Економічні науки / 6.Маркетинг і менеджмент

К.т.н. Саннікова С.Ф., Константинова А.Г.

Національний гірничий університет, Україна

Особливості управління виробничою діяльністю підприємства

Виробнича діяльність підприємства являє собою складний багатогранний процес, що охоплює техніку, технологію, організацію виробництва в усіх її різновидах і знаходиться в стані безперервної зміни і розвитку. У виробничій діяльності підприємства серед усіх його підприємницьких функцій головною функцією є виробництво, а збут виробленого продукту є наступним етапом, який повинен стати підґрунтям у отриманні прибутку і забезпеченні наступного циклу виробничої діяльності.

Функції управління виробничою діяльністю тісно пов'язані з іншими видами управлінської роботи на підприємстві. Управління виробничою діяльністю підприємства здійснюють в межах виробленої стратегії розвитку.

Виробнича стратегія — це функціональна стратегія створення та розвитку висококонкурентного виробничого потенціалу підприємства та системи управління ним, що втілюється у вигляді виробничої підсистеми певного типу, призначеної для випуску конкурентоспроможних продуктів. Загальні конкурентні стратегії підприємства, за М.Портером, можуть бути реалізовані на основі розробки відповідних виробничих стратегій [1].

Здійснення виробничої діяльності повинно в повному обсязі враховувати ймовірні зміни у зовнішньому середовищі і кон’юнктурі ринку, тобто виробнича діяльність має базуватися на потребах споживачів, і хронологічно їй повинна передувати науковообгрунтована маркетингова діяльність. У ринковій економіці виробнича стратегія підпорядкована маркетинговій, оскільки тип продукту та його властивості досліджуються маркетингом, яким і визначаються обсяги майбутнього продажу. Зв’язок маркетингової та виробничої стратегії знаходить вираз у загальноконкурентних стратегіях.

За Ф. Котлером, існує п’ять концепцій, на основі яких комерційні організації ведуть свою діяльність: концепція вдосконалення виробництва, концепція вдосконалення товару, концепція інтенсифікації комерційних зусиль, концепція маркетингу та концепція соціально-етичного маркетингу. Ці концепції уособлюють собою різні періоди в історії економіки і висвітлюють перенос акценту з виробництва товару на комерційні зусилля та потреби споживача. Концепція вдосконалення виробництва зосереджує свої зусилля на вдосконаленні виробництва та системи розповсюдження, що дає змогу підтримувати низькі витрати і таким чином забезпечувати низькі ціни, але вона не враховує потреби споживачів. Концепція вдосконалення товару на пріоритетне місце ставить товар: діяльність підприємства зорієнтована на постійне вдосконалення його якості, експлуатаційних властивостей, розробку достатньої кількості модифікацій виробу. Такий підхід виправданий за умов, коли покупець готовий платити більше за унікальність товару, якщо рівень якості та властивості товару відповідають його вимогам. Концепція інтенсифікації комерційних зусиль, або збутова концепція, ґрунтується на самому процесі збуту. Вона можлива за умови недостатньої обізнаності покупця щодо властивостей товару, коли на поведінку споживача впливають різними засобами: рекламою, переконливими методами продажу, демонстрацією товару, спеціальними знижками. Але продаж — це не маркетинг. Одноразові продажі не сприяють встановленню довгострокових контактів між споживачем і виробником. На зміну збутової концепції приходить концепція маркетингу. Традиційна маркетингова концепція: за орієнтир фірми обираються потреби споживачів, які потрібно задовольнити краще, ніж це роблять конкуренти. Концепція соціально-етичного маркетингу розширює класичну концепцію маркетингу. Прагнення до прибутку є нормальним орієнтиром діяльності фірми, але за умови дотримання моральних норм і довгострокових інтересів усього суспільства. Концепція маркетингу стосунків передбачає спрямованість маркетингової діяльності фірми на встановлення довгострокових, конструктивних, привілейованих стосунків з потенційними клієнтами [2].

З урахуванням розвитку концепцій взаємодії підприємств з споживачами, на наш погляд, виробнича діяльність повинна базуватися на максимально об’єктивних і досконалих маркетингових дослідженнях з використанням інноваційної складової сучасних виробничих процесів і відносин.

Управління виробничою діяльністю на вищезазначених засадах – це досить складна і відповідальна, але водночас перспективна і прогресивна справа. Основні завдання виробничого управління полягають в управлінні розвитком підприємства (розширення асортименту продукції, поліпшення її якісних та споживчих характеристик, застосування вдосконалених технологій, автоматизація виробництва); підвищенні конкурентоспроможності продукції; забезпеченні більш ефективного використання устаткування, наявних виробничих площ; зниженні всіх видів виробничих витрат; підвищенні продуктивності праці; управлінні технологічною підготовкою виробництва продукції та ін.

Всі ці аспекти управління виробничою діяльністю в сучасних умовах господарювання повинні здійснюватися з урахуванням довгострокових перспектив і на інноваційній основі задля якнайповнішого задоволення потреб споживачів і ефективного функціонування підприємства в умовах глобалізованої конкурентної світової економіки.

Література:

1. Шершньова З.Є. Стратегічне управління. Підручник / З.Є.Шершньова. — К.: КНЕУ, 2004. — 699 с.

2. Концепції та види маркетингу [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1018040641713/marketing/kontseptsiyi_vidi_marketingu