та його особливостей.

Інвестиційна діяльність банку – це здійснення банківських операцій з метою одержання прибутку від діяльності з цінними паперами, а також  для  забезпечення  участі  у  статутному  капіталі  інших  підприємств  і контролю над їх власністю.

Банківське інвестування є однією з активних операцій банків та має свої особливості. До них відносять [1]:

1) знеособлений характер банківського інвестування;

2) інвестиції дають можливість забезпечувати ліквідність балансу банку;

3) при інвестуванні ініціаторами угод є банки, в той час як при кредитуванні – позичальники.

Банки мають право здійснювати інвестиції лише на підставі письмового дозволу НБУ, який дається згідно з правилами, встановленими статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р. [3].

Інвестиції класифікуються за різними критеріями. Розглянемо деякі з них:

Класифікаційні ознаки

Види інвестицій

1. за характером участі в інвестуванні

1.1. прямі

1.2. непрямі

2. за метою інвестування

2.1. стратегічні

2.2. портфельні

3. за об'єктом вкладення коштів

3.1. реальні

3.2. фінансові

4. за призначенням вкладень

4.1. у створення і розвиток підприємства

-вкладення в  діяльність інших підприємств

-вкладення у власну діяльність банку

4.2. інвестиції, не пов'язані з участю банку в господарській діяльності

5. за джерелами коштів

5.1. власні

5.2. клієнтські

6. за строками вкладень

6.1.короткострокові

6.2. середньострокові

6.3. довгострокові

7. за видами ризиків

7.1. ринкові

7.2. кредитні

7.3. відсоткові

При здійсненні інвестиційної діяльності банку проводять дослідження ринку цінних паперів, оцінюють їх якість, аналізують інвестиційні ризики, готують звіти про інвестиційну діяльність банку тощо.

 Інвестиційний портфель — це цілеспрямовано сформована сукупність об’єктів фінансового та/або реального інвестування, призначена для реалізації попередньо розробленої стратегії, що визначає інвестиційну мету [2].

Портфель інвестицій має перевірятись не рідше, ніж раз на рік для своєчасного коригування інвестиційної стратегії банку.

Більшість банків України у своїй діяльності дотримуються стратегії «Штанги», яка полягає в тому, що більша частина інвестиційного портфелю складається з довгострокових зобов’язань та збалансовується наявністю невеликої кількості короткострокових цінних паперів.

Цей метод є найбільш доцільним для тих банків, у яких наявні точні прогнози стосовно динаміки відсоткових ставок.

Метою банків-інвесторів може бути:

1) безпечність, тобто стабільність отримання доходу. Вона зазвичай досягається при низькій доходності цінних паперів;

2) доходність, тобто отримання максимальних дивідендів. Проте для забезпечення найбільшої доходності банк змушений вкладати кошти у менш безпечні активи;

3) ліквідність, швидке та беззбиткове конвертування цінних паперів в кошти.

Отже, банківське інвестування відіграє важливу роль в розвитку банківської системи. Інвестиційна діяльність дає можливість забезпечувати ліквідність балансу банків та є важливим аспектом їхньої успішної діяльності.

Література:

1.            Вовчак О.Д. Кредит і банківська справа : підручник / О.Д. Вовчак, Н.М. Рущишин, Т.Я. Андрейків. – Київ : Знання, 2008. – 564 с.

2.            Квасницька Р.С. Формування ефективної системи стратегічного управління інвестиційною діяльністю банків [Електронний ресурс] // Електронні текстові дані. – Режим доступу: <http://intkonf.org/

3.            Про банки і банківську діяльність: [закон України № 2121-ІІІ: прийнятий Верховною Радою 7 грудня 2000 р.: станом на 01 січня 2013 р.] [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Електронні текстові дані. – Режим доступу: <http://www.zakon.rada.gov.ua.