Філологічні науки /5. Методика преподования языка и литературы

К.п.н. Кецик У. В.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Україна

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

У сучасних умовах вирішити проблему вдосконалення навчального процесу можна завдяки актуалізації самостійної роботи студентів, адже саме вона створює базу безперевної освіти, можливість підвищувати свою кваліфікацію, формує готовність до самоосвіти.

Самостійна робота студентів є одним із головних компонентів вищої освіти. Вона передбачає максимальну активність студентів у різних аспектах навчальної діяльності, зокрема організації розумової праці, пошуку необхідної інформації, участі у науково-дослідній роботі, олімпіадах, конференціях. Уміння самостійно працювати, думати, осмислювати навчальний матеріал, засвоювати його та вміти застосувати свої знання стає основною передумовою ефективного формування у студентів професійної самостійності, а також успішного навчання [2].

Самостійна робота передбачає не тільки оволодіння кожною дисципліною, а й формує навички самостійної роботи взагалі, у навчальній, науковій, професійній діяльності, здатності самостійно вирішувати проблему, знаходити конструктивні шляхи розв’язання. Самостійна робота має i виховне значення - вона формує самостійність не тільки як сукупність умінь i навичок, але i як рису характеру, яка відіграє суттєву роль у структурі особистості сучасного спеціаліста вищої кваліфікації. Самостійна робота також є важливою ланкою в удосконаленні таких професійно-важливих якостей особистості, як наполегливість, завзятість, цілеспрямованість [1].

Характерною ознакою організації навчального процесу з іноземної мови у вищих немовних навчальних закладах стає поступове збільшення часу для самостійної роботи студентів (СРС). Тому питання про методичну організацію СРС у немовному вузі та її вдосконалення є досить актуальними.

У методиці СРС розуміють як організацію діяльності студентів, спрямовану на виконання конкретних завдань під час аудиторних або позаудиторних занять як під контролем викладача, так і без нього. Самостійна робота з іноземної мови - це самостійна навчально-пізнавальна діяльність студентів, яка є невід'ємною інтегральною частиною системної організації навчального процесу, спрямованого на оволодіння іноземною мовою як засобом вирішення професійних завдань. СРС здійснюється у співпраці з викладачем, але без його безпосередньої участі [3].

Відповідно до програми з іноземної мови для вищих немовних навчальних закладів основною метою навчання є формування у студентів комунікативної компетенції, рівень якої дозволяє користуватися мовою як засобом професійного спілкування. Реалізацію цієї мети значно ускладнює короткостроковий характер навчання (два роки з п'яти) та дефіцит аудиторного часу (2 години на тиждень), відведеного для вивчення іноземної мови на більшості факультетів вузів. Як наслідок СРС набуває значення провідного виду навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Організація СРС здійснюється з урахуванням загальноприйнятих у методиці викладання іноземних мов видів СРС: аудиторна групова; аудиторна індивідуальна; позаудиторна групова; позаудиторна індивідуальна.

Для успішного досягнення мети навчання іноземної мови у вищих немовних навчальних закладах, що визначена програмою, організація СРС має базуватися на послідовній реалізації наступних принципів, які є основою сучасної методики викладання іноземних мов:

1. Чітке усвідомлення студентами мети і завдань курсу навчання

Студенти мають, по-перше, чітко уявляти собі як кінцеву мету навчання, так і мету кожного окремого виду роботи, кожного завдання. Усвідомлення студентами мети завдання, його важливості для формування і розвитку тих чи інших навичок і вмінь сприяє внутрішній готовності студента до виконання завдання. По-друге, особливого значення набуває розуміння студентами характеру самостійної роботи як навчально-пізнавальної діяльності, яка здійснюється ними у співпраці з викладачем. Викладач як організатор самостійної роботи студентів виконує перш за все не керуючу, а синергетичну функцію. Він має створити такі умови, за яких студент чітко усвідомлює, які саме знання йому потрібні і для чого, яким чином ці знання можна здобути, для того, щоб активною і самостійною працею досягти поставленої мети, вибираючи за рекомендаціями викладача найкоротший і найефективніший шлях до успіху. Тому першочергове завдання викладача - навчити студента працювати самостійно і розвивати інтерес і потяг до самоосвіти.

