Лущик Ю.М., Пікулицька Л.В.

Сумський національний аграрний університет

Особливості добору лексики на початковому етапі під час викладання російської мови як іноземної

Як правило, виділяють продуктивні і рецептивні лексичні навички. Продуктивні – це навички правильного слововживання і словотворення в усному і писемному мовленні у відповідності до ситуацій спілкування і мети комунікації. Рецептивні – навички упізнавання і розуміння лексичних одиниць у рецептивних видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні і читанні).

Під час роботи із вступним фонетичним курсом студент підготовчого відділення отримує певну кількість слів, при цьому слова належать до різних частин мови. Слова добираються для тренування вимови, але вже на цьому етапі слід прагнути усвідомленої роботи над лексикою, з подальшим розширенням цієї діяльності при переході до лексико-граматичного курсу.

Основна мета роботи над лексикою на початковому етапі – формування словника, необхідного і достатнього для елементарного спілкування в навчальній та соціально-побутовій сфері; а також забезпечення лексичного наповнення для засвоєння граматики.

У процесі викладання російської мови як іноземної доцільно говорити про лексичний мінімум. Мінімум – це кількість слів необхідна для спілкування. У програмах з російської мови як іноземної для різних етапів та профілів навчання визначені кінцеві та проміжні вимоги до володіння лексичним мінімумом у різних видах мовлення. Лексика для студентів підготовчого факультету нараховує близько 500 (700) лексичних одиниць.

На початковому етапі необхідна сувора мінімізація лексики. Викладач може виходити за рамки мінімуму, але він має усвідомлювати, що нічого зайвого давати не варто. На цьому етапі має бути тісний зв’язок лексичної роботи з фонетичною та граматичною. Слово повинно бути не просто життєво актуальним, пов’язуватись у свідомості студента-іноземця з конкретним об’єктом дійсності (члени родини, предмети побуту, навчальне приладдя тощо), але й чітко асоціюватись і усвідомлюватись із певним звучанням та артикуляцією. Лексику доцільно підбирати у відповідності з цілями фонетики та граматики. Наприклад, першим серед непрямих вивчається місцевий відмінок (предложный падеж) у значенні місця, тому доцільним є відбір особливих дієслів (сидеть, висеть, лежать – где?). Слово входить до складу словосполучень, речень, тому студент повинен вміти вживати слово у контексті. Ось чому зв’язок вивчення лексики і граматики є очевидним. Одночасно з вивченням граматичних одиниць ми навчаємо мовленню, тому лексика має бути організована тематично.

На початковому етапі виключається багатозначність, слово береться тільки в одному значенні, важливому і актуальному для студентів. Слід виключити синонімію, але корисним буде використання антонімії. Для запам’ятовування лексики необхідна її часта повторюваність, тому одна й та ж лексика використовується в усіх текстах і вправах уроку. Запам’ятовування слів носить активний характер. Майже вся лексика початкового етапу – активна, пасивного словника майже немає. Це ядро майбутнього словника.

Відомо, що розрізняють активний і пасивний лексичний мінімум. До активного, або продуктивного, словника належать слова, які студенти повинні засвоїти і використовувати для вираження своїх думок. Пасивний, або рецептивний, словник складають слова, які студенти мають розуміти під час читання і прослуховування іншомовного мовлення. Пасивний словник збільшується за рахунок потенційного словника, до якого належать слова, про значення яких студенти можуть здогадатись через схожість з рідною мовою, словотворчі елементи, з контексту.

Під час відбору активної лексики на початковому етапі слід враховувати наступні принципи:

· частотність (уживаність і розповсюдженість); тематична цінність (наприклад, выписать, подчеркнуть – це не надто частотні слова, але для занять вони необхідні);

· широка сполучуваність (при обмеженому обсязі активної лексики слова із широкою сполучуваністю дозволяють передавати більш різноманітний зміст).

Хоча лексику добирають методисти, викладач має розуміти, чому обираються саме ці слова, де слово – це основна одиниця мови, звуковий комплекс (набір звуків, організований наголосом), який має значення і відноситься до певного класу слів (частин мови). Кожна частина мови має свої категорії та функції. На початковому етапі лексика подається у взаємозв’язку із фонетикою, граматикою та розмовними темами.

При роботі над лексикою традиційно виділяють три основні етапи:

1. Ознайомлення студентів з новими лексичними одиницями – семантизація лексичних одиниць;

2. Етап автоматизації дій студентів з новими лексичними одиницями, де розрізняють

а) автоматизацію на рівні словоформи, вільного словосполучення та фрази/речення,

б) автоматизацію на понадфразовому рівні – діалогічної або монологічної єдності.

3. Удосконалення дій студентів з лексичними одиницями і як результат – ситуативне вживання засвоєних лексичних одиниць при висловлювання своїх думок в усній формі (говоріні) та письмовій формі (письмово), а також контекстне розуміння лексичних одиниць при читанні та аудіюванні. Тут ми маємо справу з мовленнєвими вміннями, які ґрунтуються на навичках, у тому числі й на лексичних, іншими словами, лексичні навички мають функціонувати в мовленнєвих уміннях.

Робота над словом має комплексний характер. Тільки поповнивши запас активного словника новою лексикою, студенти готові успішно впоратись з усними та письмовими завданнями до певної теми.