Економічні науки/ 6. Маркетинг та менеджмент

Письменний В.В., к.ф.н. Сакун Г.О.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С.Попова

Регулювання ринку телекомунікаційних послуг в Україні

В процесі економічного розвитку активне використання телекомунікаційних технологій забезпечує перехід до так званого інформаційного суспільства, коли інформація стає найважливішим економічним ресурсом. Тому активний розвиток телекомунікацій сьогодні є необхідною умовою економічного прогресу та досягнення розвитку постіндустріального суспільства в країнах з перехідною економікою.

Важливу роль у розвитку інформаційно-комунікаційних технологіях (ІКТ) відіграє регулювання галузі. Перш за все, стрімкий розвиток технологій стирає межі між телекомунікаціями та інформаційними технологіями (ІТ), у зв’язку з чим сьогодні ці 2 галузі все частіше розглядаються та регулюються як одна єдина. Технологічний розвиток ІКТ вимушує постійно коректувати  діюче регулятивне середовище, формує новітні підходи до створення найкращих умов розвитку галузі в контексті постійних технологічних інновацій.

Існує низка проблем, подолання яких могло б дати додатковий імпульс розвитку телекомунікацій в Україні та економічному зростанню вцілому. Розвиток галузі телекомунікацій України характеризується нерівномірністю в географічному плані. Доступ телекомунікаційних послуг занадто диверсифікований по областях. Регулювання телекомунікацій в останні роки суттєво змінилось у відповідності до сучасних реалій.

Однією з проблем регулювання ринку телекомунікаційних послуг є процедура призначення членів НКРЗ, як вона прописана у Законі про телекомунікації, що суперечить загальному порядку призначення службовців на державні посади, прописаному у Законі про Кабінет Міністрів України.  Так, усі виробники мусять реєструвати свої засоби бездротового зв’язку, у яких застосовуються технології, що вже пройшли узгодження та отримали дозвіл на використання (наприклад RLAN, Wi-Fi, Bluetooth тощо). Через це процес імпорту, продажу та використання засобів бездротового зв’язку в Україні є надто складним та обтяжливим, що створює необґрунтовані перешкоди для торгівлі.

Телекомунікації є системоутворюючою галуззю для інноваційної економіки, що має забезпечити потоки інформації. Відповідно, випереджальний розвиток телекомунікацій являється фундаментом формування нової інноваційної економіки України.

Сьогодні, в умовах рішення проблеми доступу до основних телекомунікаційних послуг, постає питання подальшого розвитку галузі. Україна є унікальною країною серед країн, що розвиваються за рівнем освіти населення та вона має шанс  здійснити якісний прорив в області ІКТ та телекомунікаційній галузі зокрема. Але треба інтенсифікувати використання ІКТ в усіх сферах життя.

Існує така проблема, як відсутній резерв для прискореного розвитку телекомунікаційного сегменту економіки України й інформаційної сфери в цілому через активізацію ринкових механізмів. В основі цього твердження лежить факт недостатньої для діючого нарощування попиту купівельної спроможності як у приватних, так і у корпоративних користувачів інформаційно-телекомунікаційних послуг. У більшості випадків ситуація ускладнюється відсутністю поінформованості значної кількості потенційних покупців розглянутих послуг про їх переваги і роль у підвищенні якісних і кількісних результатів господарської діяльності. Телекомунікаційна галузь має практично нереалізований потенціал розвитку. Відсутність попиту при високому потенціалі розвитку пропозиції і відсутності внутрішніх ресурсів для цінової експансії без погрози невиконання планів розвитку галузі є в сукупності підтвердженням низької реалізації потенціалу.

В інформаційно-телекомунікаційному аспекті Україна не має на сьогодні конкурентних переваг на міжнародних ринках у порівнянні з розвинутими країнами. Більш того, результати розрахунків по телекомунікаційній галузі Росії дозволяють зробити висновок про те, що без прискорення розвитку вітчизняного ринку телекомунікаційних послуг період досягнення західних результатів розвитку обчислюється десятиліттями.

Також наріжним питанням залишається питання конвергенції. Частотного ресурсу не вистачає в повному обсязі задля подальшого прискореного розвитку галузі. 80% частот залишається у розпорядженні Міністерства оборони, а, відповідно, 20% - розподілені між операторами зв’язку. Така ситуація в багатьох моментах не дає можливості приймати оптимальні рішення стосовно забезпечення конкурентоспроможності операторам та ринку телекомунікаційних послуг загалом.

Також гострим є питання конкуренції на ринку телекомунікацій України. Великі оператори є фактично монополістами на ринку мобільного зв’язку України. Вони встановлюють спеціально занижені тарифи на з’єднання і тому для малих операторів досить трудно конкурувати в таких умовах. Що стосується новаків, особливо українських операторів, то вони не можуть вийти на ринок мобільного зв’язку та зайняти гідну нішу за таких умов.  Відповідні органи державної влади майже не регулюють ринок телекомунікаційних послуг в Україні. особливо яскравим прикладом даної ситуації слугують вимушені злиття та поглинання в даній сфері за останній час.

Дана ситуація суперечить міжнародній практиці. Розподіл відповідальності між регуляторними органами варіюється в залежності від країни. Існують три традиційні способи організації конкурентної політики в телекомунікаційній галузі: орган з питань конкуренції забезпечує дотримання правил конкуренції та галузевих регуляторних актів; регуляторний орган телекомунікаційної галузі забезпечує дотримання регуляторних актів, а орган з питань конкуренції забезпечує дотримання законодавства про конкуренцію; регуляторний орган телекомунікаційної галузі забезпечує дотримання регуляторних актів і має розширені повноваження щодо забезпечення дотримання правил конкуренції.

Ці три моделі застосовуються в різних країнах світу. За допомогою подібного розподілу повноважень між регуляторними органами країни Західної Європи, Північної та Південної Америки, Азійсько - Тихоокеанського регіону вже досягли значних успіхів у розвитку галузі телекомунікацій, і в України зокрема.