2. Формування і розвиток мотивації до вивчення іноземних мов

Мотивація навчально-пізнавальної діяльності студентів під час вивчення іноземної мови має комплексний характер і складається із процесуальної і перспективної мотивації. При вивченні іноземної мови об'єктом є іншомовна мовленнєва діяльність у всіх її видах, яка мотивована комунікативно-пізнавальною потребою студентів. Процесуальна мотивація пов'язана з наявністю актуально діючої потреби в іноземній мові і зумовлена зацікавленістю студентів в успішному виконанні навчальних дій. Проте тільки процесуальна мотивація не може забезпечити високу продуктивність СРС. Для цього необхідна наявність перспективної мотивації у студентів, яка виконує важливу організуючу роль і пов'язана зі усвідомленням віддаленої мети вивчення іноземної мови, її цінності для майбутньої професійної діяльності.

Практика викладання іноземних мов у немовному вузі свідчить про те, що перспективна мотивація у студентів має яскраво виражений характер: вони, як правило, усвідомлюють необхідність володіння іноземною мовою для її використання у майбутній професійній діяльності. Професійно-орієнтований підхід до відбору навчальних матеріалів для СРС дозволить збільшити процесуальну мотивацію, яка передбачає високий рівень пізнавальної діяльності студентів.

3. Врахування індивідуальних психофізіологічних особливостей студентів.

Педагогічна цінність СРС полягає в забезпеченні активної пізнавальної діяльності кожного студента, її максимальної індивідуалізації з урахуванням психофізіологічних особливостей та академічної успішності студентів. Головна мета СРС, як і навчання у цілому, - максимально сприяти розвитку індивідуальності студента. Тому, плануючи СРС необхідно встановити перш за все не тільки реальний рівень володіння студентами тим чи іншим навчальним матеріалом, а також визначити їхні індивідуальні психофізіологічні характеристики. З цією метою доцільним вбачається проведення лінгво-психологічного тестування студентів. Планування й організація СРС має відбуватися на основі результатів такого тестування, яке дозволить визначити й проаналізувати психофізіологічні особливості сприйняття, засвоєння і запам'ятовування інформації кожного окремого студента, згрупувати отримані дані за виділеними критеріями.

4. Комплексність навчання

Для ефективної організації СРС у немовному вузі важлива також комплексність навчання, яка передбачає планування СРС як інтегральної частини єдиної комплексної системи підготовки студентів до виконання професійних функцій. Під час СРС у студентів слід формувати базові знання широкого професійного профілю, розвивати такі якості особистості, як ініціативність, самостійність, творча активність. Тому великого значення набуває така характерна риса навчального матеріалу для СРС, як його наступність. Наступність навчального матеріалу передбачає включення потенційно та актуально засвоєних елементів попереднього матеріалу у наступний, що сприяє прогресивному розвитку навичок і вмінь. Такий підхід до відбору навчального матеріалу для СРС забезпечує послідовність і перспективність навчання і надає можливість реалізації практичних освітніх і виховних задач в їх діалектичній єдності.

5. Систематичність контролю навчання

Організація контролю СРС включає конкретні етапи: визначення мети контролю, розробка змісту контрольних завдань та їх послідовність, вибір форм контролю, розробка критеріїв оцінок результатів виконання контрольних завдань і вимог щодо їх аналізу.

При організації контролю СРС у немовному вузі переважає, як правило, репродуктивний контроль. Тому при організації СРС доцільно використовувати такі технології контролю, які були б орієнтовані на кінцеву мету навчання, що задана кваліфікаційною характеристикою фахівця. Слід пам'ятати також, що науково обґрунтований контроль СРС має приводити до встановлення реального зворотнього зв'язку між викладачем і студентом. Наявність саме такого зв'язку надає можливість оцінити динаміку засвоєння навчального матеріалу для СРС на основі аналізу результатів контролю, вносити відповідні корективи в організацію СРС.

Організація СРС з урахуванням описаних принципів забезпечує підготовку студентів до безперервної самоосвіти, сприяє формуванню творчої особистості. Самостійна робота сприяє поглибленню i розширенню знань; формуванню інтересу до пізнавальної діяльності; оволодінню прийомами процесу пізнання; розвитку пізнавальних зді6ностей. Саме завдяки цьому вона є головним резервом підвищення ефективності підготовки спеціалістів. Виконуючи самостійну роботу, студент має усвідомлювати доцільність своєї діяльності. Тільки за цих умов самостійна робота студентів стає активною та ефективною.

Література:

1. Буряк В.К. Керування самостійною роботою студентів // Вища школа. – 2001. - № 4-5. – С. 48-52.

2. Картель Т.М. Самостійна робота студентів як умова їх професійного становлення // Режим доступу: http://bibl.mk/ua/naukpraci/pedagogika/2006/50-37-13.pdf.

3. Мірошниченко Є.В. Принципи організації самостійної роботи з іноземної мови студентів немовного (економічного) вузу // Теоретичні питання освіти і виховання: зб. наук.праць. Випуск 16. – К.: КДЛУ, 2001. – С. 25-27.