Економічні науки/ 7. Облік та аудит

Назаренко С.В., к.ф.н. Сакун Г.О.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С.Попова

Стан та перспективи розвитку консалтингу на підприємствах України

Ринкові умови господарювання спонукають організації, підприємства та фірми досить швидко переорієнтовувати свою діяльність ― відповідно до ситуації. Як свідчить світовий досвід важливу роль в адаптації суб'єктів господарювання до вимог ринку відіграють консалтингові компанії. Зважаючи на те, що консалтинг як вид діяльності є наймолодшим серед галузей української економіки і розвивається в процесі ринкової трансформації України, мають місце перешкоди пов'язані з недосконалістю існуючої системи функціонування економічного співтовариства та проблеми його розвитку, які до цього часу не досліджені, а інколи і не виявлені.

Визначення стану та перспектив розвитку управлінського консультування ― найактуальніша тема сьогодення, а функціональні служби підприємств та їх керівники, мають бути інформовані про можливості застосування та залучення професійних консультантів, з метою підвищення конкурентоспроможності та, як наслідок, прибутковості діяльності в організаціях різних форм власності та галузей господарювання.

Таким чином, замовлення консалтингових послуг являє собою своєрідну оренду знань на певний час, яких потребують вітчизняні підприємства на певному етапі розвитку. Тому консалтинг пропонується розглядати як метод впровадження наукових знань в економіку.

Метою дослідження є отримання знань з розвитку менеджмент-консалтингових компаній і забезпечення консалтинговими послугами підприємства України.

В Україні використовують термінологію, відпрацьовану в Асоціації „Укрконсалтинг” за результатами досліджень українського ринку консалтингових послуг у 1996 р. „Бізнес-консалтинг ― забезпечення клієнта спеціалізованим досвідом, методологією, технікою поведінки, професійними навичками або іншими ресурсами, що допомагають йому в оптимізації фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві (в організації) в межах діючої нормативно-законодавчої бази” [1].

Таким чином, консалтинг можна трактувати як вид діяльності, основним завданням якого є аналіз, обґрунтування перспектив розвитку і використання науково-технічних та організаційно-економічних інновацій з урахуванням предметної сфери та проблем клієнта, тобто ― це надання, у разі потреби, допомоги у впровадженні спеціалізованих порад, що стимулюють вирішення завдань з оптимізації діяльності організації у конкретному зовнішньому оточенні за умови невтручання консультанта у процес прийняття рішення. Консалтинг вирішує питання управлінської, економічної, фінансової, інвестиційної діяльності організацій, стратегічного планування, оптимізації загального функціонування компанії, ведення бізнесу, дослідження та прогнозування ринків збуту, руху цін тощо.

На великих підприємствах, на яких аналіз і управління здійснюються на основі технологій знань, завдання розвитку конкурентоспроможності вирішують за допомогою аналітиків і інформаційно-аналітичного центру, однак для вирішення деяких завдань стратегічного планування можуть залучатися як консалтингові компанії, так і спеціалізовані наукові інститути. У цьому разі наукові інститути виступають у ролі консалтингової компанії. Це пояснюється тим, що у команді аналітиків підприємства як фізично, так і теоретично не можуть бути представлені експерти всіх можливих сфер знань [2].

В результаті аналізу теоретичних і практичних розробок з питань
консалтингу виявлено, що дана проблематика ще неналежне досліджена
і потребує детальної розробки.

Аналіз основних понять категорійного апарату консалтингу за
літературними джерелами показав значний ступінь відмінності
визначень поняття "консалтинг", що наводиться у різноманітних
монографіях та посібниках. Запропоновано вживання терміну
"консалтинг" стосовно науки, а термін "консультування" для
визначення виду діяльності. Об'єктом консалтингу доцільно вважати
організацію або, ширше, систему функціонування організації. Основні змістовні та характерні ознаки консалтингу: надання спеціалізованих порад; невтручання консультанта у процес прийняття рішення; допомога, при необхідності, протягом впровадження порад та розробок.

Порівняльний аналіз можливих підходів до класифікації
консалтингових послуг та предметних галузей консультування виявив,
що в силу системності, як невід'ємної риси консалтингової діяльності,
проводити жорсткий розподіл консультаційних послуг на окремі
напрями неможливо, а, можливо, і не доцільно.

Аналіз світового досвіду в галузі консалтингу показав, що перші консультаційні компанії по управлінню з’явилися більше 100 років тому. Середньорічні темпи росту обсягів продажів в цій галузі протягом останніх 10 років більш ніж у 2 рази перевищували середні темпи росту бізнесу в цілому, відповідно цьому зацікавленість даним видом бізнесу стає ще більшим.

Таким чином, консалтингова діяльність є високоприбутковим бізнесом,
рентабельність якого може досягати 30-70%, в розвинених країнах
консалтинг є повноцінною галуззю економіки. Дослідження характеристик українських споживачів консалтингових послуг показав, що попит на ці послуги невпинно зростає, не дивлячись на низьку платіжоспроможність вітчизняних підприєств-клієнтів.

Література:

1. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. ― М.: Книжный мир. ― 2003. ― 895 с.

2. Вебер А. В. Knowledge ― технологии в консалтинге и управлении предприятием. ― СПб: Наука и техника ― 2003. ― 172 с.