Економічні науки / Банки і банківська справа

Проф. Буріменко Ю.І., Голубова О.С

Одеська національна академія зв’язку ім.. О.С. Попова

Напрями підвищення прибутковості банківської установи в умовах здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Характерною рисою сучасних міжнародних фінансових відносин є динамічний розвиток нових банківських продуктів та технологій. Це вимагає використання нових концепцій, методологічних і методичних підходів до вивчення можливостей та стратегій їх здійснення комерційними банками України. Вихід України у глобальне економічне середовище викликав ряд принципово нових проблем та задач, які постали перед комерційними банками. Для нормального функціонування економіки постійно необхідна мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів між її сферами і секторами. Створення сприятливих умов для розвитку виробництва та забезпечення неперервності відтворювального процесу є одним із актуальних питань економічної політики держави в умовах трансформації, яка відбувається в суспільстві та економіці України. Серед найважливіших напрямів реалізації цього завдання заходи, спрямовані на забезпечення ефективності банківської діяльності. Банківська система як одна із складових ринкової інфраструктури формує механізми перерозподілу грошових потоків між суб’єктами господарської діяльності, забезпечує ефективність мікропроцесів та формує інструментарій досягнення важливих макроекономічних цілей.

Зміни, що відбуваються останнім часом у економічній системі країни, кардинально впливають на напрями та темпи розвитку банківської системи. Останні роки відзначилися тим, що банківський сектор набув ознак динамічної, високотехнологічної та конкурентної галузі. За таких обставин вимоги до ефективності діяльності банківської системи та окремого банку значно підвищуються.

Щоб виконувати взяту на себе місію збереження та примноження суспільного капіталу, банки мусять постійно підвищувати ефективність діяльності. Вплив ринкового механізму на підвищення ефективності банківської діяльності є багатоканальним і гнучким. Зокрема ринок оперативно реагує на зміну поточних суспільних потреб, виявляє ступінь ефективної банківської діяльності, встановлює її нижню межу через конкурентне порівняння індивідуальних витрат праці з суспільно необхідними, стимулює нововведення, раціоналізацію і прискорення відтворювального процесу. В такий спосіб ринковий механізм сприяє підвищенню економічної ефективності банківської діяльності. Дослідження економічної ефективності банківської діяльності привертають увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків, а саме: О.В.Васюренко, А.М. Герасимович, О.В. Дзюблюк, Г.Т. Карчева, A.M. Мороз, M.I. Савлук, Р. І. Тиркало, М. Алле, И. Ансофф, Л. Рассел Акофф, Л.В. Брагінський, Р.Дорибу, Л.В. Канторович, А.В. Куроченко, О. І. Лаврушин, В.В. Новожилов, В.В. Пятенко, П. Роуз, Дж. Сінкі, С.Г. Струмілін, В.Н. Тарасевич, В.М. Усоскін, І.Фішер, Р. Шмалензі.

Наукові напрацювання в загальній теорії ефективності, рекомендації стосовно способів її оцінювання хоча і досить значні, проте проблеми визначення економічної ефективності з урахуванням специфіки банківської діяльності залишаються недостатньо розробленими як в теоретичному, так і в методично-практичному аспектах. Публікації з проблем ефективності банківської діяльності присвячено лише окремим підходами до її визначення. Зазвичай ефективність розглядається у контексті дохідності і трактується як її складова. Однак економічна ефективність є неадитивною величиною, тому загальносистемний показник не може бути зведений до простої суми показників ефективності складових системи. За сучасних умов економічну ефективність слід трактувати як інтегровану характеристику, в якій концентровано відображається сукупний результат діяльності банку. [1]

Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.

Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників. Прибуток банку - це різниця між валовими доходами банку та витратами. Прибуток банку складають:

- прибуток від основної діяльності;

- валовий прибуток, до якого, крім прибутку від основної діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, непередбачені доходи і витрати;

- чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток.

Прибутковість банку залежить від ефективності використання його власних і залучених коштів. Рівень доходності банк може підняти шляхом зміни структури активних операцій і співвідношення між позичковими та інвестиційними операціями на користь більш вигідних, а також через регулювання своєї короткострокової заборгованості й депозитних рахунків.
Потрібно раціонально й ефективно розміщувати кошти банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю, надійністю із прибутковістю комерційного банку.

В цілому серед українських банків останнім часом спостерігається тенденція зниження частки процентних доходів в їхньому загальному обсязі. При цьому непроцентні доходи збільшуються переважно за рахунок розширення обсягів касово-розрахункового обслуговування. З одного боку, це явище позитивне, бо свідчить про розширення кількості клієнтів, збільшення кількості послуг за розрахунково-касовим обслуговуванням. З іншого боку, ці цифри також свідчать про нерозвинутість в Україні ринку банківських послуг взагалі і факторингових, лізингових, трастових, які посідають істотне місце в діяльності західних банків, зокрема.[2]

Відповідно до вищесказаного можна відмітити, що українська банківська система має великі перспективи щодо підвищення ефективності діяльності комерційних банків, але це можливе лише за умов покращення не тільки стану банківської системи, а і всієї економіки України в цілому.

Література

1. Банк: Партнерство в бизнесе. – М.: Приор, 2008. – 125-128с

2. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. Тиркала Р.І. – Тернопіль: Карт-бланш, 2006. – 314с.