Сиротін
О.С.
Національний університет
біоресурсів і природокористування України
ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ У ПРАКТИЦІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
Сьогодні ринок праці диктує
гостру необхідність модернізації вищої освіти. Велику роль у цьому відіграє
іноземна мова, володіння якою на сучасному етапі є неодмінним атрибутом
успішного фахівця в глобальному світі.
Сучасна система освіти
потребує вдосконалення методів навчання, так як змінюються тенденції в освіті,
яка стає відкритою, інноваційною, інтерактивною, відбувається величезний ривок
у розвитку технічних засобів. Метою статті є розкриття основних характеристик
інтерактивного навчання іноземної мови (на прикладі англійської мови), що
забезпечують його інтенсифікацію і сприяють діловому співробітництву викладача
і студента, розкриттю їх творчого потенціалу .
Методи навчання, які
застосовують зараз викладачі школи і ВНЗ для організації навчально-пізнавальної
діяльності учнів, спрямовані насамперед на міцне оволодіння навчальним
матеріалом. У рамках освітнього процесу педагоги можуть використовувати різні
технології та методи, що забезпечують результативність навчання. Визнаючи
інноваційну роль технології навчання, необхідно пам'ятати, що до числа
інновацій відносять тільки ті нововведення, в яких знаходить втілення
комплексного використання нової методики викладання і перевлаштування освітньої
практики з метою підвищення її ефективності.
На сучасному етапі розвитку
інтерактивного навчання як інноваційної технології використовуються такі методи
організації спільної діяльності викладача і учня, при яких викладач є
організатором процесу, а учень зацікавленим і активним учасником навчального
процесу. Це навчання за допомогою обміну інформацією, обговорення, пошуку і
відкриття, вирішення проблем, постійного удосконалення як викладача, так і учня
[1].
В останні роки в
методиці викладання іноземних мов
намітилася тенденція до переходу від комунікативного підходу до його різновиду — інтерактивному підходу, який був запропонований західними методистами. Однак
ще не вироблено однозначного
розуміння самого терміну «інтерактивний
підхід». Такі автори,
як У. Ріверс (Rivers),
Л. В. Лієр
(Lier), С. Хіт
(Heath), Є. Хетч (Hatch), ототожнюють його з комунікативним підходом. З точки зору Л. В. Лієр, інтерактивна
модель оволодіння мовою передбачає, що навчання відбувається під час і в
процесі участі в мовних актах
(speech events).
Поняття «інтеракція» (від англ. interacts —взаємодія) виникло вперше в соціології та соціальної психології. Визначення
поняття «інтерактивні методи» складається
з дефініцій понять «метод»
і «інтерактивний» (інтеракція).
Метод в педагогіці інтерпретується як спосіб цілеспрямованої взаємодії викладача та учнів для
вирішення педагогічних завдань.
У понятті «інтеракція» можна виділити два складника: «інтер» — між і «акція»
— посилена діяльність. Таким чином, інтеракцію можна трактувати
як посилену діяльність між
ким-небудь. Виходячи з цього, інтерактивні
методи є способом цілеспрямованого посиленої взаємодії викладача та
учнів щодо створення оптимальних умов
свого розвитку [2].
За
інтерактивного навчання освітній процес організовується таким чином, що
практично всі учні виявляються залученими в процес пізнання, при цьому кожний
робить свій індивідуальний внесок у загальну справу. Обмін знаннями, ідеями,
думками відбувається в доброзичливій атмосфері, в умовах взаємної підтримки,
взаєморозуміння, взаємодії. Тому інтерактивна технологія навчання — це така організація
навчального процесу, за якої неможлива неучасть студентів у колективному
взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі
навчального пізнання: або кожен має конкретне завдання, за яке він повинен
публічно прозвітувати, або від його діяльності залежить якість виконання
поставленого перед групою завдання [3, с. 23-24]. Крім цього, кожну технологію
характеризують два принципових аспекти: гарантованісгь кінцевого результату і
проектування майбутнього навчального процесу, тоді як методика розглядається як
сукупність рекомендацій щодо організації та перебігу навчального процесу [3, с.
28].
На сьогодні педагогічною
наукою напрацьовано велику кількість інтерактивних технологій, описано
можливості їх застосування в навчальному процесі середнього загальноосвітнього
навчального закладу. Виділяють чотири групи інтерактивних технологій:
1. інтерактивні
технології кооперативного навчання;
2. інтерактивні
технології колективно-групового навчання;
3. технології
ситуативного моделювання;
4. технології опрацювання дискусійних питань.
