Экономические науки/2.Внешнеэкономическая деятельность.

доц. Балдинюк А.Г., Варшавська Н.Г.

Вінницький торговельно-економічний інститут, Україна, м.Вінниця

СТВОРЕННЯ СТРАТЕГІЇ ВИХОДУ ПІДПРИЄМСТВА НА ЗОВНІШНІ РИНКИ

Вітчизняний ринок недостатньо місткий та не здатний поглинути всю запропоновану продукцію, що примушує підприємства виходити на зовнішні ринки, конкуренція на яких значно вища. Тому для забезпечення ефективної зовнішньоекономічної діяльності підприємству необхідно чітко визначити стратегію свого розвитку, яка в майбутньому надасть довгострокові конкурентні переваги.

На сьогоднішній день у вітчизняній та зарубіжній літературі питання створення та вибору стратегії висвітлено багатьма авторами. Серед них – П. Друкер, Г. Мінцберг, М. Портер, П. Нортон, П. Нємцов, З. Шершньова, В. Пастухова.

Не дивлячись на те, що побудові стратегії присвячено дуже багато праць, потреба в конкретних алгоритмах та адаптації до конкретних ситуацій в галузі та на підприємстві залишається. Крім того, побудова стратегії виходу на зовнішній ринок має свої особливості, вона повинна враховувати законодавство, а також  міжнародні стандарти і традиції тих країн, корпорацій і ринків, на які планується вихід. 

Стратегія виходу на зовнішні ринки повинна будуватись  на принципах побудови загальної стратегії. Але вона  повинна мати власні інструменти аналізу. Серед них – методи експорту  продукції, аналіз продукції. Якщо підприємство працює тільки на внутрішньому ринку і тільки розпочинає свою роботу над тим, щоб вийти на зовнішні ринки, йому доцільно проаналізувати всі відомі стратегії, досвід конкурентів (за можливістю) та свої фінансові можливості для виходу на зовнішній ринок, обґрунтувати свої практичні дії.  Таким дослідженням і  присвячена дана роботи.

Вирішення проблеми виходу компаній на міжнародний ринок передбачає, як правило, з'ясування двох основних питань: мотивів підприємств до виходу на зовнішні ринки і чинників, які визначають вибір форми виходу підприємств на зовнішні ринки. При цьому слід зазначити, що процеси глобалізації у світовій економіці підсилюють тенденцію до необхідності прискорення виходу компаній на вищезазначені ринки. Ф. Котлер виділяє такі мотиви виходу підприємств на зовнішній ринок[3, с. 289]:

- надання зовнішніми ринками можливості отримання більш високого доходу;

- економія витрат шляхом збільшення масштабів реалізації;

- зниження ризиків внаслідок зменшення залежності від внутрішнього ринку;

- вимоги клієнтів компанії, які обслуговуються за межами національних кордонів.

Доречно зауважити, що проаналізовані мотиви є досить вагомими для підприємств, проте набагато більше значення має можливий позитивний рух кривої ефективного попиту на наукомістку продукцію українських підприємств при виході на глобальні ринки. Вибір ринку та можливість виходу з нього – це суттєва відмінність міжнародного маркетингу від внутрішнього. Саме тому вибір стратегії виходу на зовнішні ринки залежить від мети підприємства, масштабів діяльності, характеру товару й намірів контролювати продаж. Враховується також потенційний обсяг продажу, витрати й інвестиції на організацію руху товарів, наявність підготовленого персоналу (продавців) та інші умови.

Серед основних стратегій виділяють стратегію експорту, спільного підприємництва та прямого інвестування.

Експорт є найпростішим способом виходу на зовнішній ринок. Перевагами цього способу є мінімальні зміни у товарному асортименті, мінімальних інвестиційних затратах та відносно легшому виході на зовнішній ринок.

Спільне підприємництво – стратегія виходу підприємства на зовнішній ринок, яка ґрунтується на поєднанні його зусиль із ресурсами комерційних підприємств країни-партнера з метою створення виробничих і маркетингових потужностей [2, c. 150]. Істотною особливістю та відмінністю є формування партнерства за кордоном та створення потужностей.

Стратегія прямого інвестування передбачає вкладання капіталу в створення за кордоном власних складських або виробничих підрозділів, забезпечуючи найбільш повне залучення підприємства до ЗЕД. Створення закордонної виробничої філії є формою прямих інвестицій в економіку іноземної держави, головною перевагою якої є те, що підприємство таким чином може заощадити кошти за рахунок більш дешевих сировинних або трудових ресурсів, за рахунок скорочення транспортних витрат а також пільг, наданих іноземними урядами закордонним інвесторам тощо.

Кожна із стратегій виходу підприємства на зовнішній ринок має свої переваги та недоліки, які слід розглядати в контексті особливостей товару.

Для розробки стратегії необхідний комплексний аналіз діяльності підприємства. Він включає комплексний аналіз діяльності підприємства (фінансово-економічний аналіз, що чітко виявить внутрішні можливості підприємства). Також важливим є аналіз зовнішнього середовища (постачальники, конкуренти, споживачі).

Після проведення аналізу економічної діяльності підприємства складається список стратегічних альтернатив, тобто система стратегій із розрахунком вірогідності їх запровадження щодо досягнення загальної мети.

Отже, основними цілями, з якими підприємства виходять на зовнішні ринки, є максимізація прибутку за рахунок більшого обсягу продажу товарів і послуг на зовнішньому ринку та забезпечення довгострокового успішного збуту і, відповідно, економічного зростання. Успішна робота підприємства в умовах гостро конкурентного закордонного ринку передбачає поглиблений аналіз усіх «за» і «проти» і ухвалення рішення про доцільність виходу на зовнішній ринок. Після того, як підприємство вирішило займатися збутом продукції в тій чи іншій країні, воно повинно обрати стратегію виходу на обраний ринок (може зупинитись на трьох варіантах: експорт, спільна підприємницька діяльність, пряме інвестування за кордон).

Традиційний український експорт орієнтований на ринки країн СНД унаслідок кооперації та спеціалізації національного господарства, закладених ще за радянських часів.

Перспективним є розширення співробітництва з країнами Європи, Азії, Африки та Латинської Америки у військово-технічній сфері, спільне впровадження українських технологій з подальшим спільним освоєнням національних і регіональних ринків.

Література:

1 Гаркуша О. О. Ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Автореф. [Електронний ресурс]: http://masters.donntu.edu.ua/2003/fem/garkusha/diss/index.htm

2  Кобута, І. В.  Узгодженість регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК України та Росії з принципами СОТ / І. В. Кобута // Економіка А П К. – 2006. – №6. – С.149-155.

3 Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. / Общ. Ред. И вступ. Ст. Е.М. Пеньковой. - Новосибирск: Наука, 2009. - 736 с.

4 Рубан І. В. Обгрунтування стратегії розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства на засадах збалансованої системи