Економічні науки/2
Зовнішньоекономічна діяльність
Медведкова А.Ю.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
Вихід українських підприємств на міжнародний фондовий ринок як шлях залучення іноземних інвестицій
Наявність в
Україні великої кількості підприємств, які швидко розвиваються й мають потреби в
нових джерелах фінансових інвестицій, обумовлює актуальність вивчення можливих
шляхів виходу підприємств на міжнародні фондові ринки. Керівники та власники
українських компаній зацікавлені в джерелах фінансування своїх організацій,
пов'язаних із мінімальними витратами. Таку можливість їм може забезпечити
участь у діяльності міжнародних фондових бірж, що, крім одержання засобів на
розширення своєї діяльності, дозволяє збільшувати вартість компанії, залучати до співпраці крупних партнерів.
Протягом
останніх років питання виходу українських корпорацій на міжнародний фондовий
ринок, у тому чи іншому вигляді, досліджувалися багатьма вітчизняними
науковцями, серед яких О. Біда, І. Іваненко, І. Лютий,
В. Міщенко, О. Мендрул, О. Мозговий, С. Науменкова,
О. Охріменко, І. Шевчук та інші. На сьогоднішній день для українських
підприємців важливим є дослідження шляхів
виходу на міжнародні фондові майданчики на основі виявлення причини активізації
на ринку IPO,
що зумовило актуальність обраної теми.
На початковому етапі становлення ринкових
відносин в Україні більшість підприємств знаходилися в напівкризовому стані, що
не дозволяло їм виходити на міжнародні фондові майданчики. З ухваленням у 2006
р. Закону «Про цінні папери і фондовий ринок» (ВВР), 2006, № 31, ст.268), у підприємств з'явилася можливість
виходу на IРО, проте, умови виходу залишалися
достатньо жорсткими: власникам або емітентам, які мали бажання провести операцію з цінними паперами за межами України, необхідно було отримати у регулятора спеціальний дозвіл. Зокрема,
комісія видавала дозвіл на операцію із цінними
паперами за умови здійснення платежу по ній за межами України й наявності
нерезидента як хоч би однієї зі сторін операції. Новий законодавчий акт торкнувся
й випуску єврооблігацій.
Єврооблігації використовуються українськими
корпораціями починаючи з 2002 р., коли Київстар
G.S.М. вперше розмістив на світовому ринку боргові цінні папери на суму 100
млн. дол. За десять років існування ринку випуски єврооблігацій здійснили 34
українські корпорації, які разом здійснили 65 емісій. Станом на 01.05.2011 р.
загальний обсяг залучених корпораціями фінансових ресурсів на міжнародних
ринках капіталу через випуск єврооблігацій становив 19,2 млрд. дол. [9].
Галузевий розподіл єврооблігаційних випусків свідчить про їх недостатню
ефективність щодо забезпечення фінансовими ресурсами української економіки
(табл. 1).
Таблиця 1 - Розподіл випусків єврооблігацій українських емітентів
за галузями економіки станом на 01.05.2011 р. [3]
|
Галузь |
Обсяг емісії, млн. дол. |
Частка у загальному обсязі, % |
Кількість емісій |
Кількість емітентів |
|
Банки і небанківські фінансові установи |
10208,0 |
59,6 |
41 |
15 |
|
Машинобудування |
232,5 |
1,4 |
2 |
2 |
|
Нафтогазова промисловість |
1550,0 |
9,1 |
3 |
2 |
|
Хімічна і нафтохімічна промисловість |
125,0 |
0,7 |
1 |
1 |
|
Чорна металургія |
2125,0 |
12,4 |
5 |
4 |
|
Паливно-енергетичний комплекс |
500,0 |
2,9 |
1 |
1 |
|
Агропромисловий комплекс |
450,0 |
2,6 |
2 |
2 |
|
Харчова промисловість |
904,7 |
5,3 |
3 |
2 |
|
Зв’язок і телекомунікації |
631,4 |
3,7 |
4 |
1 |
|
Будівництво і девелопмент |
325,0 |
1,9 |
2 |
1 |
|
Торгівля |
75,0 |
0,4 |
1 |
1 |
|
Всього |
17126,6 |
100,0 |
65 |
32 |
Таким чином, 59,6% обсягу випусків єврооблігацій припадає на
корпорації фінансового сектору. Зазначимо, що частка фінансових корпорацій у
загальному обсязі емітованих єврооблігацій у після кризовий період дещо
зменшилась. Так, у 2009 р. цей показник становив 72,9%. Друге місце за обсягом
випусків посідає чорна металургія, представлена чотирма емітентами, два з яких
(Ferrexpo і
Метінвестхолдинг) вийшли на ринок єврооблігацій у 2010-2011 рр. Характерною
рисою розвитку ринку єврооблігацій у післякризовому періоді є збільшення частки
випусків корпорацій реального сектору, зокрема, агропромислових компаній, які
до початку фінансової кризи не залучали боргового капіталу на міжнародних
фінансових ринках через випуск облігацій через несприятливу кон’юнктуру,
відсутність попиту на папери та високі відсоткові ставки. Сьогодні на ринку
єврооблігацій представлені агро холдинги “Авангард” та “Мрія”, ще декілька
агропромислових компаній планують здійснити випуски найближчим часом.
