К. ф. н., Кикоть В. М., Дахно Я. В.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

Колір як об’єкт розгляду лінгвістичних дисциплін

Колороніми – один із найдавніших шарів лексики, чітко окреслена в мові група прикметників, які означають кольори. Вони характеризуються місткою семантичною структурою та великою стильовою активністю в художньому тексті.

Колороніми або кольороназви визначаються як лексеми, денотативним значенням яких є ознака кольору. Виконуючи різноаспектні творчі завдання (від простого найменування барви-денотата до засобу виявлення глибинних емоційно-експресивних нюансів авторського задуму), вони часто дуже складні з перекладацького погляду.

Дослідження колоронімів, зокрема англійської та української мов, посідає важливе місце у контексті художньої літератури, адже колороніми займають значний прошарок у лексичному складі мов та активно використовуються в літературі.

Колір є психологічним, емоційним, культурним аспектом, і за його допомогою в художній літературі передається емоційний стан людини, її позитивні та негативні риси характеру, різні соціальні та культурні явища, а також менталітет того чи іншого народу.

Філологічні дослідження колористики мають тривалу історію та представлені різними підходами, методами і завданнями. Що стосується кольоропозначень, то вони є ключовими концептами культури в усіх мовах.

Сприйняття кольору різними народами та його трактування неоднакове. Тому багатство барв навколишнього світу, своєрідно відображається й у різних мовах. Це означає, що ставлення до кольорів цілком і повністю визначається культурно-історичними традиціями та звичаями того чи іншого народу, тобто, його історією, культурою, побутом тощо.

Колірна палітра розглядається як один зі смислових параметрів, що має змістове значення для організації пошуку значимих (вербальних і невербальних) компонентів у змістово-інтеграційних художніх текстах. Розуміння значення кольору й уміння встановити його культурні та емоційні конотації мають величезне значення для семантичного аналізу художнього тексту, так як колір та колірні поєднання допомагають сприйняти тональність повідомлення, його суть, а також викликати потрібну реакцію читача. Цим керуються автори при створенні свого художнього світу. Кольоронайменування мають якийсь специфічний вимір у мові, релевантний в аспекті комунікативної значущості.

Сукупність усіх мовних одиниць, які передають колірну семантику в творах, складає семантичне поле «колір», яке репрезентує індівідуально-авторські колірні концепти та їх організацію.

Колір є однією з основних категорій культури, що фіксує унікальну інформацію про колорит навколишньої природи, своєрідності історичного шляху народу та взаємодії різних етнічних традицій. Відчуття кольору не що інше, як чисто психологічне явище. Колір не існує, є тільки світлові хвилі різної довжини, а колір – усього лише результат діяльності ока й мозку.

Наслідком визнання гіпотези лінгвістичної відносності є те, що мова зберігає в собі певну систему цінностей, а виражені в ній значення складаються в колективну філософію, властиву всім носіям даної мови. Іншими словами, в свідомості мовця існує ряд базових прототивних референтів, які він використовує при назві того або іншого кольору.

Кольори діють на душу, можуть збуджувати думки, які нас заспокоюють або хвилюють, засмучують або радують. Саме завдяки цим властивостям багато поетів і письменники зверталися у своїй творчості до кольору.