Однією з технологій кооперативного навчання є робота в динамічних
парах. Її можна використовувати для засвоєння, закріплення, перевірки знань
тощо. Така діяльність дає можливість висловитися всім учням, сприяє розвитку
навичок спілкування, критичного мислення, вміння оцінювати себе та інших. Крім
того, за такої організації навчального процесу студенти не можуть ухилитися від
виконання завдання.
Технології колективно-групового
навчання передбачають
одночасну спільну (фронтальну) роботу студентів. Різновидом загального обговорення
є технологія "Мікрофон". Вона дає можливість кожному по черзі
висловитись або відповісти на запитання викладача чи іншого студента. Передаючи
один одному уявний "мікрофон" (ручку, олівець, лінійку тощо),
студенти по черзі висловлюються з приводу запропонованої ситуації чи проблеми.
Говорити має право лише той, у кого в руках "мікрофон". Формулювати
думки слід швидко і лаконічно (0,5-1 хв.). ГІри цьому відповіді не коментуються
і не оцінюються, лише в кінці обговорення робиться загальний висновок.
Робота за цією методикою дає можливість
ефективно працювати над формою висловлення власних міркувань, порівнювати їх з
іншими, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті та переконливо.
Технології ситуативного моделювання передбачають включення
учасників навчального процесу в гру (ігрове моделювання) під час заняття. За
таких умов студентам надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності,
яка обмежується лише правилами гри. Студенти самі обирають рзлі у грі,
висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, шукають шляхи розв’язання
проблемної ситуації, беруть на себе відповідальність за обране рішення. Як
правило, ігрова модель навчання реалізується за чотири етапи: 1) орієнтація
(введення в тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);
2) підготовка до проведення гри (викладення сценарію гри, визначення ігрових
завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми); 3) основна частина — проведення гри; 4)
обговорення [2, с. 29]. Мета рольової гри — визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації,
набути досвіду, оволодіти певними навичками. У ході гри можуть імітуватися
певні події, конкретна діяльність людей (ділова нарада, проведення бесіди,
обговорення плану і т. п.) і обстановка, умови, в яких відбувається подія або здійснюється діяльність. Гравці мають
можливість проаналізувати і творчо використати власний досвід для імітації
подій і вчинків.
Одним із засобів стимулювання
пізнавальної активності в процесі навчання є технології опрацювання дискусійних питань. Дискусію розглядають як публічне обговорення певного
спірного питання. Участь у дискусійних обговореннях розвиває критичне мислення,
дає можливість визначити власну позицію, поглиблює знання з обговорюваної
проблеми.
Ефективним способом розвитку
навичок дискутування, на наш погляд, є метод ПРЕС [2, с. 67]. Ця технологія
навчає студентів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з
дискусійного питання у виразній та стислій формі, переконувати інших. Студенти
отримують картки, у яких зазначено чотири етапи методу:
1)
висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає Ваша точка зору
(починаючи зі слів Я вважаю, що..,);
2)
поясніть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються
докази (починайте зі слів Тому, що...);
3)
наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку Вашої позиції, назвіть
факти, які демонструють Ваші докази (Наприклад...);
4)
узагальніть свою
думку, зробіть висновок (Таким чином...). Запропонована структура
дозволяє студентам чіткіше й
логічніше будувати власне висловлювання, аргументувати
свою думку та впливати на співрозмовника в процесі дискусії.
Використання інтерактивних
технологій у педагогічному процесі спонукає викладача
до постійної творчості, вдосконалення, зміни, професійного
та особистісного зростання, розвитку. Адже знайомлячись з тим чи іншим інтерактивним методом, викладач
визначає його педагогічні можливості, ідентифікує з особливостями учнів, пропонованого змісту, приміряє до
своєї індивідуальності. І ця
інноваційна діяльність не залишає
педагога, поки він усвідомлює, що використання
в педагогічному процесі технології інтерактивного навчання —
необхідна умова оптимального
розвитку і тих, хто навчається, і тих, хто
вчить.
Література
1.Обрыдина Т. И. Формирование профессиональных
компетенций будущих педагогов в процессе обучения иностранному языку // Вестн.
Томского гос. пед. ун-та (Tomsk State Pedagogical University Bulletin). 2010.
Вып. 1 (91). С. 32-35. 2.Жук
А. И., Кошель Н. Н. Активные методы обучения в системе повышения квалификации
педагогов. М.: Аверсэв, 2004.
3.Монахов В. М. Педагогіка/ В. М. Монахов. —1997. -№6. — С. 26-31.