Однак, слід зазначити, що процес IPO
вимагає багатьох структурних, управлінських змін бізнесу. Прозорість її
фінансової й управлінської системи є наріжним каменем будь-якої успішної IPO.
Для виходу на міжнародний ринок компанія повинна змінити систему корпоративного
управління, включаючи фінансову й управлінську звітність. Серйозними бар'єрами
для здійснення IPO можуть стати висока вартість лістингу й можлива нестабільність
цін на акції. Крім того, існуюче законодавство обмежує вітчизняним компаніям
вихід на міжнародні ринки. Для української юридичної особи акції повинні
випускатися в національній валюті. Також українська компанія не може розмістити
більш ніж 25 % акцій за кордоном [2]. У таких умовах доводиться шукати іноземних
посередників для IPO, що серйозно збільшує тривалість і знижує ефективність
процесу.
Вихід українських компаній на ринок первинних розміщень - складний
і тривалий процес, пов'язаний із певними інвестиційними витратами й
вкладеннями, однак досвід розвинених країн доводить доцільність цих дій. Ідея
залучення капіталу на фондових ринках приваблива для українських компаній із
багатьох причин, включаючи той факт, що історично вони фінансувалися за рахунок
кредитів і власних коштів власників. При цьому, IРО - це засіб уникнути
зовнішнього боргового тягаря при залученні додаткового фінансування.
Проаналізувавши як відбувалося становлення
й розвиток процесу IРО в Україні, можна зробити висновок, що міжнародні фондові
ринки поки що не достатньо широко використовуються українськими компаніями для
залучення додаткових інвестицій [4].
Таким
чином, для ефективного розвитку ринку первинних розміщень важливо створити
стабільні й передбачувані правила відносин бізнесу та влади, законодавчу основу
для захисту прав власності. Не менш
важливою умовою для розвитку IPO буде створення ефективної інфраструктури українського
фондового ринку. Нарешті, необхідно завершити формування сприятливого правового
середовища фондового ринку, при якому проведення IPO буде ефективним для
емітентів та привабливим для інвесторів. Український бізнес потребує
довгострокових капіталовкладень, необхідних
для розвитку економіки й підвищення інвестиційного іміджу країни. Ринок
первинних розміщень, із цієї точки зору, є одним із нових і перспективних засобів
залучення іноземного капіталу.
Література:
1.Руденко В. Випущено в Україні / В. Руденко // Контракти. — 2009. — №6. — C. 16-19.
2. Іваненко І.
Концептуальні засади інтеграції України до ринку єврооблігацій в умовах
глобальної фінансової нестабільності / І. Іваненко // Вісник ТНЕУ. —
2010. — №5. — C.
200-204.
3. Офіційний сайт Всеукраїнського загальнополітичного
освітянського тижневику [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.personal-plus.net/264/3096.html
4. Офіційний сайт видання для власників та менеджерів
компаній «Круглий стіл» [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://www.kstil.com.ua/archive/?aid=78&jid=71