Шелест Лєна
студентка Уманського
гуманітарно-педагогічного коледжу
Науковий керівник: Любченко Інна Іванівна
Обдаровані діти – золотий запас нації
Обдаровані діти – золотий запас нації, її інтелектуальна
еліта, гордість і надія України, джерело її авторитету у світі. Наше завдання
полягає в тому, щоб створити умови для виявлення та розвитку обдарованих дітей.
У суспільства з’явилася нагальна потреба у творчих, діяльних, обдарованих,
інтелектуально, творчо і духовно розвинених громадянах. Саме в шкільному віці
найкраще виявити і розвивати обдарованих дітей.
Обдарованість багатогранна, і, за визначенням комітету з
освіти США (Mariland, 77), вона може бути встановлена професійно компетентними людьми у
відповідності з такими параметрами: видатні здібності, потенційні можливості в
досягненні високих результатів і вже продемонстровані результати в одній чи
більше галузях (інтелектуальні здібності, специфічні здібності до навчання,
творчості, образотворчого чи виконавського мистецтва, психомоторні здібності).
Проблема
обдарованості знайшла свою належну увагу в наукових розвідках багатьох
дослідників. Так, наприклад, питанням реалізації творчого та інтелектуального
потенціалу особистості присвячені праці В. Дружиніної, О. Кульчицької,
О. Матюшкіної та інших. У свою чергу Б. Ананьєв, С. Рубінштейн,
Б. Теплов здійснили вивчення індивідуальних відмінностей
обдарованих дітей, а В. Давидов, О. Кульчицька, Н. Лейтес та інші дослідили
проблему розвитку обдарованості особистості з урахуванням її вікових
характеристик.
Згідно з сучасним дослідженням основою розв’язання
проблеми обдарованих учнів є врахування відповідної вікової та індивідуальної
характеристики. Це дає можливість забезпечити оптимальність реалізації їхнього
потенціалу під час навчання, тобто здійснювати коригування навчального процесу
залежно від їх здібностей [1]. При цьому передусім слід взяти до уваги, що
сьогодні розуміння обдарованості все більше пов’язується з віковою динамікою
людини. Крім того, О. Нечаєва виділяє певні фактори, які заважають
обдарованій дитині зберегти ті якості, якими вона була наділена від народження
та які допомагали їй у дошкільному дитинстві оволодівати новою інформацією та
розкривати безліч секретів навколишнього середовища.
Чітко
фіксованого поняття обдарованості в літературі немає. Як правило, обдарованість
визначається за допомогою якихось параметрів або феноменологічних проявів. Так,
К. Текекс вважає, що обдарованість
в основному визначається трьома взаємозалежними поняттями: випереджальним
розвитком пізнання, психологічним розвитком і фізичними даними. О. Йоголевич зазначає, що до обдарованості логічніше за все ставитись
як до взаємозв'язку значного (як мінімум, вищого за середній) інтелекту,
інтенсивних творчих чи фізичних здібностей та емоційно-вольової спрямованості.
До
основних сфер обдарованості відносять: освітню, наукову, художню, спортивну,
підприємницьку й комунікативну.
Існує кілька типів індивідуальної обдарованості:
раціонально-мислительний — необхідний ученим, політикам,
економістам;
образно-художній — дизайнерам, конструкторам, художникам,
письменникам;
раціонально-образний — історикам, філософам, учителям;
емоційно-почуттєвий — режисерам, літераторам.
У
роботі з цією категорією учнів не тільки створюють сприятливі умови для їх
розвитку на уроках і в позаурочній діяльності, а й психологічно готують до
наполегливої праці. Вони мають усвідомити, що розвинути здібності й досягти
успіху можуть лише ті, хто готовий подолати труднощі. Брак таланту пояснюється
не збідненою людською природою, а відсутністю сильних натур, здатних виявити
мужність, наполегливість, сувору дисципліну в самоосвіті — самовихованні, в
критичному самоосмисленні загальноприйнятих норм, стереотипів, у захисті
нового.[2]
Розвиток
обдарованих дітей гальмується через:
-
відсутність соціально-матеріальної бази, потрібної для
вияву різнобічних талантів дітей, їхньої творчості;
-
формалізовану,
механізовану та автоматизовану систему навчання;
-
поневолення
дитячої обдарованості бездуховною масовою культурою;
-
відсутність психологічної допомоги дітям у
подоланні комплексу неповноцінності.
Цікавою
є зарубіжна практика роботи з обдарованими дітьми. В школах Англії надають
великого значення роботі з ними. Передусім цьому сприяє жорстка диференціація
навчання і селекція, раннє виявлення обдарованості; надання допомоги сім'ям з
низьким рівнем доходів для оплати навчання дітей у приватних школах з тим, щоб
допомогти обдарованим дітям з робітничого середовища здобути найкращу освіту;
створення гомогенних груп, в яких є змога ефективніше організувати навчання
обдарованих; індивідуальний підхід у навчанні, гнучкість навчального розкладу;
створення міжшкільних спеціальних курсів для обдарованих дітей; прискорене
засвоєння курсу школи чи окремих курсів; використання найсучасніших технічних
засобів у навчальному процесі, насамперед комп’ютерів, дослідницького та
проблемного методів навчання, а також методу проектів, що самостійно
розробляються, організація конкурсів та олімпіад. [3]
Педагоги
і батьки повинні керуватися твердженням В. Сухомлинського про те, що у природі
немає дитини безталанної, ні на що не здатної.
Список
використаних джерел:
1.
Булах І. С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків : дис. докт.
пед. наук: 19.00.07 / І. С. Булах. - К., 2004. - 581 с.
2. http://referaty.pp.ua/abstracts/ua/pedagogica/pedagogica_18804.php
4. Теплов Б. Способность и
одаренность / Б. Теплов // Избранные труды : в 3-х томах. - М. : Педагогика,
1985. - Т. 1. - 328 с.
5.Юркевич
В. С. Одаренный ребенок: иллюзии и реальность: Книга для учителей и родителей /
В. С. Юркевич. - М. : Просвещение, 2000. - 136 с.