Экономические науки/5.Управление трудовыми ресурсами

Квятковська Л.А., Малик О.А.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Україна

Основні аспекти управління соціальним розвитком трудових колективів

Управлінню соціальним розвитком підприємства приділяється багато уваги, загальний концептуальний підхід якого полягає в тому, що людина з її потенціалом та життєво важливими потребами виходить на перший план, а досконалість соціально-економічного механізму визначається саме як здатність останнього забезпечити ці потреби. Тому управління розвитком трудового колективу набуває вагомого значення та стає умовою для подальшого удосконалення технологій, створення позитивного соціально-психологічного клімату в колективі, виступає загальноекономічною умовою розвитку виробництва. Проте певна недостатність теоретичної, методичної бази, практичного досвіду управління соціальним розвитком трудових колективів підприємств обмежують ефективність управління даними процесами.

Соціальний розвиток підприємства пов’язаний з необхідністю створення сприятливих умов для діяльності працівників. Особливе значення він набуває на сучасному етапі розвитку вітчизняних ринкових відносин, тому, важливою в сфері соціально-трудової діяльності стає проблема соціального розвитку колективу підприємства.

Соціальна діяльність організації – це діяльність, яка націлена на удосконалення умов використання і відтворення людського капіталу. Соціальні пріоритети в діяльності підприємств займають 30-40% [4]. Змінюється відношення суспільства до соціальних проблем, де органічно поєднуються і інтегруються потреби працівників та організації і об’єднань, які повинні бути враховані в корпоративній стратегії розвитку підприємства. . Управління соціальним розвитком трудових колективів може бути виражено у таких аспектах:

1) Рівень ефективного управління соціальними процесами, що взаємопов’язаний з рівнем економічного розвитку підприємства. Сучасна соціально-економічна ситуація доводить, що ігнорування соціальних факторів обмежує можливість соціальної реалізації працівника [1]

2) Управління поведінкою трудового колективу – це сукупність впливів на характер вчинків і дій людей, об’єднаних спільною діяльністю і поєднаних із трудовим процесом, з метою впорядкування цих вчинків і дій, збереження їх якісної специфіки, удосконалення та розвиток для досягнення відповідного результату в рамках будь-якої організації [4]

Соціальний розвиток трудового колективу - це суттєві зміни, що ведуть до кількісних і якісних перетворень у сфері його життєдіяльності і сприяють затвердженню колективізму і індивідуально-особистого самовираження членів колективу.

Результатами соціального розвитку колективу є:

– По-перше, зростання ефективності виробництва, що включає в себе зростання продуктивності праці, вдосконалення підготовки кадрів, зменшення витрат робочого часу, вдосконалення системи управління, підвищення якості продукції та, в свою чергу, зростання конкурентоспроможності підприємства.

– По-друге, зростання матеріального благополуччя працівників, що об’єднує в собі зростання доходів, кваліфікації, культурного рівня, професійна орієнтація, гарантії зайнятості, соціальний захист та страхування, подолання бідності, розширення вільного часу, розширення кола та якості потреб.

– По-третє, зростання соціальної активності, що поєднує в собі розвиток соціального партнерства, участь в управління, зростання виробничої демократії, участь в спільних політичних та інших організаціях.

Досягнення високих виробничо-господарських результатів діяльності підприємства може бути забезпечено в сприятливих умовах соціального середовища. Тому досягнення ефективності в управлінні соціальним розвитком підприємства можливо за умов злагодженої взаємодії основних складових системи: цілей та завдань управління соціальним розвитком господарюючого суб’єкта; процесу управління; організаційної структури управління; функцій, методів, принципів та ресурсного забезпечення управління соціальним розвитком.

Існування підприємства як економічної і соціальної структури залежить, у першу чергу, від того, наскільки його соціально-економічні інтегральні і реальні можливості задовольняють не тільки інтереси власників, але й інтереси працівників самого підприємства. Соціальний чинник може і повинен стати могутнім важелем дії на економічні перетворення. Він повинен використовуватися з максимальною ефективністю на основі точних розрахунків, чіткої системи організації і стимулювання.

Література:

1. Батьковець Г.А. Соціальні аспекти управління трудовим колективом. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vliet/2009_4/1/3.pdf

2. Іваненко А.В. Ознаки соціального розвитку колективу підприємства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vetp/2011_36/11iavote.pdf

3. Міцкевич Н. В. Управління соціальним розвитком трудових колективів промислових підприємств на сучасному етапі. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/economy/2011/161-149-7.pdf

4. Мухіна О.О.Управління поведінкою трудового колективу. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.repository.hneu.edu.ua/jspui/bitstream