Онацько Христина

Львівський національний університет імені Івана Франка

Проблеми міжбюджетних відносин та шляхи їх усунення

Міжбюджетні відносини в Україні є однією з визначальних складових бюджетного процесу, важливим інструментом удосконалення фінансових відносин між центральними та місцевими органами влади, визначальним чинником економічної та політичної стабільності в України. Актуальність обраної теми визначають сучасні світові тенденції в економіці, роль виваженого державного регулювання як гаранта фінансово-економічної безпеки країни. Метою дослідження є формування відносин між бюджетами різних рівнів та проблем, пов'язаних з ними та шляхи усунення таких проблем.

Питання міжбюджетних відносин в Україні займається ряд вчених, в тому числі Костирко Л.А.,Радіонов Ю., Смоленюк Р.П., Костельнікова Н.С. та низка інших.

Міжбюджетні відносини весь час перебувають у процесі розвитку, що спрямовується на вирішення завдань щодо забезпечення соціально-економічного зростання адміністративно-територіальних одиниць і держави вцілому, усунення розбіжностей у рівнях розвитку регіонів та посилення фінансового забезпечення місцевого самоврядування [2, c. 25].

Формування міжбюджетних відносин досить складна та багатогранна проблема. Вона торкається не лише розподілу фінансових ресурсів між різними рівнями бюджетної системи для виконання власних і делегованих повноважень, але й удосконалення діючої системи управління фінансами органів місцевого самоврядування та законодавчого розподілу функцій і відповідальності між центральними і місцевими органами влади.

Система міжбюджетних відносин в Україні в умовах становлення самостійної бюджетної системи, побудованої на принципах децентралізму, формується не завжди послідовно та раціонально, чим викликає дискусії з приводу її вдосконалення на всіх рівнях влади. Аналіз літературних джерел з питання міжбюджетних відносин показує, що досі на Україні не має належної теоретичної бази та фундаментальних наукових праць у галузі науки про місцеві фінанси [3, c. 23]

Нагальною стала необхідність вирішення наступних проблем бюджетної політики в частині міжбюджетних відносин [1, c. 124]:

1) створення власної стабільної дохідної бази місцевих бюджетів;

2) відповідність обсягів податкових надходжень власним і делегованим повноваженням місцевих бюджетів;

3) утвердження самостійності бюджетів адміністративно-територіальних одиниць;

4) збільшення прозорості місцевих бюджетів шляхом посилення контролю за їхнім виконанням, переходу від стратегії дотацій до стратегії субвенцій, введення єдиної методики планування доходів і видатків.

Водночас міжбюджетні відносини залишаються напруженою ланкою в бюджетному процесі. Вимагає вдосконалення системи бюджетного регулювання, зберігається  недостатня  власна дохідна база  місцевих  бюджетів,  потребує поліпшення законодавче забезпечення розмежування функцій та завдань центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо здійснення бюджетних видатків [1, c. 122]

Міжбюджетні відносини залишаються напруженою ланкою в бюджетному процесі. Вимагає вдосконалення система бюджетного регулювання, зберігається недостатня власна дохідна база місцевих бюджетів, потребує покращення законодавче забезпечення розмежування функцій та завдань центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо здійснення бюджетних видатків.

Процес реформування міжбюджетних відносин в Україні зводиться лише до відокремлення місцевих бюджетів від Державного і забезпечення самостійності первинних суб’єктів місцевого самоврядування. Досвід останніх років переконує, що реформування міжбюджетних відносин потрібно проводити на рівні чіткого визначення функціональних повноважень всіх суб’єктів міжбюджетних відносин, закріплення за ними рівня доходів у відповідності до їх повноважень.

Важливим напрямком вдосконалення міжбюджетних відносин є розширення дохідної частини місцевих бюджетів шляхом перекладання певної частини видатків місцевих бюджетів на кінцевого користувача, що надасть змогу вивільнити значну частину бюджетних коштів для фінансування програм соціального та економічного розвитку регіонів.

Організація системи міжбюджетних відносин в умовах обмеженості бюджетних ресурсів на всіх ланках управління повинна будуватися на таких принципах [2, c. 24]:

1)відповідності потреб можливостям мобілізації коштів – як із власних джерел, так і з переданих закріплених джерел та міжбюджетних трансфертів;

2)співпадіння користувачів послуг у соціальній сфері, платників податків та зборів на їх фінансування та тих, хто схвалює рішення про надання таких послуг (в особі виконавчих або представницьких органів влади);

3)досягнення оптимального співвідношення між власними, закріпленими коштами і трансфертами з метою зацікавлення місцевих органів влади активізувати економічну діяльність, сприяти збільшенню об’єктів оподаткування та податкової бази, встановлення чіткої межі між незалежністю і утриманством, між фінансовою самостійністю місцевих бюджетів та реальною потребою у державних коштах на основі зацікавленості місцевих органів у результатах активізації економічної діяльності на підвідомчій території.

Формування ефективного механізму міжбюджетних відносин в Україні можливо при:

1) чіткому розподілі повноважень різних органів влади і посиленні відповідальності за здійснення фінансування видатків;

2) систематизації методів та інструментів організації відносин між ланками бюджетної системи;

3) реформуванні системи місцевих податків та зборів за рахунок перерозподілу частини податкових надходжень з податку на прибуток підприємств на користь органів місцевого самоврядування;

4) надання права місцевим органам влади брати належним чином участь у розробці правил, що регулюватимуть загальний пропорційний розподіл коштів;

5) послаблення ролі субвенцій.

Підсумовуючи, потрібно сказати, що, звичайно, поточний стан міжбюджетних відносин має свої очевидні плюси. Однак, рівність розподілу коштів між бюджетами – це лише перший етап, який є необхідною, проте недостатньою умовою розвитку регіонів. Наступним кроком повинна бути побудова коректних стимулів для місцевої влади, спонукаючи її розвиватися самостійно, а не чекати вказівку зверху. Міжбюджетні відносини в Україні потребують подальшого вдосконалення з метою розширення ресурсної бази органів місцевого самоврядування та запровадження децентралізованого моделі міжбюджетних відносин.

Література:

1. Костирко Л.А., Валентейчик Н.Ю. Сучасний стан та тенденції регулювання міжбюджетних відносин в Україні / Л.А. Костирко, Н.Ю. Валентейчик // Часопис економічних реформ. – 2012. – №2. – С. 57-65.

2. Радіонов Ю. Актуальні проблеми розвитку міжбюджетних відносин / Ю. Радіонов // Економіка України. – 2012. – №5. – С. 54 – 64.

3. Смоленюк Р.П., Костельнікова Н.С. Становлення і сучасний стан міжбюджетних відносин в Україні / Р.П. Смоленюк, Н.С. Костельнікова // Наука й економіка. – 2013. – №1 (21). – С. 58-64.